3.2. Посилення контролю, як основної функції управління підприємством

Ефективна система контролю має відповідати певному набору критеріїв, з-поміж яких можна виділити такі основні:

Інтеграція з плануванням. Що точніший і виразніший цей зв’язок, то ефективніша система контролю. Оскільки мету визначають під час процесу планування, то треба приділяти увагу розробці стандартів, які відображатимуть, наскільки добре план реалізовують.

Гнучкість. Система контролю повинна бути досить гнучкою, щоб пристосуватися до змін. Альтернатива – проектування та впровадження нової системи контролю – це неминучі витрати.

Достовірність. Система контролю, яка генерує неточну інформацію, призводить до управлінських помилок і витрати зусиль на вирішення проблем, які взагалі не існують.

Своєчасність. Найкраща інформація мало чого варта, якщо вона не надійшла своєчасно. Тобто система контролю повинна вчасно забезпечувати менеджера та керівника СТОВ «Ульяновське» інформацією, скорочувати часовий інтервал між подією та її відображенням у контролюючих інформаційних потоках. Однак, своєчасність не обов’язково означає поспішність.

Зрозумілість. Система контролю, яку важко зрозуміти (усвідомити) може бути причиною помилок підлеглих і, навіть, ігнорування ними самого контролю.

Обґрунтованість критеріїв. Стандарти в системі контролю мають бути обґрунтованими (виваженими). Завищені стандарти знижують мотивацію. Більшість людей не бажає отримати «ярлик некомпетентності», говорячи начальнику, що він вимагає забагато. Стандарти повинні підтягувати виконавців до вищих показників діяльності, але не демотивувати робітників.

Економічність. Означає, що результати здійснення контролю повинні бути більшими за витрати, пов’язані з його впровадженням. З метою мінімізації витрат керівнику слід порівнювати (співставляти) витрати на контроль з вигодами, що від нього очікуються [14].

Також ефективний контроль, щоб сприяти до­сягненню цілей СТОВ «Ульяновське», повинен бути: стратегічно спрямованим, (тобто відображати загальні пріоритети організації і підтримувати їх; орієнтованим на результати; відповідним виду діяльності, що конт­ролюється; своєчасним; гнучким; простим; економічним.

3.3. Удосконалення організації та планування діяльності підприємства

В умовах ринкової економіки значно зростає матеріальна відповідальність керівника за фінансовий стан підприємства, а тому відома досі в Україні теорія і практика організації та планування стає недостатньою.

В умовах розвинутої ринкової економіки теорія бізнес-планування використовується для обґрунтування процесів освоєння нових сфер діяльності підприємства, створення нових видів бізнесу. Для більшості українських підприємств пошук нових сфер діяльності (в галузі збуту продукції, освоєння виробництва нових видів виробів, підвищення конкурентоспроможності продукції тощо) є необхідним для виживання і подальшого розвитку. Саме тому зросло значення перспективного, поточного в бізнес-плані та оперативного фінансового планування для забезпечення стійкого фінансового стану та підвищення ефективної діяльності даного підприємства [22].

Фінансове планування - це складова управління фінансовими ресурсами, процесом оцінки потреб у коштах для забезпечення поточного виробництва і подальшого виробничого та соціального розвитку, а також визначення (установлення) джерела покриття цих потреб.

Фінансове планування - це процес оцінки фінансових ресурсів, необхідних для підприємства і своєчасного визначення методів фінансування. Не маючи надійної методики оцінки фінансових потреб, підприємство може залишитися без достатньої кількості коштів для оплати відсотків за позикою, розрахунків із постачальниками, орендної плати і т. ін. Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообігу виробничих засобів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства.

Нині фінансове планування потребує використання нових принципів організації. Його зміст та форми суттєво змінюються у зв'язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтирами. Мета фінансового шанування на підприємстві - забезпечення оптимального розміру коштів, необхідних для успішної операційної та інвестиційної діяльності а в кінцевому підсум­ку - досягнення прибутковості підприємства. Планування спрямоване, з одною боку, на усунення помилкових дій у сфері фінансів, а з другого на зменшення невикористаних внутрішніх резервів [15].

Фінансове планування СТОВ «Ульяновське» має орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, ураховувати ймовірність настання певних подій і водночас розробляти моделі поведінки за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

Реалізація фінансової стратегії підприємства безпосере­дньо пов'язана з його перспективним фінансовим плануванням.

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропорції та темпи розширеного відтворення, є основ­ною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспек­тивне планування включає прогнозування фінансової діяльності підприємства та розробку його фінансової стратегії.

За умов ринкової економіки, зростання самостійності підпри­ємств, їхньої відповідальності за результати діяльності постає об'єк­тивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На розв'язання таких питань спрямовується фінансова стратегія підприємства.

Фінансова стратегія визначає довгострокову мету фінансової діяльності підприємства, що залежить від його фінансової політики, вибору найефективніших напрямів її досягнення. Завдання фінансової стратегії:

- визначення способів проведення успішної фінансової стра­теги та використання фінансових можливостей;

- визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фі­нансовими інститутами;

- фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяль­ності на перспективу;

- вивчення економічних та фінансових можливостей імовір­них конкурентів, розроблення та здійснення заходів із забезпе­чення фінансової стійкості;

- розроблення способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств [15].

Фінансова стратегія — це складова фінансового планування. Як частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямами останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну еконо­мічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричинює коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.

Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємства, об'єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх фак­торів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів та на фінансовому ринку. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової дія­льності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стра­тегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку і ринкової вартості підприємства. У процесі розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фі­нансових ринків, можливості диверсифікації діяльності під­приємства.

Формування фінансової стратегії підприємства має здійснюється за такою послідовністю:

- визначення періоду реалізації стратегії;

- аналіз факторів зовнішнього фінансового середовища діяль­ності підприємства;

- формування стратегічної мети фінансової діяльності;

- розроблення фінансової політики підприємства;

- розроблення системи заходів із забезпечення реалізації фі­нансової стратегії;

- оцінка розробленої фінансової стратегії. У результаті розроблення системи заходів, що забезпечують реалізацію фінансової стратегії, на підприємстві формуються «центри відповідальності», визначаються права, обов'язки і міра відповідальності їхніх керівників за результати реалізації фінан­сової стратегії підприємства [27].

Ефективність фінансової стратегії досягається за:

- відповідності розробленої фінансової стратегії загальній стратегії підприємства — мірі узгодження цілей, напрямів і ета­пів реалізації цих стратегій;

- узгодження фінансової стратегії підприємства і прогнозова­них змін у зовнішньому підприємницькому середовищі;

- реалізації розробленої підприємством фінансової стратегії з формування власних і залучених зовнішніх фінансових ресурсів тощо [2].

У процесі розроблення фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, пов­ноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресур­сів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуван­ню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених кош­тів, ефективному використанню капіталу підприємства.

Фінансова стратегія підприємства забезпечує:

- формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

- виявлення найефективніших напрямів інвестування та зосе­редження фінансових ресурсів на цих напрямах;

- відповідність фінансових дій економічному стану та матері­альним можливостям підприємства;

- визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямів фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами [24].

Вихідним етапом планування є прогнозування основних на­прямів фінансової діяльності підприємства, що здійснюється в процесі перспективного планування. На цьому етапі визначаються завдання і параметри поточного фінансового планування. У свою чергу, база для розроблення оперативних фінансових планів фор­мується саме на стадії поточного фінансового планування [19].

Основу перспективного фінансового планування СТОВ «Ульяновське» має становити прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінан­сового стану підприємства в перспективі. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фі­нансових показників та параметрів, використання яких відповід­но до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.