Комунальний заклад

«Бериславський медичний коледж»

Херсонської обласної ради

Практичне заняття №10

на тему: «Заходи профілактики і контролю внутрішньолікарняних інфекцій.

Проведення вологого прибирання в лікувально-профілактичних закладах

із застосуванням дезінфекційних розчинів»

Викладач: Бугаєвська Н.А.

м. Берислав

Комунальний заклад

«Бериславський медичний коледж»

Херсонської обласної ради

РОЗДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ СТУДЕНТІВ

з дисципліни «Основи медсестринства»

Практичне заняття №10

на тему: «Заходи профілактики і контролю внутрішньолікарняних інфекцій.

Проведення вологого прибирання в лікувально-профілактичних закладах

із застосуванням дезінфекційних розчинів»

Викладач: Бугаєвська Н.А.

м. Берислав

Інструкція

до проведення практичного заняття

Дисципліна: «Основи медсестринства» Спеціальність: 5.12010102 «Сестринська справа»

Тема: Заходи профілактики і контролю внутрішньолікарняних інфекцій. Проведення вологого прибирання в лікувально-профілактичних закладах

із застосуванням дезінфекційних розчинів

Мета: Визначення і масштаб проблеми внутрішньолікарняної інфекції. Способи передачі. Фактори, що впливають на передачу інфекції. Групи ризику. Групи ризику розвитку внутрішньолікарняної інфекції. Види збудників, що зумовлюють внутрішньолікарняну інфекцію. Резервуари збудників внутрішньолікарняних інфекцій.

Оснащення: Алгоритми дії для виконання практичних навиків. Стенд «Дезинфекція», відеофільм, роздатковий матеріал (накази МОЗ, схеми, таблиці «Хлорантоін», «Дезактин» промаркований інвентар для прибирання приміщення ЛПЗ.

Конкретні цілі:

Знати: 1. Визначення поняття «санітарно-протиепідемічний режим»

2. Загальні запобіжні заходи профілактики ВЛІ

3. Визначення поняття «внутрішньо-лікарняної інфекції»

4. Причини виникнення та профілактику ВЛІ

5. Накази МОЗ України № 288, №720 та обласного управління охорони здоров’я

6. Особливості санітарно протиепідемічного режиму буфетної

7. Особливості санітарно протиепідемічного режиму санітарних вузлів

8. Особливості санітарно протиепідемічного режиму палат, коридору

9. Режим роботи і прибирання процедурного кабінету

Вміти:

1. Проведення вологого прибирання в лікувально-профілактичних закладах із застосуванням дезінфекційних розчинів;

2. Проведення провітрювання і кварцування приміщень лікувально-профілактичних закладів;

3. Проведення контролю санітарного стану палат, тумбочок, холодильників;

4. Дезінфекція та утилізація використаного одноразового медичного інструментарію;

5. Дотримання техніки безпеки при роботі з біологічними рідинами;

6. Оброблення рук до і після виконання будь-якої маніпуляції.

7. Оброблення рук і слизових оболонок при контакті з біологічними рідинами;

8. Використання захисного пристосування (маска, халат, окуляри, шапочку, фартух);

9. Вміння готувати мийні і дезінфекційні розчини різної концентрації.

10. Дезінфікувати предмети догляду;

11. Проведення передстерилізаційного очищення виробів медичного призначення;

12. оКнтроль якості передстерилізаційного очищення;

13. Підготовка перев’язувального матеріалу, укладання в стерилізаційні коробки;

14. Стерилізація медичних інструментів методом кип’ятіння (в домашніх умовах);

15. Стерилізація медичних інструментів у повітряному стерилізаторі;

16. Контроль якості стерилізації;

17. Миття рук (соціальний рівень);

18. Вміння надягати стерильний халат, шапочку, маску та гумові рукавички;

19. Вміння знімати використані рукавички, халат, маску;

20. Вміння готувати до роботи маніпуляційний кабінет

План проведення заняття

Завдання№1: Усвідомить значимість дотримання санітарно-протиепідемічного режиму ЛПЗ, чинних наказів МОЗ України – засіб профілактики ВЛІ

Завдання№2: Дотримуватися правил безпеки при роботі з хлоровмісними речовинами

Завдання№3: Провести поточне прибирання процедурного кабінету перед початком

робочого дня

Завдання№4: Оволодіти технікою гігієнічного миття рук

Завдання№5: Провести дезінфекцію предметів особистої гігієни пацієнта

Завдання№6: Здійснити дезінфекцію посуду хворого після приймання їжі.

