II. Для систематизації навчального матеріалу

1. Якими були передумови революційної кризи на початку 1917 р.?

2. Назвіть основні структури державної влади у період двовладдя.

3. Які перетворення здійснили більшовики після приходу до влади?

4. Визначте основні причини громадянської війни в Росії.

5. Інтереси яких соціальних прошарків і політичних сил виражав Білий рух?

6. Охарактеризуйте напрямки та результати політики «воєнного комунізму».

III. Для обговорення в групі

1. Як Ви вважаєте, чому Тимчасовий уряд втратив контроль за ходом подій у революції 1917 р.?

2. На Ваш погляд, чи була влада більшовиків легітимною (законною)?

3. Чи можна було, на Вашу думку, запобігти жовтневому перевороту?

4. Охарактеризуйте підсумки громадянської війни. Чи були в ній, на Ваш по­гляд, переможці?

IV. Робота з історичними термінами і поняттями

Поясніть терміни і поняття: «більшовизм», «Установчі збори», «громадянська війна», «терор», «воєнний комунізм».

V. Творчі завдання

1. До кінця 1980-х рр. В. Ленін мав беззаперечний авторитету радянському суспільстві. У наш час оцінки цієї історичної особи різні й часто полярні (у за­лежності від політичних поглядів наших сучасників). Визначте своє ставлення до особи лідера більшовиків.

2. Чи можна було, на Вашу думку, запобігти громадянській війні в конкретно-історичних умовах 1917-1918 рр.?

3. Проаналізуйте гіпотезу щодо причин запровадження політики «воєнного комунізму»: її почали проводити внаслідок глибокої кризи в країні за умов ві­йни, чи це була спроба силового запровадження комуністичних порядків?

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ ДАТИ

2 березня 1917 р................................ зречення Миколи II від престолу; утворення Тимчасового уряду

25-26 жовтня 1917 р.............................захоплення влади більшовиками

2 листопада 1917 р....................прийняття Декларації прав народів Росії

травень 1918 р....................................заколот Чехословацького корпусу

осінь - березень 1919 р......................................розгром військ Колчака

1920 р.....................................поразка армії Денікіна; війна проти Польщі;

поразка армії Врангеля

1920-1922 рр.......... перемоги «червоних» у Середній Азії, Закавказзі,на Далекому Сході; завершення громадянської війни

§15. Діяльність Комінтерну. Революції в Німеччині та Угорщині 1918 р.

1. ДІЯЛЬНІСТЬ КОМІНТЕРНУ

Ставлення більшовиків до II Інтернаціоналу. Більшовики вкрай не­гативно ставилися до діяльності II Інтернаціоналу, вважаючи його «зрад­ницьким» лише на тій підставі, що соціалістичні, робітничі і соціал-демо-кратичні партії, які входили до його складу, підтримували свої уряди в роки Першої світової війни. Політика «захисту вітчизни» розділила лави соціалістів на два ворожих табори. її Інтернаціонал фактично припинив своє існування в роки світової війни.

За цих умов більшовики на чолі з В. Леніним вирішили створити но­вий комуністичний Інтернаціонал (Комінтерн), який би повністю був під контролем Москви.

На шляху до Комінтерну, у ■■«и..^,,...-.-..,,.......,................,„,. .........

_ЛГкЛП .,-г . - Комінтерн (Комуністичний інтернаці

1918 р. в Петрограді була склика­на нарада, на якій обговорювалися принципи відбору партій-засновни-ків Комінтерну, серед яких були такі:

— чи погоджується партія-засно-вник Комінтерну вести боротьбу зі своїм урядом за припинення війни;

-чи визнає ця партія радянську владу в Росії.

онал, III Інтернаціонал) -у 1919-1943 рр. міжнародна організація, яка об'єднувала комуністичні партії різних країн під контр­олем московського більшовицького ке­рівництва. Фактично Комінтерн був сві­товою партією комуністів, яка готувала світову пролетарську революцію.

Утворення Комінтерну. 2 берез- Свідчать документи____=====

ня 1919 р. в Москві розпочала роботу _і _■■

, 3 Маніфесту Комінтерну до про-

міжнародна комуністична конферен-

а < ,_Пщ летарів світу

ція. 4 березня 1919 р* вона оголоси­ла себе першим (установчим) Кон- Народилася нова епоха- епоха роз-гресом Комінтерну. На ньому були надання капіталізму, його внутрішнього представлені 52 делегати від 35 орга- Р^озпаДУ> ^епоха комуністичної революції нізацій (21-ї країни). Конгрес завер- пролетаріату... у світі. шив свою роботу 6 березня. Він при­йняв «Маніфест Комінтерну до пролетарів світу», своєрідну програмну платформу, у якій зазначалися цілі організації, і сформував виконком Комінтерну.

Було обрано бюро виконкому Комінтерну (ВККІ), до складу якого уві­йшли Г. Зинов'єв (голова), М. Бухарін, М. Литвинов та інші відомі діячі міжнародного комуністичного руху. Для зв'язку із закордонними ком­партіями організовувалися допоміжні бюро в Скандинавії, Центральній Європі, на Балканах, у Голландії.

І Конгрес Комінтерну прийшов до висновку, що ситуація у світі стає все більш революційною, і тому Комінтерн повинен діяти як штаб

149

«світової пролетарської револю­ції». Таким чином, головне завдання Комінтерну полягало в організації і проведенні політичних виступів і на­віть диверсій у різних країнах з кін­цевою метою захоплення влади біль­шовиками в усьому світі, «експорту пролетарської революції» з Радян­ської Росії до інших країн.

