1.2. Путівник сучасного керівника: основи теорії та практики менеджменту

Логіка викладу матеріалу

• Розмаїття підходів до поняття менеджменту

• Закони та принципи менеджменту

1.2.1. Розмаїття підходів до поняття менеджменту та його категорій

Логіка викладу матеріалу

• Сутність менеджменту як діяльності

• Особливості управлінської діяльності

• Основні визначення понять «менеджмент», «управління», «керівництво»

• Організаційна структура управління

• Управління як наука

• Мета управління

• Менеджмент організацій

• Ефективність управління

• Методи управління

Менеджмент – це вид людської діяльності. Він розповсюджується на ділову, суспільну, сімейну та інші сфери життя людини. Менеджмент завжди пов’язують із ефективністю досягнення мети діяльності.

Менеджмент був навіть у самих давніх суспільствах, тому, що завжди потрібні були особистості, які б були здатні взяти на себе відповідальність за загальну справу, які б спрямовували та координували діяльність інших. З давніх-давен управлінська діяльність існувала і розвивалась у трьох основних сферах:

1) суспільно-політичній (необхідність порядку в групах, колективах, організаціях людей);

2) економічній (пов`язана із пошуком, виробництвом, розподілом ресурсів);

3) військово-оборонній (зумовлена необхідністю захищатись від звірів, інших людей; вести війни з метою захвату нових територій, які більш сприятливі для проживання).

Юргутіс І.А. та Кравчук І.І. дослідили походження дефініції «менеджмент» [70]. Слово «менеджмент» американського походження (management). Спочатку означало уміння об’їжджати коней. Походить від дієслова «to manage» - керувати, яке, в свою чергу, від латинського «manus» - рука. Термін «менеджмент» означає «керівництво людьми». У США менеджерами називали тих, хто відповідно до законодавства брав на себе відповідальність, обов’язки щодо здійснення влади над людьми, майном, корпоративним бізнесом.

Поступово менеджмент виокремився від безпосереднього процесу праці, що зумовило виникнення управлінців-професіоналів, появу нової спеціальності керівника. Менеджмент передбачає уміння досягати цілей, використовуючи працю, інтелект та поведінку інших людей.

До основних особливостей цього виду трудової діяльності, за Ф.І.Хмілем [63] можна віднести такі, як:

-Результати праці управлінців не підлягають прямому вимірюванню. Показники ефективності керівництва будуть виражатись опосередковано в показниках діяльності керованих об`єктів.

-Предметом праці у сфері управління виступають не матеріально-предметні елементи виробництва, а люди та інформація.

-Праця у сфері управління висуває до керівника підвищені кваліфікаційні вимоги, оскільки низька якість управління може привести до масштабних витрат та низької продуктивності діяльності.

-Праця керівника має мобільний характер (переміщення по всій території організації, відрядження).

-Зміст роботи управління складається із різних видів діяльності та безлічі різноманітних операцій (робота з інформацією, прийняття рішень, планування, контроль і т.д.).

-Творчий характер управлінської праці вимагає і знань, і досвіду, і інтуіції. Управлінська діяльність – це у певній мірі мистецтво.

-Підвищений рівень відповідальності та самостійності у прийнятті рішень.

До особливості управлінської праці також можна віднести наступні:

• має інтелектуальний (розумовий) характер;

• управлінець бере участь у створенні матеріальних, естетичних, моральних, освітніх і т. д. продуктів опосередковано, через працю інших людей;

• предметом праці є інформація;

• засоби праці – оргтехніка, обчислювальна техніка;

• результат праці – управлінське рішення (його прийняття та виконання).

Менеджер – це (у вузькому значенні слова) організатор діяльності. Менеджер – це лідер, який приймає рішення щодо засобів, використання ресурсів, розподілу обов’язків у колективі для досягнення спільних цілей діяльності. Специфіка роботи менеджера полягає в тому, що економічні, виробничі, соціальні та інші завдання він вирішує, впливаючи на людей, які повинні безпосередньо ці завдання розв`язувати. Характер праці менеджера визначається керівною роботою, тобто управлінням кадрами. Менеджери – категорія управлінських працівників, які професійно здійснюють управління людьми.

Задачі менеджера

1. Зробити працівників здатними до сумісної діяльності, нейтралізувати властиві людям індивідуальні особливості; придати спільним зусиллям ефективність та результативність.

2. Організувати контроль за діяльністю персоналу, розробити систему оцінювання результатів діяльності та визначитись із стимулами.

3. Сприяти подальшому професійному зростанню персоналу, виявленню талантів; формувати кадрову політику; готувати керівний резерв.

4. Нести персональну відповідальність за справи.

5. Стимулювати персонал до взаємодії, створювати сприятливий мікроклімат в колективі.

6. Створювати умови для результативної роботи, ефективно використовувати ресурси організації.

Співвідношення понять “управління”, “керівництво”, “менеджмент”.

Щоб забезпечити ефективність управління, необхідно, перш за все, знати його методологічні та теоретичні основи.

Спробуємо з’ясувати сутність та специфіку деяких управлінських понять, як то:

• управління;

• соціальне управління;

• управління в освіті;

• менеджмент;

• менеджмент в освіті;

• педагогічний менеджмент;

• керівництво.

Перш за все, слід відмітити, що дані терміни вживаються як для назви відповідних галузей практики, так і для вивчаючих цю практику дисциплін.

За умов певних відтінків, що відрізняють значення термінів “менеджмент” і “управління”, їх все ж можна розглядати як синонімічні у загальному контексті соціального управління.

Термін “управління” більш загальний, тому, як правило, поняття “менеджмент” вживається, коли:

1. підкреслюється ефективність управління;

2. мова йдеться про професійну діяльність керівника з відповідного освітою (менед­жер);

3. йдеться про науку управління.