Завдання№7: Провести вологе прибирання палат, коридорів

Завдання№8: Здійснити заключне прибирання процедурного кабінету після робочого дня

Завдання№9: Оволодіти методикою генерального прибирання буфетної

Завдання№10:Користуватися засобами для захисту очей і масками для запобігання потрапляння біологічних рідин в обличчя

Завдання№11:Оволодіти методикою одягання рукавичок під час контакту з кров’ю, інфікованим матеріалом

Завдання до наступного практичного заняття по темі:

«Правила техніки безпеки при роботі з біологічними рідинами,

оброблення рук та слизових оболонок після маніпуляцій»

Література:

1. Конспект лекцій

2. Касевич Н.М. Практикум із сестринської справи. – К..: Здоров’я , 2005 стор 81-90

3. Касевич Н. М. Основи медсестринста в модулях.- К.: Медицина, 2009.-С. 31 - 35.

4. Смирнова З.М., Алтинбекова З.Б. Посібник з мед сестринського процесу (з предмета Основи сестринської справи ). – К.: Здоров’я, 2001.-С.18-24

4. Шевчук М.Г. Сестринська справа – Здоров’я «Київ» 1994р. стор 60-76

Викладач _________________ Підпис

САНІТАРНО-ПРОТИЕПІДЕМІЧНИЙ РЕЖИМ

Санітарно-протиепідемічний режим — це комплекс орга­нізаційних, санітарно-профілактичних і протиепідемічних заходів, які запобігають виникненню внутрішньолікарняної інфекції.

Санітарно-протиепідемічний режим включає вимоги до санітарного стану території, на якій розміщена лікарня, внутрішнього обладнання лікарні, освітлення, опалення, вен­тиляції та санітарного стану приміщень лікарні.

Основними елементами комплексу заходів, які спрямовані на забезпечення санітарно-гігієнічного режиму в лікувальних закладах, є проведення дезинфекції, суворе дотримання ви­мог асептики, антисептики та стерилізація.

Особливості влаштування, обладнання, роботи та сані­тарно-протиепідемічного режиму окремих підрозділів лікарні розглянемо більш детально.

Профілактика влі. Загальні запобіжні заходи

Запобіжні заходи, запропоновані далі, допоможуть персоналу вберегти себе від інфікування не тільки бактеріями, але й вірусом гепатиту В і ВІЛ-інфекцією.

Кожен підрозділ лікувальної установи, персонал якої ризикує бути інфікованим ВІЛ-інфекцією та вірусом гепатиту В, повинен мати аптечку, до якої входять такі засоби:

• спирт етиловий 70% - 100 г;

• 5% спиртовий розчин йоду;

• калію перманганат — наважка (розчин готують безпосередньо перед використанням);

• вода дистильована — 10 мл;

• перев'язувальний матеріал: бинти, вата.

У разі потрапляння біологічної рідини на незахищену шкіру слід вимити руки з милом і протерти руки тампоном, змоченим 70% етиловим спиртом.

У разі потрапляння біологічних рідин в очі слід промити їх проточною водою, а потім закапати 1% розчин сульфацил-натрію (альбуциду) або промити блідо-рожевим розчином калію перманганату (1:10 000).

У разі потрапляння біологічних рідин у ніс слід промити носові ходи водою, а потім закапати 1% розчин протарголу.

У разі потрапляння біологічних рідин у ротову порожнину слід прополоскати її проточною водою, а потім 70% етиловим спиртом або рожевим розчином калію перманганату (1:5000).

У разі проколювання шкіри використаною голкою чи її порізу слід:

— промити місце травми водою з милом, не зупиняючи кровотечі;

— двічі обробити місце травми 5% спиртовим розчином йоду або 70% етиловим спиртом. Після кожної обробки необхідно дати антисептичному розчину висихнути;

— заклеїти місце проколу лейко пластир ом або накласти пов'язку.

Виконуючи будь-які маніпуляції такими предметами, як голки, скальпелі, леза, слід поводитися обережно, щоб запобігти травмуванню. Бар'єрами, які запобігають інфі­куванню персоналу ВІЛ-інфекцією і вірусом гепатиту В, є рукавички, халати, маски й захисні окуляри.

