3. Прихід фашистів до влади. Б. Муссоліні

Італія - батьківщина фашизму Цікаві подробиці

' Італія стала батьківщиною фашиз- ог™~ ж,-.....™, „~„~_п.^. ^і~ ™«:й

^ Слово «фашизм» походить від італіи-

му. Великі підприємці, численні дріб- _{л л лл л} л^_п ~ г ~ ■ а____ \

: ™ ^ ^ ' ^ ського слова «фашио» (іноді «фаши»), що

ні власники, селяни були вкрай стур- _лл____ > „ _п ^ _{л л}

' ³ * ** означає «зв язування», «пучок». Слово

бовані розвитком лівого руху, який _{<<фашио>> (|нод}. _{йоро розуміють як <<пучок}

прагнув насамперед переглянути _{лозин>>) бу/ю (|талГ|}. _{(та й в |нших народів)}

ставлення до власності. Уряди Італії _{символом едності Таємні СОЮЗИі які ви}.

не змогли знайти ефективних засобів _{никали в минулому в} ^ _{іноді назива}.

для захисту інтересів приватних влас- _{ш себе фашистськими}. _{Коли після зак}і_н-

ників. Тому люди, які володіли влас- п .. .„ _г ,.

^{у А} ' ^м чення Першої світової війни Б. Муссоліні

ністю, капіталами і заощадженнями, „,.,,.„ _лт _____ „ ._„:.■___Л1- „л^к..;

^ ^ почав створювати в Італії свої збройні

звертали свої погляди на фашист- _{бандИі вони такожстали називатися фа}. ськийрух, що зароджувався. _{щиямИ] а ш цлени} _ _{фашистами}.

У березні 1919 р. у Мілані відбув­ся перший зліт фашистів. Він і поклав початок першої фашистської ор­ганізації Італії- «Фашио ді комбаттіменто» («Союз боротьби» чи «Союз фашистських бойових загонів»).

Перша програма

В основі першої програми фашистського руху лежали три головні ідеї:

- співробітництво всіх соціальних груп;

- сильна державна влада, що забезпечувала б це співробітництво;

- націоналізм («нація понад усе!»).

Фашисти висунули в цій програмі і демократичні вимоги, запози­чені у Народної партії й у соціалістів: скликання Установчих зборів, проголошення республіки, загальне виборче право, гарантії громадян­ських свобод.

Були в програмі й такі соціальні вимоги, як запровадження прогре­сивного податку, конфіскація 25 % прибутків військових підприємств, передача землі селянам, встановлення 9-годинного робочого дня, участь робітників в управлінні виробництвом і навіть соціалізація окремих підприємств. Згодом, прийшовши до влади, фашисти забули про цю про­граму, підтвердивши тим самим її демагогічний характер.

163

Соціальна база фашизму

Спочатку фашистська організація налічувала декілька десятків чо­ловік, але поступово вона розширила свої ряди, головним чином за раху­нок колишніх фронтовиків. Ця маса розлючених на увесь світ людей була переповнена невдоволенням. Фашисти'намагались вербувати на свій бік насамперед молодих фронтовиків, серед яких відбувалося політичне роз­межування. Невелика частина їх поповнила ліворадикальний рух. Інші, здебільшого вихідці з родин дрібних підприємців, службовців та інтелі­генції, що отримали на війні звання і почесті, не збиралися займатися скромною працею конторників, вчителів, техніків, тим більше що Італія давно страждала від надлишку працівників цих професій. Різкі фрази, ефектні жести, демагогічна фразеологія - усе це приваблювало молодь, готову на що завгодно, аби не тягти ярмо прозаїчного існування.

У рядах фашистів знайшли своє місце і люмпени, і частина анархіст­ська налаштованих сільських і міських робітників, які були розчаровані провалом революційного руху і прагнули безпосередньої дії.

Як видно, соціальний склад фашистського руху був дуже різнорідним, і його учасники пов'язували з рухом різні, іноді навіть суперечливі надії: одні бачили в ньому запоруку порядку, інші - силу оновлення. З фашис­тами були зв'язані і представники великого капіталу, які мали великий вплив на правлячі кола країни. Усі вони вбачали у фашизмі силу, що змо­гла б забезпечити стабільність у країні з огляду на їхні інтереси.