Для цього радянська держава на­давала закордонним компартіям ве­личезну фінансову допомогу. Безпо­середній вплив на роботу Комінтерну здійснювали спецелужби РРФСР. Все це дозволяло більшовикам за допо­могою Комінтерну підкорити собі всі ліві закордонні партії й успішно боро­тися з опозицією власному режиму за кордоном, підштовхувати, а нерідко й викликати соціальні заворушення в інших країнах.

Роздуми з приводу

Радянські люди іноді не могли зрозумі­ти, чому представники країн західної де­мократії побоюються комуністичної агре­сії, «шпигунів та агентів Комінтерну».

Але ж люди пам'ятали заклики Леніна до трудящих інших країн «підтримати» більшовицьку владу революційними по­встаннями у своїх державах. Пам'ятали і радянсько-польську війну, заклик радян­ського воєначальника М. Тухачевського «На Захід!» Тож не дивним видається і та допомога, яку європейські країни нада­вали Польщі, і патріотизм поляків, які на підступах до Варшави здійснили «диво над Віслою», зупинили загони радянської кінноти та відбили напад на свою землю. Самі ж радянські люди не мали жодної користі від планів своїх вождів. Навпаки, за­ради ідеї підтримки світової революції їм доводилось ділитися зі своїми «ідеологіч­ними союзниками». Компартіям усього світу з Москви надавалась величезна ма­теріальна і фінансова допомога у той час, коли населення країни відчувало гостру потребу в продовольстві і товарах першої необхідності.

Світова пролетарська революція -

теорія К. Маркса і Ф. Енгельса, розвинута й перероблена В. Леніним, заснована на ідеях переходу від капіталізму до кому­нізму шляхом пролетарської (соціаліс­тичної) революції, яка переможе в усьо­му світі. За Марксом і Енгельсом, про­летарські революції відбудуться одно­часно в різних країнах Європи, найбільш розвинутих і «готових» до революцій, що створить умови для революцій в інших, менш розвинутих країнах. Утім на почат­ку XX ст. В. Ленін розробив теорію щодо можливості перемоги соціалістичної ре­волюції спершу в небагатьох, або навіть у одній країні (Росії), яка стане базою для світової революції, «підштовхне» рево­люційні процеси в інших країнах, у тому числі - розвинутих, які, у свою чергу, до­поможуть Росії у будівництві соціалізму і комунізму. Історія довела помилковість та безперспективність теорії світової со­ціалістичної революції.

Експорт революції- теорія, що об­ґрунтовує ідеї можливості «переносу» революції в інші країни, спонукання до революції за певним зразком. Історія показала помилковість теорій соціаліс­тичної революції та експорту революції не тільки через їх нездійсненність, а й че­рез часто злочинні методи реалізації цих теорій (військові агресії, політичний та економічний тиск, втручання у внутрішні справи інших країн тощо). Проте навіть у XXI ст. ідеологи та лідери деяких країн та політичних течій планують та намагають­ся здійснити «експорт революції».

150

Комінтерн у 1920-ті роки. На II Конгре­сі був прийнятий його Статут і документ з назвою «21 умова вступу в Комінтерн», першочерговими з яких були підтримка Радянської Росії та визнання необхідності соціалістичної революції.

Статут і «21 умова» передбачали, що Комінтерн буде суворо централізованою Ленін виступає на III конгресі

організацією, тобто єдиною всесвітньою Комуністичного Інтернаціоналу

комуністичною партією, у якій націо­нальні компартії будуть називатися секціями. Про демократизм у роботі Комінтерну говорити не доводилося.

На початку 20-х рр. став помітним спад пролетарської боротьби. На III Конгресі Комінтерну (червень - липень 1921 р.) тактику революційних закликів було замінено на тактику завоювання комуністами більшості робітничого класу. Вона знайшла своє вираження в проведенні спільної із соціал-демократами політики спроб створення єдиного робітничого фронту.

Остаточно цю тактику сформував IV Конгрес Комінтерну (листопад -грудень 1922 р.), що висунув гасла робітничого і робітничо-селянського уряду як альтернативу буржуазному уряду. Визначальними в діяльності такого уряду мали стати співробітництво і взаємодія «робітничих і демо­кратичних організацій».

Однак на практиці було зовсім інакше. У 1923 р. Комінтерн приймає рішення про форсовану підготовку до збройного повстання в Німеччині (туди були послані військові радники, відправлено зброю). Після приду­шення повстання в Гамбурзі політбюро РКП(б) і ВККІ головним ворогом пролетарської революції в Німеччині назвали соціал-демократію, яку по­чали визначати як представників «соціал-фашизму».

Комінтерн також проводив політику, спрямовану на розпалення гро­мадянської війни в Китаї в 1920-ті рр., що спричинило падіння авторите­ту СРСР і зміцнення японських позицій у цій країні.

У 1925 р. болгарські комуністи за прямої підтримки Комінтерну піді­рвали собор Св. Воскресіння. У результаті вибуху загинули десятки лю­дей. Так комуністи «боролись» проти релігії.

На VI Конгресі (липень - серпень 1928 р.) Л. Троцький виступив проти положення про можливість перемоги соціалізму в окремо взятій країні і назвав проект програми Комінтерну, що обговорювався на Конгресі, «ре­візіоністським документом». На цьому ж Конгресі було висунуто вимогу зосередити головний удар проти буржуазії та соціал-демократії. Остання розглядалася Комінтерном як різновид фашизму. «Соціал-демократія і фашизм - близнюки-брати» - вважав Й. Сталін. Така позиція Комінтер­ну призвела до розколу в рядах робітничого руху і сприяла приходу нацис­тів до влади в Німеччині у 1933 р.

151