Андріївські вечорниці

Мета Ознайомлення та включення в практику сьогодення традицій свят­кування минулих поколінь українців.

Обладнання Сценічну площадку оформлено, як інтер'єр селянської ха­ти Київської Русі кінця XIX ст. Стіл нак­рито вишитою скатертиною. На ньо­му в мисках вареники, узвар. З одного боку — мисник з традиційним посу­дом. З другого — піч. Біля неї кочерга, рогач.

Місце проведення оформлено вишитими рушниками.

(У запису звучать українські народні пісні у виконанні дітей).

Вчитель 13 грудня одне з великих та улюблених свят — день св. Андрія Первозванного або, як у народі на­зивають, свято Калити. Народні тра­диції міцно переплелися з релігійни­ми та отак і дійшли до наших днів. Вечір напередодні молодь святкувала як «Андріївські вечорниці». Готува­лись до них у складчину. До однієї господині зносили борошно, крупу, сушені яблука та груші й готували пісну вечерю. Бо ж Пилипівський піст. Обов'язково пекли калиту — цю найвеличнішу ознаку свята. Пе­четься калита із прісного тіста у виг­ляді тонкого коржа. Бо ж рік «стон­шився». Посередині з отвором. При­крашається родзинками, маком. Старші дівчата в цей вечір ворожили на заміжжя: чи скоро їх віддадуть та яким буде майбутній чоловік. При­мічали і якою буде погода.

Сьогодні й ми з вами повернемо трохи в минуле, щоб відчути красу та поезію древніх обрядів. Давайте ж завітаємо до однієї з українських хат, де на нас вже чекають гостинні гос­подарі.

(Стукає).

А чи можна до вас, господарі

Господиня Добрий вечір, любі гості, Просимо до світлиці, Будемо розпочинати Наші вечорниці.

Господар Поспішайте, дівчатонька Все приготувати, Бо вже пора вечорниці Всім нам починати.

Господиня Ось наліпимо вареничків, Біленьких, пухкеньких, Та й запросимо до нас в гості Хлопчиків гарненьких.

Господар Щоби вони разом з нами Гарно святкували. Андріївські вечорниці Піснею стрічали.

(Дівчата допомага­ють господині ліпити вареники і співають пісню «Ой варенички кручені». За сценічною площадкою чути грюкіт).

1-а дівчина Ой, там щось грюкнуло.

Господиня Та це вам почулося, дівчатка.

(Почувши грюкіт 2-а та 3-я дівчини ідуть за двері й звідти приво­дять, тримаючи під ру­ки, хлопця).

2-а дівчина Ви бачи­те, хотів нам двері за­в'язати, щоб ми вийти не змогли.

3-я дівчина А, так це ти хотів нам шкоди на­робити?

(Хоче вхопити хлопця за вухо).

4-а дівчина Давайте покараємо його!

5-а дівчина А як, як? Що ж йому придумати?

6-а дівчина (заносить відро з водою). Давайте вкинемо його у воду!

Хлопець Дівчатонька, змилуйтеся! Я ж тільки пожартувати хотів. Та я й десятому закажу, тільки відпустіть!

7-а дівчина От як відгадаєш наші загадки — відпустимо, а як ні

Разом (щільно обсту­пають). Вкинемо у воду! Так і знай!

Хлопець Здаюсь, загадуйте!

1-а дівчина Поле не міряне, вівці не лічені, пастух ро­гатий. Що це?

Хлопець Небо, зорі та місяць!

2-а дівчина А ну бо таку: скорчиться в кішку — розтяг­неться в доріжку. Цю — точно не відгадаєш.

Хлопець Як би не так. Це ж мотузка.

3-я дівчина А спробуй-но мою відгадати. Складеш — клин. Розкладеш — гриб. Ну, відгадуй, відгадуй!

Хлопець (падає на, коліна). Здаюсь! Дівчатонька, голу­боньки, відпустіть. А я вам хлопців приведу!

4-а дівчина А правда, приведеш?

Хлопець Чесне слово, приведу. А хоч забожусь. Тільки відпустіть!