Муссоліні - лідер фашистів

Фашистський рух виявив себе як збіговище погромників. Одягнені в чорні сорочки (їх називали «чорносорочечники»), вони розгромили редак­цію соціалістичної газети «Аванті!»_? тероризували робітничі і профспіл­кові організації. Лідером італійських фашистів став Беніто Муссоліні.

Муссоліні Беніто (1883-1945) - лідер фашист­ського руху в Італії. Майбутній дуче (вождь) на­родився 29 липня 1883 р. у селі Довіо провінції Форлі області Емілія-Романья. Його мати була сільською вчителькою, глибоко віруючою, бать­ко- ковалем і, на відміну від матері, завзятим анархістом і безбожником. У дитинстві він на­вчився добре грати на скрипці. Пізніше це по­служило для дуче приводом говорити про свою приналежність до артистичних натур. По закін­ченні школи викладав у молодших класах, а у 1902 р. він вирушив на пошуки щастя у Швейца­рію. Працював чорноробом, пробував професію маляра, помічника коваля. У цей час став членом Соціалістичної партії, пропагував соціалістич­ні ідеї серед італійських робітників-емігрантів. Повернувшись на батьківщину, Б. Муссоліні по-Б. Муссоліні _чав займатися журналістикою і літературною

на обкладинці журналу «Тіпне» діяльністю, працював учителем. У 1908 р. він

ТІМЕ

ш-

написав невелику статтю про Ніцше «Філософія сили», виразивши в ній своє замилування «найгеніальнішим мислителем». Популярність Муссоліні рос­ла, його обрали головним редактором соціалістичної газети «Аванті!». Він ви­ступає з публічними лекціями про соціалізм. Під час Першої світової війни за пропаганду серед народу ідеї участі у війні в листопаді 1914 р. Муссоліні був виключений із Соціалістичної партії. Сам він, одержавши поранення в навчаль­ному підрозділі, більше не брав участь у жодному бою. Після закінчення війни об'єднує навколо себе тих, хто у всіх лихах Італії був схильний звинувачувати парламент і демократію. З 1914 р. очолив газету «Пополо д'Італія», що у май­бутньому стала рупором італійських фашистів. У 1919 р. очолив фашистський «Союз боротьби». Муссоліні зробив ставку на збройне захоплення влади, але фашисти не мали необхідних технічних засобів для здійснення заколоту. Проте загальний тактичний розрахунок дуче був вірний: ставка робилася на небажан­ня супротивника чинити опір. У якусь мить він зрозумів, що настав його час.

На шляху до захоплення влади

У жовтні 1922 р. в Неаполі, в театрі «Сан-Карло» відкрився черговий з'їзд фашистських союзів. Муссоліні виступив на ньому з агресивною про­мовою, ультимативно вимагаючи від уряду надати фашистам п'ять мініс­терських портфелів і комісаріат авіації. Він мальовничо розказував про свою відданість монархії, яка нібито не може і не повинна чинити опір си­лам, що несуть оздоровлення нації.

Муссоліні, який рік тому демонстра­тивно покинув засідайяя парламенту, де виступав король, тепер, розуміючи силу монарха, розшаркувався перед ним.

27 жовтня була оголошена загальна мо­білізація фашистів. Наступного дня вони

провели атаку на головні центри країни.

_т а '• ■ ^ Муссоліні серед чорносорочечників,

Три колони сквадристів - членів фашист- _{щ0 йдуть на Рим}

ських бойових загонів (сквадр) - повинні

були вступити в Рим з боку Перуджі, пред'явити ультиматум голові уряду

й захопити основні міністерства.

Відразу пролилася кров: у Кремоні, Болоньї, Алессандрй сквадристи

стали некерованими. Кабінет міністрів прийняв рішення про відставку.

Муссоліні на чолі уряду

Коли фашисти 28 жовтня йшли колонами на Рим, дуче знаходився в редакції газети «Пополо д'Італія» в Мілані. Префект міста виставив біля будинку охорону, і Муссоліні виглядав скоріше персоною, яку влада охо­роняє, ніж переслідує.

Вдень 29 жовтня дуче одержав довгоочікувану звістку про призначен­ня його прем'єр-міністром. Увечері того'ж дня спеціальним потягом Мус­соліні прибув до Рима, з'явився до короля і, вийшовши з ним на балкон, вітав натовпи чорносорочечників. Так Італія стала першою в світі держа­вою, де до влади прийшли фашисти.

165

Свідчать історики