84. Фітопатогенні бактерії, гриби, віруси фітопатогенні мікроорганізми - збудники захворювань рослин

Рослини виділяють ряд речовин, стимулюючих розвиток гриба. Гриби отримують від рослин вуглеводи, служать джерелом енергії. 2.Фітопатогенні мікроорганізми:  Збереження бактерій. Зберігаються фітопатогенні бактерії в основному з рослинними залишками в грунті, але нетривало, лише до повного розкладання (перегнивання) рослинних залишків.

Зараження рослин відбувається через інфіковане насіння, грунт, грунтові і дощові води, комах. Основним джерелом є грунт, оскільки в ній містяться залишки неперегнилих рослин.

Фітопатогенна мікрофлора. Здатністю викликати хвороби рослин мають різні віруси, бактерії і гриби. Ураження, що викликаються фітопатогенними бактеріями називають бактеріозами. Фітопатогенні гриби викликають мікофітози. За локалізацією процесу виділяють загальні і місцеві ураження. Перші викликають загибель всієї рослини або окремих її частин, другі - окремих ділянок рослини. За механізмом ураження бактеріози поділяють на паренхіматозні захворювання, судинні ураження і пухлини. Паренхіматозні захворювання. Розвиваються при попаданні бактерій в тканини рослин через різні анатомічні отвори (продихи, чечевички, нектарники) і пошкодження покривних тканин. Збудники виділяють ферменти і токсини, що полегшують їх поширення по міжклітинних просторах. Проникнення бактерій вглиб викликає масову загибель клітин. До них відносять гнилі (основні збудники - бактерії родів Pseudomonas і Erwinia), опіки (основні збудники - види Erwinia і Corynebacterium) і плямистості (основні збудники - види Pseudomonas та Xanthomonas).

Судинні ураження. Розвиваються при поширенні бактерій по судинах рослин. Основні збудники-види Corynebacterium {C.fascians, С. insidiosum, С. michiganense). Бактерії розмножуються в судинах, викликаючи їх закупорку за рахунок пошкодження стінок, що призводить до в'янення рослини.

Пухлини. Основні збудники - бактерії роду Agrobacterium (найбільш часто A tumoralis). Агробактерії містять онкогенні плазміди. Після їх перенесення в рослинних клітинах розвиваються специфічні пухлини - корончаті галли.

Збудники мікофітозов також викликають паренхіматозні і судинні ураження рослин.

Фітопатогенні віруси викликають мозаїчні хвороби, жовтяницю, карликовість. Їх характерна особливість - поява слабоокрашенних плям або цілих ділянок, а також затримка росту рослин. Крім вірусів, до фітопатогенів відносять і віроіди.

 Фітопатогенні мікроби можуть проникати в рослини через природні утворення (сочевички, нектарники, залозки, кореневі волоски) і пошкодження. Деякі мікроорганізми виробляють ферменти, що лізують кутикулу рослин, що полегшує впровадження збудника. Потрапивши в рослину і досягнувши критичної концентрації, мікроорганізми викликають захворювання. Розрізняють загальні ураження всієї рослини унаслідок розповсюдження збудника в судинній системі і місцеві або осередкові – ураження на листі, стовбурах, гілках, корінні і кореневищах, такі, що виникають при інтрацеллюлярному розповсюдженні.

      Гриби, що вражають рослини, можуть у разі приготування з ураженого зерна продуктів харчування спричинити харчові отруєння — мікотоксикози. Прикладом мікотоксикозу є ерготизм — захворювання, що виникає при вживанні продуктів, приготовлених із зерна,

Преп..Гаубсин

85.УМОВНО-ПАТОГЕННІ МІКРООРГАНІЗМИ — мікроби, які здатні при зниженні природної резистентності макроорганізму викликати захворювання, для яких характерна від­сут­ність нозологічної специфічності (той самий вид мікробів може викликати запальні процеси різних органів і тканин, і, навпаки, різні види мікробів здатні викликати гнійно-запальні процеси того самого органа чи тканини).

