
- •19. Медицинская биотехнология и генная инженерия.
- •20 Антибіотики, історія в-тя
- •27.Эндотоксины. Состав, свойства, механизм действия.
- •52 Збудники сальмонельозів (гастроентероколітів)
- •53 Збудники бактеріальної дизентерії
- •54 Збудник холери (Vibrio cholerae)
- •56 Збудник чуми (Yersinia pestis)
- •57 Патогенні анаеробні бактерії.
- •78. Рабдовіруси (Rhabdoviridae) – родина рнк-вмісних вірусів
- •80. Гепатит – запальне захворювання печінки. За характером перебігу розрізняють гострі і хронічні гепатити.
- •83. Рикетсії Мікоплазми хламідіх
- •84. Фітопатогенні бактерії, гриби, віруси фітопатогенні мікроорганізми - збудники захворювань рослин
- •Області застосування біотехнології.
- •90. Мікробіологічний контроль лікарських засобів в аптеках.
56 Збудник чуми (Yersinia pestis)
Чума - гостра, особливо небезпечна, карантинна інф. хв. з ураженням шкіри, лімфатичних вузлів, легень, септицемією й інтоксикацією. Роль. Сприйнятливість людини до чуми дуже висока. Інкубаційний період - від 3 до 6 днів. Залежно від вхідних воріт і клінічного перебігу розрізняють шкірну, бубонну, легеневу й септичну форми. Захв. починається раптово трясучим ознобом, сильним головним болем, запамороченням. При шкірній формі на місці проникнення збудника виникає пустула, яка згодом перетворюється у виразку. Із током лімфи бактерії проникають у найближчі лімфатичні вузли, викликають їх запалення й збільш. (бубон). При проникненні збудника у кров виникає септична форма. Такі хворі виділяють ієрсіній чуми з сечею, калом і мокротинням, що робить їх небезпечними для оточуючих здорових людей. Первинна легенева чума виникає при зараженні повітряно-краплинним способом, вторинна - як ускладнення при будь-яких інших формах, коли збудник потрапляє до легень із током крові. Після перенесеного захв. розвивається стійкий тривалий імунітет.
Мікр. діагно. проводять у спеціальних лабораторіях у протичумних костюмах. Використовують мікроскопічний, бактеріологічний, біологічний, серологічний(непряма гемаглютинація, ІФА), прискорені методи(реакція імунофлуоресценсії, швидкий ріст збудника на збагаченому елективному середов., фагодіагностика). Матеріал-виділення з виразки, пунктат бубону, мокротиння, кров, сеча, кал, трупи гризунів, блохи. Мазки для мікроскопії фіксують у суміші Никифорова, забарвлюють метиленовою синькою, за Грамом і Романовським-Гімзою. Первинна бактеріоскопія дає можливість зробити лише попередній висновок. Більш доказовим є виділення чистої культури та її ідентифікація. Для цього досліджуваний матеріал висівають на МПА з додаванням крові і сульфіту Na, стимуляторів росту й антифагової сироватки. Виділені культури ідентифікують за морфологічними, культуральними й біохімічними властивостями та лізисом чумним фагом. При використанні біологічного методу досліджуваний матеріал вводять у черевну порожнину гвінейським свинкам( є зб. чуми свинка гине ч/з 5-7 днів, для прискорення діагностики її забивають на 2-3 день і з органів виділити чисту культуру чумних ієрсиній).
Профіл. і лік.. В ендемічних осередках ведуть спостереження за гризунами.Проводять дератизацію й дезинфекцію. Карантин. Підозрілих на зараж. ізолюють протягом 6 діб і проводять проф.лік. стрептоміцином (екстрена профіл.).Хворих-госпіталізують у спеціальні відділення за умов суворої їх ізоляції. Спец. профіл. - жива протичумна вакцина ЕV. 7дн. лі-ть великими дозами стрептоміцину й окситетрацикліну--- контрольне бактеріологічне досл-ня. Хв.виписують при негативному результаті посівів.
Збудники бруцельозу
Бруцельоз - інфекційно-алергічна хв., схильна до хронічного перебігу, з тривалою гарячкою, ураженням опорно-рухової, нервової, серцевосудинної та сечостатевої систем організму.