5-а дівчина Дивись, не підводь.

(Хлопець виходить. Господиня закінчила виробляти кали­ту і виходить наперед).

Господиня Ось погляньте, дівчатонька, яку я вам кали­ту виробила. А тепер треба її у піч саджати, щоб випек­лась. Але перед тим чарівні слова треба проказати, щоб гарно випеклась. Гори, вогонь, ясно! Повторюйте, дівчат­ка, за мною.

Разом Гори, вогонь, ясно,

Спечи нам Калиту красну,

Щоб ми її кусали,

І горя не знали!

Господиня А ти... (називає ім'я дівчини) окропи дорогу калиті та прикажи, як треба.

6-а дівчина Водиця-студениця, Окропи калиті дорогу! Від печі до стелі

Разом Щоб ми всі були веселі!

(Господиня «саджає» в «піч» калиту).

Господиня А тепер, цією свяченою водичкою я вас тро­хи вмию, щоб були такі гарні, як калита!

(Із побажання­ми кожній дівчині вмиває свяченою водою. Наприклад: «Щоб росла гарна та здорова на радість батькам!», «Щоб лише на 12 вчилася!», «Щоб всюди встигала і як соловейко співала!» і т.п).

(Чути народну пісню у виконанні хлопців, а потім стукіт у двері).

1-й хлопець Дівчатка, чи можна до вас?

Господиня Добрий вечір, любі хлопці, Просимо до світлиці! Будемо розпочинати Наші вечорниці!

2-й хлопець Добрий вечір вам, з Калитою будьте здо­рові!

3-й хлопець З Калитою золотою, з пресвітлим праздником!

7-а дівчина Спасибі, будьте й ви здорові!

Господиня Проходьте, сідайте!

4-й хлопець Ага, ага. Будьте здорові, як наші корови!

1-а дівчина Що, що? Здрастуйте і ви, коли кращі не прийшли.

4-й хлопець Ой ти ж, чорнобрива, як кропива.

Господиня Та і язички ж у вас, хлопці. Проходьте вже та сідайте.

2-а дівчина Такі у вас, хлопці, гострі язички, а давайте позмагаємося: хто кого перебалакає?

5-й хлопець Давайте, давайте. Цур, я починаю. Чи-чи-чи, сорока, а де ти була?

3-я дівчина Далеко, далеко, аж у Гаврила на току.

6-й хлопець Що ж ти там робила?

3-я дівчина Вуздечку плела.

7-й хлопець Де ж та вуздечка?

4-а дівчина На коня накинула.

1-й хлопець Де ж той кінь?

5-а дівчина За ворота пішов.

2-й хлопець Де ж ті ворота?

6-а дівчина Вода винесла.

3-й хлопець А де ж та вода?

7-а дівчина Півні випили.

4-й хлопець А де ж ті півні?

1-а дівчина На гору пішли.

5-й хлопець А де ж та гора?

2-а дівчина Миші згризли.

6-й хлопець А де миші?

3-я дівчина Коти з'їли.

7-й хлопець А де ж ті коти?

Дівчата разом Сидять у вас на печі, їдять собі калачі! Ось так!

1-й хлопець За те, що ви такі, дівчатка, балакучі й нас перемогли, тримайте від нас гостинці.

(Вручає дівчатам вузлик з горіхами та цукерками). (Наперед, до печі, подивитись, як печеться калита вихо­дить дівчина. Потім до неї підходить хлопець).

Хлопець Здорова була, красунечко, а як тебе звуть?

Дівчина Як крупи деруть!

Хлопець Чи ж можна біля тебе постояти?

Дівчина Про мене, стій хоч до ранку!

Хлопець То може і поговорить з тобою вийде?

Дівчина Про мене... Говорила покійниця до самої смерті та все хто знає й що!

Хлопець Та й зубата ж ти. А чого ти на мене сер­дишся?

Дівчина Та чого мені на тебе сердитися?

Хлопець Хочеш, я тобі щось таке розкажу, таке... Тут такого ніхто зроду не чув.

