52 Збудники сальмонельозів (гастроентероколітів)

Сальмонельози - гострі інф. зоонозні хв., які спричиняють численні бактерії з роду Salmonella і характеризуються переважним ураженням кишкового тракту й інтоксикацією.Найчастіше захв. викликають Salmonella typhimurium, S. enteritidis, S. heidelberg, S. anatum, S. haifa, S. derby, S. cholerae suis та ін. Усього ж відомо понад 2200 сероварів сальмонел, які відрізняються за О- і Н-антигенами. Вийнятком є сальмонели черевного тифу і паратифів, які патогенні лише для людини і викликають зовсім інші клінічні форми захворювань. Морфологія, ант-на б-ва. Рухливі Г(-) із закругленими кінцями, розмір 0,7-1,5 *2-5 мкм. Капсул і спор не утворюють Сальмонели факультативні анаероби, ростуть на простих поживних і жовчовмісних середовищах. Вони мають джгутиковий Н-антиген, соматичний О-антиген, деякі види мають поверхневий Vi- антиген. Фімбріальні антигени малоінформативні, але є перешкодою при серологічній ідентифікації. Патогенез: перше місце локалізації-травний канал, розвиваються запальні явища в лімфатичних фолікулах нижнього відділу тонкої к-ки, потім у кров --- лімфатичні вузли, селезінку, печінку, кістковий мозок. Пейєрові бляшки набухають і стають червоного к-ру, в них накопичується ендотоксин, які всмоктуються в кров ---інтоксикація. Далі деякі сальмонели виділяються з випорожненнями, а частина проникає знову в лімфатичні фолікули---виразкові процеси.

Лабор. д-ка. Використовують бактеріологічний і серологічний методи. Матеріал-випорожнення, блювотні маси, промивні води шлунка, кров, сеча. Посіви роблять на середов. Ендо (напівпрозорі безбарвні колонії), Плоскирєва, вісмут-сульфіт агарі, на яких утворюються чорні блискучі колонії. Використовують р-ю Відаля. Для виявлення тифозних носіїв використовують р-цію непрямої гемаглютинації.

Профіл. і лік.. Суворий ветеринарний контроль забою худоби і птиці та медико-санітарний нагляд за харчовими підприємствами. Для спец.про-ки застосовують вакцинацію: проти черевного тифу-моновакцина, проти ЧТ і паратифу В-дивакцина, проти ЧТ і П а і в – тривакцина, застосовують асоційовані, абсорбовані вакцини, тифозна спиртова вакцина. Сухий черевнотифозний фаг у вигляді таблеток-особам які контактують з хворим. Л-ня: левоміцетин, ампіцилін, тетрациклін, нітрофуранові п-ти.

53 Збудники бактеріальної дизентерії

Дизентерія (шигельоз) - інф. хв., яка супроводжується проносом, симптомами загальної інтоксикації, геморагічним запаленням товстої кишки. Рід Shigella. Види шигел: Shigella dysenteriae, S. flexneri, S. boydii, S. sonnei. Природня сприйнятливість людей висока тому шигельози найчастіше виникають у вигляді спалахів аліментарного ві водного х-ру.

Морфологія. Шигели - палички із заокругленими кінцями, не мають джгутиків, спор і капсул. Є фімбрії, завдяки яким відбувається адгезія бактерій до епітелію слизової оболонки товстої кишки. Факультативні анаероби, добре культивуються на простих живильних середов.. При посіві у МПБ спричиняють дифузну каламуть. На середов. Ендо і Плоскирєва утворюють дрібні, круглі, ніжні, напівпрозорі колонії з гладенькою поверхнею і рівним краєм. З усіх видів лише S. dysenteriae продукує термолабільний екзотоксин, який діє на слизову оболонку товстої кишки і нервову систему, спричиняючи паралічі нижніх кінцівок. Інші види містять лише термостабільні ендотоксини. Патогенез .Зараж. відбувається тільки ч/з рот. Інк. Період- 12 годин до 7 днів. Починається гостро з болю в животі та проносу, підвищ. t, частих позивів на низ із нестерпним болем і печією в задньому проході. Пізніше приєднується ураження травного каналу. Шигели за допомогою адгезинів прикріплюються до мікроворсинок кишечника, проникають у епітеліальні клітини і розмножуються в них. Накопичені токсини діють на слизову оболонку і всмоктуються в кров. Вони руйнують слизову оболонку, внаслідок чого розвивається їх запалення і утворення виразок. Цитотоксини порушують водно-сольовий обмін, розвивається дисбактеріоз, гіповітаміноз, знижується вміст K і Na. S. dysenteriae може спричинити тяжку форму хв. з геморагічним проносом і більш високою летальністю особливо у маленьких дітей. Лабор. діагностика. Матеріал - випорожнення, промивні води шлунка. Посів потрібно робити якомога раніше, обов’язково до початку етіотропного лік. і по можливості біля ліжка хворого. Досліджуваний матеріл сіють на середов. Плоскирєва, яке є елективним для шигел. Засіяні чашки терміново доставляють до лабораторії. За звичайною схемою виділяють чисту культуру й ідентифікують її за морфологічними, культуральними, біохімічними й антигенними властивостями. Бактеріологічний метод діагностики дизентерії є найдостовірнішим, але він дає позитивні результати в різних баклабораторіях від 50 % до 70 %. Серологічна д-ка - використовують реакцію аглютинації та РНГА. Остання більш чутлива і специфічна при використанні стандартних еритроцитарних діагностикумів. Діагностичний титр цієї реакції - 1:100-1:200. Дуже важливим є його наростання в динаміці в 4 рази і >.