I. Для перевірки знань

1. Коли і за яких обставин був створений Комінтерн?

2. Сформулюйте основні програмні цілі Комінтерну.

3. Який вплив на подальший хід історичних подій в країні справила поразка Німеччини в Першій світовій війні?

4. Коли в Німеччині відбулася революція?

5. Яка подія відбулася в Угорщині в березні 1919 р.?

II. Для систематизації навчального матеріалу

1. Як змінювалась тактика Комінтерну в різних країнах у 1920-ті рр.?

2. Проаналізуйте політику Комінтерну щодо соціал-демократичних партій.

3. Назвіть найбільші і найвпливовіші політичні партії Німеччини у 1918-1933 рр.

4. Якими були головні підсумки листопадової революції в Німеччині?

5. Назвіть перетворення, що здійснили угорські комуністи під час існування Угорської" Радянської Республіки (УРР).

6. Які внутрішні і зовнішні сили протидіяли диктатурі угорських комуністів у 1919р.?

III. Для обговорення в групі

1. Чому Комінтерн називали «світовою партією комуністів»?

2. Як Ви вважаєте, чому імена К. Лібкнехта і Р. Люксембург настільки широко вшановували в Радянському Союзі?

3. Що, на Ваш погляд, було спільного в діях угорських комуністів у період іс­нування УРР і російських більшовиків? Чому угорські комуністи змогли про­триматись при владі лише 133 дні?

IV. Робота з історичними термінами і поняттями

Поясніть терміни і поняття: «Комінтерн», «світова пролетарська революція», «експорт революції».

V. Творчі завдання

1. Як Ви вважаєте, чому компартії США, Великої Британії, деяких інших за­хідних країн не мали суттєвого впливу в своїх країнах?

2. На Ваш погляд, чи можливий «експорт революції» в наші дні? Доведіть свою точку зору, наведіть приклади.

=*^= ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ ДАТИ—

листопад 1918 р....................................................революція в Німеччині

16 листопада 1918 р......................Угорщина проголошена республікою

березень 1919 р......................................Установчий Конгрес Комінтерну

березень - серпень 1919 р................................проголошення і падіння

Угорської Радянської Республіки

і

160

§16. Прихід до влади б. Муссоліні. Встановлення фашистської диктатури в Італії

1. Наслідки першої світової війни для італії. Становище населення

«Переможена серед переможців*

Італія вийшла з Першої світової війни настільки ослабленою, що на її територіальні домагання країни Антанти майже не звертали уваги. На­строї реваншу й ураженого національного самолюбства стали важливим фактором розвитку політичного життя в країні. Самі італійці з гіркотою називали свою країну «переможеною серед переможців». Мовою цифр Італійська армія втратила 460 тис. убитими, 500 тис. покаліченими і 1_;5 млн полоненими. Воєнні витрати становили 46 млрд лір, поглинувши 80 % видаткової частини державного бюджету; на 19 млрд лір збільшився зовнішній борг країни.

Через нестачу валюти для закупівлі сировини і палива різко знизилося промислове виробництво. Скоротилися посівні площі, упала врожайність, зменшилося поголів'я худоби. Фінансова система розбалансувалася.

Погіршення міжнародного становища

Відносини Італії із союзниками загострилися через небажання Брита­нії, Франції і СІЛА задовольнити значні територіальні домагання Італії, зокрема на адріатичний порт Фіуме (Рієку) і Далмацію. Прагнення Італії захопити ці території зі слов'янським населенням утягнуло її в гострий конфлікт з утвореним у 1918 р. Королівством сербів, хорватів і словенців.

Поглиблення економічної кризи

Сотні тисяч демобілізованих солдатів поповнили ряди безробітних. Різке падіння обсягів промислового виробництва переросло в 1920 р. в економічну кризу. Почалися звільнення робітників на заводах і фабриках. Важку моральну і матеріальну кризу переживали середні верстви населен­ня, дрібні власники. З падінням курсу ліри на примару перетворювалися накопичені заощадження. Майбутнє здавалось безпросвітним.

Піднесення робітничого руху

На цьому тлі почалося піднесення робітничого руху, яке також було зумовлене нездатністю післявоєнних урядів досягти стабілізації в країні. За своїми цілями і складом цей рух був досить різноманітним.

У робітничому русі визначальна роль належала ліворадикальним еле­ментам, які висували гасла про встановлення диктатури пролетаріату за радянським зразком. Страйки часто супроводжувалися захопленням заводів і фабрик. Масовими стали вимоги про встановлення 8-годинного робочого дня і підвищення зарплати. Кількість робітників, що страйкува­ли у 1920 р., сягала 2 млн чоловік. Головними центрами робітничого руху були Мілан, Турін, Генуя та інші промислові міста Північної Італії.

ібі