Захв. людини. Інкуб. Період – 7-30 днів і >. Хв. частіше виникає у ветеринарів, зоотехніків, працівників тваринних ферм і м’ясокомбінатів. Джерелом інф- хвора дрібна та велика рогата худоба, свині, рідше олені. Найбільш патогенною для людини є B. melitensis. Шляхи з-ня: аліментарний, контактний і пиловий шлях. Бруцели проникають ч/з навіть неушкоджену шкіру й слизові оболонки. Завдяки сильним інвазивним властивостям вони швидко потрапляють у клітини лімфоїдно-макрофагальної системи. Із током лімфи проникають у кров. А з крові - в селезінку, кістковий мозок, лімфатичні вузли, де можуть довго зберігатися.
Лабор. діагностика. Забирають кров, сечу, ліквор, кістковий мозок, синовіальну рідину та сіють на печінковий або гліцериновий бульйон з антифаговою сироваткою. Один посів інкубують при звичайних умовах, другий - в атмосфері 10 % діоксиду вуглецю. Вирощування триває до місяця й >,через це бактеріологічний метод застосовують нечасто. Швидший результат отримують при введені матеріалу в жовток свіжого яйця або курячого ембріону. Біологічну пробу роблять на гвінейських свинках або білих мишах у тих же лабораторіях. Серологічний та алергічний методи діагностики. Найпоширенішою є розгорнута реакція Райта і мікроаглютинації Хаддльсона. Вони стають позитивними з 10-12 дня початку хв.. Діагностичний титр реакції Райта 1:200 і вище. Ще чутливішою є РІФ і РНГА. Важливе практичне значення має високоспецифічна алергічна проба Бюрне - внутрішньошкірне введення бруцеліну. Потрібно враховувати, що вона буде позитивною в щеплених бруцельозною вакциною та перехворілих. Профіл. Охорона тваринницьких господарств від заносу бруцельозу, виявлення і забою хворих тварин, дезинфекції приміщень. Молоко-кип’ятять, бринзу, масло і тверді сири реалізують у торговій мережі після 2-3 місяців витримування. Вакцинація людей групи ризику бруцельозною вакциною, яка створює імунітет на 1-2 роки. При позитивній пробі Бюрне вакцинацію не проводять. Для лік. в гарячковому періоді використовують АБ тетрациклінового ряду або аміноглікозиди. Основним методом лік. хворих на хрон. бруцельоз є вакцинотерапія вбитою бруцельозною вакциною.
Збудник туляремії (Francisella tularensis)
Туляремія - гостра гарячкова природно-вогнищева зоонозна хв. з ураженням шкіри слизових оболонок, лімфатичних вузлів, легень, органів черевної порожнини.
Захв. людини. Інкуб. період-3-7 днів. Із місця вхідних воріт збудник із током лімфи заноситься в регіонарні лімфатичні вузли, потім проникає в кров, виникає бактеріємія з інтоксикацією ендотоксином. Клінічні форми хв.: бубонна, виразково-бубонна, ангінозно-бубонна, легенева, генералізована, абдомінальна. Хв. має гострий початок, t підвищ. до 39-40 °С й триває 2-4 тижні. На шкірі в симетричних ділянках з’являється поліморфний висип. Тривалість хв. - 15-60 днів. Прогноз сприятливий, смертельні випадки трапляються не часто. Лабор. Д-ка Матеріал- кров, пунктат бубонів, мокротиння, вміст виразки, слиз із ротоглотки, виділення кон’юктиви. Бактеріологічний.Виділити культуру в перших генераціях практично не вдається. Тому спочатку досліджуваним матеріалом заражають гвінейських свинок і після їх захв. виділяють чисті культури. Серологічні реакції. На 10-12 день від початку хв. ставлять реакції аглютинації або зв’язування комплементу. Дуже чутливою й специфічною є РНГА. Серологічні реакції ставлять повторно для виявлення наростання титру в динаміці, так як вони можуть бути позитивними в щеплених туляремійною вакциною і перехворілих раніше. Алергічна проба з тулярином (суспензія вбитих туляремійних бактерій). Вона стає позитивною з 3-5 дня хв. й тримається такою дуже довго. Профіл. і лік.. Знищення диких і регулювання чисельності промислових гризунів, охорона джерел водопостачання, продовольчих складів і житлових приміщень від заселення гризунами. Специфічна профіл. - вакцинація населення в осередках захворювань живою туляремійною вакциною Ельберта-Гайського. Щеплення проводять одноразово нашкірно. Поствакцинальний імунітет триває 5-6 років. Лік. - стрептоміцин, тетрацикліни, хлорамфенікол. При тяжкій формі вводять лікувальну вбиту туляремійну вакцину.