У.-п.м. є серед усіх категорій мікробів: бактерій (Staphylococcus, Corynebacterium, Clostri­dium, Escherichia, Erwinia, Pseudomonas, Proteus, Providencia, Serratia, Moraxella, Veillonella, Haemophilus та ін.), мікоплазм (Mycoplasma), грибів (Candida, Aspergilus), найпростіших (Trichomonas, Lamblia), а також вірусів (Herpes, Enterovirus тощо). Як правило, У.-п.м. є представниками нормальної мікрофлори людини, не лише її факультативної частини, але й облігатної (бактероїди, лактобацили, ентерококи). Важливою умовою розвитку інфекційного процесу, спричиненого У.-п.м., є подолання ними колонізаційної резистентності. При цьому збудниками інфекційного процесу можуть бути як представники власної мікро­флори макроорганізму, так і У.-п.м., що потрапляють у нього ззовні. Для захворювань, викликаних У.-п.м., характерні певні особливості: вони розвиваються в ослаблених дітей, людей зі зниженою імунологічною реактив­ністю внаслідок соматичних захворювань, оперативних втручань, застосування ЛП, що виявляють імунодепресивну дію (гормони, цитостатики й ін.). У.-п.м. здатні ви­кликати захворювання в різних асоціаціях: бактерії різних видів, бактерії та віруси, бактерії та мікоплазми й ін. При змішаних бактеріальних інфекціях можливий синергізм збудників у випадку їх патогенного впливу на організм. Так, слабкопатогенні вейлонели можуть прилипати до епітелію під впливом позаклітинної глюкозотрансферази, яка продукується Streptococcus salivarius, аеробні бактерії, знижуючі окисно-відновний потенціал тканин, можуть сприяти розмноженню анаеробів. Різке зростання ролі У.-п.м. в інфекційній патології людини пов’язане із застосуванням антибіотиків широкого спект­ра дії, що викликали порушення екологічного балансу (дисбактеріоз) і розвиток множинної медикаментозної стійкості мікроорга­нізмів. У.-п.м. є основними збудниками госпітальних інфекцій. Основною причиною цього є їх природна чи набута стійкість до антибактеріальних препаратів. Резистентні до антибіотиків госпітальні штами мікробів краще виживають у навколишньому середовищі та мають підвищену здатність до колонізації (заселення), тому в умовах стаціонару вони інтенсивно поширюються й викликають розвиток тяжких захворювань в ослаблених людей. У здорових людей, як правило, спосте­рігається формування бактеріоно­сійства. Очевидна відносність розподілу певних видів мікробів на патогенні й умовно-патогенні. Так,Salmonella typhimurium є збудником зоонозів і харчових токсикоінфекцій.

Мікробіологічна діагностика за допомогою продукції компанії “HiMedia” дозволяє кількісно та якісно оцінити патогенну мікрофлору, особливо в ділянках, де розвивається запальний процес. Точне визначення збудників захворювання надає можливість проводити найбільш адекватну антимікробну терапію. У деяких ситуаціях (наприклад, запланована вагітність) виявлення умовно-патогенних мікроорганізмів може вказувати на необхідність превентивного лікування. Умовною мірою патогенності мікроорганізмів є їх вірулентність, яка виражається ЛД50 — дозою життєздатних мікробних клітин. Для визначення вірулентності збудника використовують живі мікроорганізми, для визначення токсичності — інактивовані. Інактивацію слід здійснювати способом, який би дозволяв не руйнувати мікробну клітину. Найкраще використовувати прогрівання мікробної суспензії на водяній бані при температурі 60–80°C протягом 1 години. Токсичність визначається за токсикометричним показником ЛД50 інактивованих мікроорганізмів.