САНІТАРНО-ПРОТИЕПІДЕМІЧНИЙ РЕЖИМ ПРИЙМАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ЛІКАРНІ

Приймальне відділення лікарні є частиною стаціонару, в якій проводять прийом і реєстрацію хворих, огляд, об'єк­тивне обстеження та первинну діагностику, санітарну оброб­ку, транспортування хворих у лікувальне відділення, здій­снюють довідково-інформаційну роботу. Крім того, в разі необхідності в приймальному відділенні надають невідкладну медичну допомогу.

Від грамотності та організованості дій медичного персо­налу приймального відділення часто залежить успіх та ре­зультати лікування.

При централізованій системі планування лікарень прак­тично всі лікувальні та діагностичні відділення, в тому числі й приймальне відділення, знаходяться в одному корпусі. При децентралізованій (павільйонній) системі приймальне відділення розміщується в окремому корпусі або в одному з лікувальних корпусів, де знаходиться відділення реанімації, терапевтичне або хірургічне відділення. В деяких лікарнях центрального приймального відділення немає, а кожне лі­кувальне відділення здійснює прийом хворих самостійно.

Приймальне відділення має бути розміщене недалеко від в'їзду на територію лікарні і бути зручним для транспор­тування хворих — мати під'їзні асфальтовані доріжки, ши­рокі сходи і двері для проходу з носилками.

Приймальне відділення складається із зали для чекання, реєстратури, процедурного кабінету, кількох оглядових та діагностичних кабінетів, ізолятора, санпропускника, кабі­нету чергового лікаря, санвузла.

У приймальному відділенні великих лікарень або неда­леко від нього розміщують перев'язочну, а іноді й малу операційну, рентген кабінет і лабораторію. Неподалік пови­нен знаходитися склад для зберігання одягу хворих.

Зал чекання призначений для ходячих хворих, їхніх родичів і супроводжуючих осіб. У ньому має бути достатня кількість стільців, на стінах — інформація про режим роботи відділень, дні і години відвідувань, перелік продуктів, дозволених для передач хворим.

Поряд із залом для чекання розміщують реєстратуру. Тут медична сестра приймального відділення оформляє до­кументацію на хворих, які поступають у стаціонар.

В оглядовому кабінеті хворого оглядає черговий лікар, тут проводять термометрію, а іноді й інші обстеження (на­приклад, електрокардіографію).

Хворих із невстановленим діагнозом тимчасово, до вста­новлення діагнозу, залишають у діагностичних палатах, а хворих з підозрою на інфекційне захворювання — в ізоляторі.

При необхідності в процедурному кабінеті хворим нада­ють невідкладну допомогу.

Санітарну обробку хворих, які поступають у лікарню, проводять у санпропускнику.

САНІТАРНО-ПРОТИЕПІДЕМІЧНИ Й РЕЖИМ ПАЛАТИ

Палати лікувального відділення мають бути просторими, світлими, розрахованими на 4—6 хворих. У кожному від­діленні необхідно мати палати-ізолятори для важкохворих або хворих з гнійною інфекцією, а також палати для після­операційних та переведених з реанімаційного відділення хворих, які потребують інтенсивного догляду та лікування. Ці палати повинні мати централізоване підведення кисню. В палатах-ізоляторах мають бути туалет, умивальник, не­обхідний для хворого посуд і предмети догляду. Стіни палат фарбують у світло-зелений або світло-блакитний колір. Обов'язковою є наявність сигналізації від кожного ліжка на сестринський пост, а ще краще — двобічного зв'язку хворого та чергової сестри.

Стіни в палатах і коридорах покривають олійною фарбою світлих тонів, підлоги — лінолеумом. На одне ліжко в палаті має виділятися від 6,5 до 7,5 м² площі, висота палат має бути не меншою ніж 3,5 м. Палати для хворих повинні мати достатню кубатуру (25 м-* на одного хворого), вікна на південь або південний схід, щоб у них проникало якомога більше сонячного світла. Площа вікон має складати не менше ніж ^]/б площі підлоги. Електричне освітлення не повинно бути дуже яскравим, слід використо­вувати лампочки та абажури з матового скла. Крім загального освітлення в палатах мають бути індивідуальні настільні лампи і чергове нічне освітлення.

Температура повітря в палатах повинна бути не нижчою ніж 18—20° С, у перев'язочних та ванних кімнатах 22— 25° С. Температурний режим у відділенні краще забезпе­чується водяним або паровим опаленням. Батареї краще встановити гладенькі, а не ребристі, на них осідає менше пилу і полегшується прибирання.

