Події квітня—червня 1917 р.

18 квітня була опублікована нота міністра закордонних справ Тимчасового уряду П. Мілюкова урядам країн Антанти, у якій зазначалось, що Росія буде продовжувати війну до повної перемоги над країнами Центрального блоку. Ця нота і невдалий наступ на фронті викликали 20-21 квітня могутню антиурядову демонстрацію ро­бітників і солдатів Петрограда проти продовження війни. П. Мілюков і О. Гучков (військовий міністр) змушені були піти у відставку.

Для виходу з кризи був сформований коаліційний Тимчасовий уряд (перший за рахунком), який знову очолив Г. Львов. Есери і кадети уві­йшли до уряду з метою послабити напруженість у країні. Проте населен­ню країни все ближчими ставали прості і популістські гасла більшовиків.

Ради перейшли до активних дій і в червні 1917 р. у Петрограді склика­ли І Всеросійський з'їзд Рад. Більшість делегатів з'їзду становили есери і меншовики. У ході дискусії лідер більшовиків В. Ленін заявив, що в країні є єдина партія, яка може взяти на себе відповідальність за долю країни - партія більшовиків. Однак есери і меншовики, звичайно, не погодилися з цим і вважали за необхідне продовжувати співробітництво з урядом.

18 червня Тимчасовий уряд прийняв рішення про початок нового на­ступу на фронті. У результаті воєнної авантюри за 18 днів у боях загинуло 60 тис. солдатів і офіцерів. Генерали звинуватили в провалі наступу біль­шовиків, які проводили антивоєнну пропаганду в армії. Вони вимагали розгону Рад, проголошення РСДРП(б) поза законом.

1.5. Липнева криза

Червневий наступ на фронті викликав нову урядову кризу. 2 липня 1917 р. декілька міністрів Тимчасового уряду на чолі з міністром-головою князем Г. Львовим подали у відставку. З липня у Петрограді почалися ма­сові демонстрації, очолювані більшовиками. Вони проходили під гаслами «Геть Тимчасовий уряд!», «Вся влада Радам!». 4 липня натовп робітни­ків, солдатів і матросів підійшов до Таврійського палацу, де засідав Цен­тральний Виконавчий комітет, і вимагав передачі влади в руки Рад.

ЦВК оголосив липневі події «військовою змовою більшовиків з метою захоплення влади». У Петрограді вводився воєнний стан, деякі револю­ційно налаштовані військові частини були роззброєні. 6 липня виступ було придушено. Були опубліковані документи, у яких В. Ленін, Г. Зинов'єв та інші лідери більшовиків звинувачувались в одержанні грошей від німець­кого генерального штабу і шпигунстві на користь Німеччини. 8 липня був сформований другий коаліційний уряд на чолі з О. Керенським, якому ЦВК Рад надав «необмежені повноваження і необмежену владу». Була відновлена смертна кара на фронті, запроваджена цензура. За оцінкою В. Леніна, липневі події означали кінець двовладдя. Більшовики після цих подій взяли курс на підготовку збройного повстання.

1.6. Змова Корнілова

Після провалу червневого наступу і липневих подій головнокоманду­вачем російської армії став генерал Л. Корнілов який змінив на цій посаді О. Брусилова. Єдино можливий вихід з того важкого становища, у якому перебувала країна влітку 1917 р., він бачив у встановленні диктатури.

25 серпня 1917 р, Л. Корнілов направив на Петроград 3-й кінний кор­пус. Однак майже відразу ж Керенський запідозрив Корнілова в прагненні встановити свою особисту диктатуру, змістив Корнілова з посади, оголо­сив його заколотником і звернувся по допомогу до Рад, у яких на цей час посилився вплив більшовиків. Були вжиті заходи для припинення руху корніловських військ на Петроград, заарештовані генерали Корнілов, Лукомський, Денікін, Марков та інші. Змову генералів було ліквідовано 30 серпня.

При ліквідації змови Корнілова інтереси урядових кіл і лівих сил збі­глися, тому що повернення до монархічних порядків відкидали і ті, й інші. Однак після цих подій робітники і солдати почали схилятися до більшови­ків, що особливо виявилося в «більшовизації Рад», коли більшовики на початку вересня вже становили більшість у Петроградській, Московській та інших Радах.