86. Ознаки псування лікарської сировини: зміна кольору, гниття, цвіль.  У зіпсованому сировину зменшується кількість лікарських речовин і накопичуються токсини. Така сировина непридатне для отримання лікарських препаратів.  Для оцінки санітарного стану лікарської сировини визначають мікробне число. Кількість мікробів у 1 г сировини називається мікробним числом.  Заходизапобігання псуванню лікарської сировини:  - Знищувати хворі рослини,  - Дотримуватися технологію транспортування, сушіння, зберігання переробки.  Віруси викликають більше 20% хвороб рослин. З фітопатогенних грибів слід відзначити два класи - аскоміцети (Ascomycetes), і недосконалі гриби (Fungi imperfecti) . Мікрофлора рослинної лікарської сировини  Лікарська рослинна сировина може інфікуватися патогенними мікроорганізмами на всіх етапах заготівлі (збирання, первинна обробка, сушка, подрібнення,упаковка) та збереження. При зберіганні сировини важливе дотримання санітарного режиму в аптеках. Несприятливий вплив надають вологість, пил, комахита інші чинники, що підвищують мікробне обсіменіння та призводять до псування лікарської сировини. Зовнішніми проявами мікробної псування рослинної сировини є зміна кольору і консистенції, загнивання, пліснявіння всієї рослини або її частин. При цьому різко знижується вміст або повністю зникаютьфармакологічно активні речовини, використання такого недоброякісної сировини стає марним або шкідливим. Легко псуються плоди, ягоди і кореневища,багаті вуглеводистих сполуками, більш стійкими є сухе листя, коріння, кора.  Склад мікроорганізмів залежить від виду лікарської сировини, його структури та фармакологічних властивостей. Переважають гриби (Mucor, Penicillium, Aspergillus, Saccharomyces, Candida), актиноміцети та спороутворюючі види бактерій (B. subtillis, B. megatherium). Ознаки псування  нестерильних лікарських препаратів: зміна кольору, неприємний запах, помутніння, осад, плівка, зміна консистенції.  У рідких та м'яких лікарських формах умови для росту і розмноження мікроорганізмів більш підходящі. Це пов'язано з високим вмістом води, рослинних олій і відсутністю консервантів у складі багатьох мазей. Більш того, вміст у складі мазей антимікробних речовин не завжди гарантує їх мікробну чистоту. У рідких лікарських формах метаболіти мікроорганізмів можуть змінити його хімічний склад, а також привести до утворення токсичних продуктів. У твердих лікарських формах ризик мікробної псування мінімальний, оскільки відсутні умови для розмноження мікробів. Висока забрудненість сировини, його неправильне зберігання може приводити до зміни властивостей.  Для дотримання санітарного режиму виготовлення лікарських препаратів проводиться санітарномікробіологічний контроль об'єктів навколишнього середовища підприємства та кожної серії випускається лікарської форми. Контроль стерильності лікарських засобів проводиться шляхом посіву на тиогликолевой середовище для виявлення різних бактерій, в тому числі анаеробів; при посіві на середовище Сабуро виявляють гриби, головним чином роду Кандіда. Стерильність лікарських засобів з антимікробною дією визначають шляхом мембранної фільтрації: фільтр після фільтрації досліджуваного препарату ділять на частини і вносять для підрощування затриманих мікроорганізмів в рідкі поживні середовища. За відсутності зростання препарат вважається стерильним.  Лікарські засоби, які не потребують стерилізації, містять мікроорганізми, тому їх випробовують на мікробіологічну чистоту: проводять кількісне визначення життєздатних бактерій і грибів в 1г або 1мл препарату, а також виявляють мікроорганізми (бактерії сімейства ентеробактерій, синьогнійна паличка,золотистий стафілокок), які не повинні бути присутніми в нестерильних лікарських засобах.  У нестерильних лікарських формах визначають:  1.Мікробное число - кількість бактерій і грибів у 1 г (Мл).  2.Наличие кишкової палички, золотистого стафілокока, Сінєгє-нойной палички.  для оцінки якості сировини, напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, готової продукції в нашій країні в основному використовуються два показника-загальна бактеріальна забрудненість (ОБО) і кількість бактерій кишкової групи (переважно кишкової палички).

87. Мікробіологічні основи біотехнологій, виробництва препаратів мікробного походження.