Для лікувально-профілактичних закладів прийнята при-точно-витяжна вентиляція. При цьому повітря, що нагні­тається ззовні, може очищуватися, зволожуватися, зігрі­ватися або охолоджуватися. Зараз з цією метою широко використовують кондиціонери.

Для нормальної життєдіяльності людського організму по­вітря приміщення повинно мати такі параметри: вміст вуг­лекислого газу — не більше 0,1 %, вологість — ЗО—45 %, швидкість руху повітря — 0,05—0,15 м/с. Крім штучної, у відділеннях і палатах є природна вентиляція повітря, яка відбувається через пори стін, щілини вікон і дверей. Природ­ну вентиляцію доповнюють шляхом провітрювання примі­щення через вікна і фрамуги.

Палати оснащують ліжками для хворих, біля кожного ліжка — тумбочка і стілець. У палаті має бути один за­гальний стіл, шафа для лікарняного одягу та холодильник для зберігання продуктів, що їх передають хворому родичі.

Після поступлення хворого у відділення йому виділяють ліжко з чистою білизною, яка перед тим пройшла камерну обробку, необхідні предмети догляду (склянку, судно, сечо­приймач, плювальницю тощо).

Ліжко хворого має бути металевим або дерев'яним, з гладенькою поверхнею — такі ліжка легше дезинфікувати.

Для важкохворих призначені функціональні ліжка, які дають змогу надавати хворому різних положень.

Один раз у 7—10 днів, а якщо необхідно, то частіше, хворі приймають душ і змінюють білизну. Брудну білизну збирають у спеціальні бавовняні мішки або металеві баки з кришками, зберігають у спеціально відведених для цього місцях, а після дезинфекції відправляють у пральню лікарні. Після сортування брудної білизни приміщення обробляють дезинфікуючим розчином. Для дезинфекції натільної і пос­тільної білизни її необхідно замочити у дезинфікуючому розчині (0,5 % розчин хлорного вапна, 1 % розчин хло­раміну) або прокип'ятити протягом 15 хв. у 2 % розчині соди.

Прибирання приміщення палати проводять не менше 2 разів на день — зранку та ввечері — вологим методом із застосуванням дезинфікуючих засобів (1 % розчин хло­раміну, 0,5 % розчин хлорного вапна, 3 % розчин перекису

водню, миючі засоби тощо). Підмітати починають від вікон і стін, змітаючи сміття до середини кімнати і до дверей. Потім ганчіркою, змоченою дезинфікуючим розчином, двічі протирають предмети та меблі, що є в палаті. Потім цим самим розчином миють підлогу. Панелі миють і протирають вологою ганчіркою один раз у 3 дні. Один раз у місяць в палатах протирають від пилу віконні рами і двері, стелю та плафони. Тумбочки і столики один раз на тиждень звіль­няють від продуктів та старанно вичищають. Під час при­бирання та після його проведення палату провітрюють, від­кривши кватирки. Хворих, які залишаються на цей час у палаті, необхідно накрити ковдрами.

Відра, ганчірки, щітки мітять і застосовують окремо для палат, душових, вбиралень та інших приміщень. Після вико­ристання їх замочують на 60 хв. у 1 % розчині хлораміну, або 0,5 % розчині хлорного вапна, або кип'ятять протягом 15 хв.

Дезинфекцію індивідуальних предметів догляду прово­дять згідно з діючими нормативами.

При інфекційних шлунково-кишкових захворюваннях для знезараження виділень хворого використовують хлорне вапно. До рідких виділень (сеча, блювотні маси) додають '/5 частину хлорного вапна, до оформлених виділень (кал) — хлорного вапна додають у 2 рази більше, заливають на 1 год. і лише після цього знезаражені виділення виливають у каналізацію. Після звільнення підкладних суден та сечо­приймачів від вмісту їх ретельно промивають теплою водою і дезинфікують у спеціальних промаркірованих баках вели­кого об'єму з щільними кришками в 1 % розчині хлораміну або 0,5 % розчині хлорного вапна протягом 1 год., після чого прополіскують і просушують.

