83. Рикетсії Мікоплазми хламідіх

мікоплазма - Дрібні бактерії без істинної клітинної стінки. Останню замінює тришарова клітинна мембрана, що забезпечує осмотичну резистентність бактерій. Мікоплазми можуть мати найрізноманітнішу форму - нитковидних, кокковидной, колбовидную та ін Вони нерухливі, поліморфні (кокоподібні, яйцеподібні, ниткоподібні). Мікоплаз­ми - паразити мембран клітин евкаріотів. Уражують органи дихання та кровообігу, сечово-статеві органи, ЦНС, суглоби у тварин і людей. Нечутливі до бета-лактамних антибіотиків (пеніциліну), мішенню для яких є клітинна стінка. Мікоплазми культивують на збагачених живильних середовищах (з холес­терином) за температури 36 - 37 °С, де вони утворюють дуже дрібні колонії з центром, що вростає всередину живильного середовища. Мікоплазмоз виявляється або при мазках, які досліджуються способом полімеразно-ланцюгової реакції, або способом иммунофлуоресценции. Пеніцилін, стрептоміцин, сульфаніламідні препарати, тобто тим ліки, які як правило застосовують при лікуванні гострих пневмоній, не зроблять на мікоплазми ніякої дії. Мікоплазми дуже чутливі до антибіотиків тетрациклінового роду і до еритроміцину. При підозрі на мікоплазмознойпневмонія (або при лабораторному дослідженні) дорослим прописують тетрациклін протягом 10-14 днів. Призначають також еритроміцин.При серйозних мікоплазмозуформах курс лікування продовжують до 3 тижнів. При діагностуванні Т-мікоплазми призначають виключно еритроміцин.

Хламідії - Сферичні грамнегативні бактерії, облігатно паразитують в клітинах теплокровних організмів. Вони значно менше, ніж звичайні кулясті бактерії. Розрізняють 3 стадії розвитку хламідій. Це стадії елементарних (інфекційна форма), ініціаль­них (вегетативна форма, неінфекційна) та проміжних тілець. Цикл розвитку - 36 - 72 год. Спричинюють хламідіози в лю­дей і тварин: орнітоз, трахому, лімфогранулематоз, кон'юнк­тивіт. При будь-якій локалізації інфекція передається статевим шляхом. Диагностика хламидиоза

Наиболее объективными методами лабораторной диагностики хламидиоза считаются:культуральный метод - посев (золотой стандарт),полимеразная цепная реакция (ПЦР), основанная на определении антигена (ДНК) возбудителя.  Основными препаратами, уничтожающими инфекцию, являются антибиотики трех групп: тетрациклины, макролиды и фторхинолоны. Однако лечение антибиотиками не всегда приводит к полному уничтожению инфекции

Рикетсії - Дрібні грамнегативні паличкоподібні бактерії, облігатно паразитують в різних клітинах. Морфологія рикетсії може істотно змінюватися в залежності від умов культивування. Вони можуть бути паличкоподібними, нитковидними або мати неправильну форму. Розрізняють дві стадії розвитку: вегетатив­ну та спокою. У вегетативній стадії рикетсії мають паличкопо­дібну форму, активно розмножуються, рухливі. У стадії спокою вони мають сферичну форму, не розмножуються, нерухливі. Спричинюють рикетсіози: висипний тиф, ку-гарячку, волин­ську гарячку та ін. Резервуарами рикетсій у природі є кліщі та воші. Рикетсії та хламідії культивують в організмі чутливих тварин, на культурах тканин і клітин, курячих ембріонах про­тягом 7 діб  Рикетсії містять токсини, подібні до бактеріальних ендотоксинів; за своєю хімічною природою вони є складними ліпополісахарида-ми. Крім того, токсичні властивості притаманні і живим клітинам, які мають білкові фактори, що ушкоджують ендотелій кровоносних судин і викликають гемоліз. У людини рикетсії спричиняють гострі захворювання — рикетсіози

Патогенні для людини рикетсії, за рідкісним виключенням, передаються при укусі заражених вошей, кліщів і бліх. 

Представники родини чутливі до більшості антибіотиків широкого спектру дії, особливо тетрациклінового ряду Забарвлення і культивування Рикетсії культивуються в жовткових мішках курячих ембріонів, культурах клітин легенів домашніх мишей.Рикетсії ідентифікують в мазках при забарвленні по Романовському—Гімзі, Хіменесу, Маккіавелло, Здродовському, в мазках, оброблених флюоресцентними і міченими ферментами антитілами. Для первинного виділення рикетсій використовують переважно дорослих самців морських свинок і дорослих мишей. . Діагностика рикетсіоза Для проведення лабораторної діагностики захворювання риккетсиозом, як правило, застосовують серологічні методи дослідження: реакції гемаглютинації, аглютинації, зв'язування комплементу, а також дриккетсиоз. У ряді випадків можливе застосування бактеріологічного дослідження. IV. Лікування рикетсіоза Основним способом лікування всіх видів рикетсіоза, як правило, є призначення антибіотиків