При інфекційних захворюваннях легень нерідко спосте­рігається кашель з виділенням харкотиння, яке є заразним для оточуючих. Необхідно пояснити хворому, що ковтати харкотиння не можна, а необхідно випльовувати його в індивідуальну плювальницю з корком. Для дезинфекції хар­котиння на дно плювальниці, на '/4 її об'єму, наливають З % розчин хлораміну або 2 % розчин перманганату калію. Не рідше 1 разу на день харкотиння виливають у ка­налізацію, а плювальницю промивають гарячою водою і кип'ятять у 2 % содовому розчині протягом 30 хв.

Після виписки хворого зі стаціонару предмети індивідуального догляду його лікарняний одяг дезинфікують. Постільну білизну знезаражують у дезкамері. Тапочки протирають тампоном, змоченим 40% розчином формаліну або 40 % розчином оцтової кислоти, вкладають на 3 год. у поліетиленовий пакет, а потім виймають та провітрюють

САНІТАРНО-ПРОТИЕШДЕМІЧНИЙ РЕЖИМ

ПРОЦЕДУРНОГО КАБІНЕТУ

Процедурний кабінет —- це приміщення, що призна­чається для проведення медичних процедур (венепункція, ін'єкції, трансфузії, плевральна пункція та ін.) зі строгим дотриманням правил асептики. Він є як у стаціонарах, так і в поліклініках, амбулаторіях, медико-санітарних частинах.

Для процедурного кабінету відводять світлу кімнату пло­щею не менше 15 м². Стіни покривають олійною фарбою або викладають кахлями, що полегшує прибирання. Опти­мальною для цього кабінету є температура 22—25 °С. Тут має бути достатнє освітлення, приточно-витяжна вентиляція з застосуванням кондиціонерів, холодна і гаряча вода.

У процедурному кабінеті треба мати таке обладнання: шафу для зберігання медикаментів та інструментів, бікси зі стерильним перев'язувальним матеріалом, шприци, голки, одноразові системи для внутрішньовенного введення препа­ратів, стерилізатор, штативи для тривалих внутрішньовенних інфузій, чисті пробірки, холодильник для зберігання крові і медикаментів, емальовані тази для замочування вико­ристаних інструментів, бачок із покришкою, тапчан, табу­ретки, робочий стіл для ведення медичної документації, стерильний стіл.

У процедурному кабінеті 2 рази на день проводять вологе прибирання приміщення (перед початком і наприкінці робо­чого дня) з застосуванням дезинфікуючих розчинів (0,5 % розчин хлорного вапна, 1% розчин хлораміну), а при не­обхідності проводять і поточне прибирання. Один раз на тиждень проводять генеральне прибирання приміщення з миттям та дезинфекцією стін, підлоги і наявного оснащення.Перед початком роботи процедурна сестра проводить во­логе прибирання приміщення. Використаний перев'язуваль­ний матеріал вона викидає, інструменти миє, а потім стери­лізує. Після цього процедурна сестра надягає стерильний халат, шапочку, маску, обробляє руки, розкладає стерильні бікси, накриває стерильний стіл.

Стіл накривають трьома шарами стерильних простирал. Нижнє простирало розстилають так, щоб воно звисало на 20—30 см нижче від панелі стола. Зверху кладуть складене вдвоє простирало. З обох боків стола додатково кладуть складені вдвоє рушники або невеликі простирала. Потім виймають зі стерилізатора сітку з інструментами, кладуть її на інструментальний столик на складене вчетверо сте­рильне простирало і сестра в певній послідовності їх розк­ладає. Завершується перестилання накриттям стерильного стола складеним удвоє стерильним простиралом. Верхнє про­стирало ззаду і з боків скріплюють затискачами з нижнім простиралом. Передній край верхнього простирала захоплюють двома затискачами, за які його піднімають і відкрива­ють таким чином доступ до інструментів (мал.2). Після накривання стерильного стола до нього прикріплюють ети­кетку, на якій зазначають дату накривання.

Процедурна сестра спочатку проводить забір крові у хво­рих для біохімічних досліджень, визначає групу крові та резус-фактор, а потім заповнює і підключає системи для внутрішньовенних вливань. У першу чергу слід обслугову­вати важкохворих.Наприкінці робочого дня процедурна сестра проводить повторне вологе прибирання процедурного кабінету. На за­кінчення роботи вона включає бактерицидну лампу і зачиняє кабінет. Ключі від нього зберігаються у чергової сестри відділення.

САНІТАРНО-ПРОТИЕПІДЕМІЧНИЙ РЕЖИМ БУФЕТНОЇ

У лікарнях існує централізована та децентралізована сис­тема приготування їжі. Оптимальнішою є централізована система, при якій в одному приміщенні готують їжу для всіх відділень лікарні, а потім доставляють її в кожне від­ділення. Для цього користуються спеціально промаркіро-ваним теплоізоляційним посудом з кришками.

Ходячі хворі приймають їжу в буфетній, а важкохворих медична сестра годує в ліжку. Для буфетної виділяється велика простора кімната залежно від кількості хворих у відділенні. Стіни покривають олійною фарбою, підлогу —лінолеумом, а краще — кахляними плитками. В буфетну подається холодна і гаряча вода.

Буфетну оснащують електроплитою для підігрівання їжі, шафами для зберігання столового посуду, наборів (ложки, виделки) і харчових продуктів (хліб, сіль, цукор), столом для роздачі їжі, холодильником, баком для замочування або кип'ятіння посуду, двохсекційною ванною або умивальником для миття посуду, спеціальними сітками для споліскування і висушування посуду, сушильною шафою, столами та стіль­цями для хворих. Столи в буфетній мають бути з пластиковим покриттям або дерев'яними. Дерев'яні столи покрива­ють білою скатертиною, а зверху клейонкою. На кожного хворого в буфетній повинен бути комплект посуду: глибока, десертна і мала тарілки, виделка, ложки столова і чайна, склянка.

Роздачу їжі проводять буфетниця та чергова медична сестра. Перед роздачею їжі вони надягають чисті халати «для роздачі їжі». Санітарки, що займаються прибиранням приміщень, до роздачі їжі не допускаються.

Прибирання буфетної (столи, підлога) проводять 3 рази на день — після сніданку, обіду та вечері, вологим способом із застосуванням 0,5 % розчину хлорного вапна, 1 % розчину хлораміну, миючих засобів. Генеральне прибирання прово­дять 1 раз у 7 днів.

Після приймання їжі зі столів збирають брудний посуд і протирають столи двома серветками «для прибирання сто­лів» — спочатку вологою, змоченою в дезинфікуючому роз­чині, а потім сухою. Після цього проводять вологе прибиран­ня підлоги спеціально виділеним і промаркірованим інвен­тарем.

Залишки їжі складають у спеціальне металічне відро або бак з покришкою, заповнюючи його не більш як на ²/з, заливають 1 % розчином хлораміну на 1 год, а потім зливають у каналізацію. Відра (баки) обробляють 2 % роз­чином соди, споліскують і просушують. Категорично забо­роняється залишати в буфетній залишки їжі, а також змі­шувати їх зі свіжими стравами.

У приміщенні буфетної на видному місці має бути інструкція про миття і дезинфекцію посуду: 1) механічне видалення залишків їжі щіткою або дерев'яною ложкою; 2) обезжирення в 2 % розчині соди, рідині «Прогрес» або миючому засобі при температурі 45 °С; 3) знезаражування в 1 % розчині хлорного вапна (10 мл 10 % розчину на 1 л води) при температурі 50 °С протягом ЗО хв.. (для знеза­ражування можна використовувати 0,5 % розчин хлораміну або 1 % розчин «Дихлор-1»; 4) споліскування посуду в спеціальних сітках у воді при температурі 70 °С; 5) просушування в сушильній шафі або в спеціальних сітках у вертикальному положенні. Обезжирення та знезараження посуду проводять в окре­мих секціях ванни чи умивальника.Столові набори після миття необхідно ще прокип'ятити. Щітки, мочалки, що їх використовували для миття посуду, замочують в 0,5% розчині хлорного вапна або 1 % розчині хлораміну на 1 год., кип'ятять 15 хв., висушують і зберігають у спеціально відведеному місці.

САНІТАРНО-ПРОТИЕПІДЕМІЧНИЙ РЕЖИМ САНІТАРНИХ ВУЗЛІВ

Для прибирання санітарних вузлів виділяють спеціальний інвентар, який зберігають окремо. Ганчірки та щітки перед прибиранням кип'ятять або дезинфікують 1—2 % розчином хлорного вапна. Всі приміщення санітарного вузла періо­дично провітрюють. Вони повинні добре освітлюватися та опалюватися (18—20 °С).

Вологе прибирання проводять 2 рази на день і в разі потреби. Для цього користуються 0,5 % розчином хлорного вапна, 1 % розчином хлораміну або 3 % розчином лізолу.