Дівчина Ой-ой-ой! Ніхто таки-зроду... А ти звідки знаєш?

Хлопець Сорока на хвості принесла. Ось слухай!

Йшов Панас, впав у квас,

Перекинув діжку, виломив ніжку.

Узяв підводу, пішов по воду.

Рубав обухом, врубав води краху.

Повіз продавати, та не винесе з хати.

Прийшла Палажка, наварила бражки.

Старий кінь напився та й омолодився,

Пішов запрягати, Панаса поганяти.

Панас впрягся у віз, та й побіг униз.

На горі спіткнувся, на дуб навернувся...

Ой так чи не так, чи то шпак, чи то грак.

Дівчина Ото нагородив! Якась нісенітниця!

Хлопець Ти дивись, вгадала. Так і є — нісенітниця.

Дівчина Та давайте краще заспіваємо!

Хлопець А чом би й ні? Давайте, може, «Чорнобривий корольок»?

(Всі виконують народну пісню «Чорнобривий корольок»).

Господиня Скажіть мені, а хтось із вас на народних прикметах знається?

Разом Так, так. Звичайно знаємося.

Господиня Тоді скажіть: до чого праве око свербить?

1-а дівчина Того, кого хотів побачити, думав про ньо­го — побачиш.

Господиня Вірно. А коли ліве?

2-а дівчина Ой, то погана прикмета: до сліз, кажуть.

Господиня Також вірно. А до чого ж вія випадає?

1-й хлопець До подарунка, ніби.

Господиня І це так. А що відбувається, коли праве ву­хо горить?

2-й хлопець Я чув, що коли праве вухо горить, то хтось тебе дуже хвалить.

Господиня Звідки ж ти про це знаєш, не чула, щоб те­бе хтось дуже хвалив за твою поведінку...

2-й хлопець Та, моя бабуся мені якось розповідала.

Господиня Ну, добре, що запам'ятав. А коли ліве вухо горить? То це до чого?

3-я дівчина І моя бабуся розповідала, що то хтось нак­лепи зводить або оббріхує.

Господиня Бачу, що на народних прикметах ви добре знаєтеся. А чи знаєте ви, що в цей день дівчата ворожили, хлопця, з яким бу­деш зустрічатися або, навіть, ім'я майбутнього чо­ловіка?

Разом (дівчата). Ні, не знаємо! Роз­кажіть! Розкажіть!

Господиня Так от. Виходили дів­чата на вулицю і питали ім'я пер­шого зустрічного чоловіка. Так і бу­де звати вашу сим­патію.

Хлопець Пово­рожіть, поворо­жіть... От дивлюсь я на вас і думаю: всі дівчата такі гарні, але чого ви всі такі вреднющі?

Разом (дівчата). Що? Що?

Хлопець Правду кажуть: від солодкого серця наїсися гіркого перцю!

1-а дівчина Ото завів. А скільки приказок, прислів'їв придумав народ про красу дівочу, вроду, гарну вдачу. Дівчата, анумо пригадаємо!

2-а дівчина Гарна дівчина, хоч з лиця води напийся!

3-я дівчина Гарна дівчина, як у лузі калина!

4-а дівчина Чорнобрива, білолиця, любо, мило поди­виться.

Хлопець Ох уже і хвастухи. А що ви на таке скажете. Ох і гарна господиня, три городи — одна диня!

5-а дівчина А хай тобі грець! То ти так про наших дівчат думаєш? Та у твоїх словах стільки правди, як у ре­шеті води!

3-й хлопець Хлопці та дівчата, не сваріться та по­миріться, та краще щось заспіваємо разом.

5-а дівчина А от і не буду миритися.

Хлопець І я не буду миритися!

4-й хлопець (підштовхує хлопця до 5-ї дівчини). Та миріться швидше. Гріх на таке велике свято сваритися.

5-а дівчина Ну, давай, помиримось.

Хлопець Давай!

(Беруться за мізинці).

Мир миром, пироги з сиром, варенички в маслі, ми з тобою красні — помиримося!

(По закінченні тексту вклоняються один одному).

5-а дівчина А тепер — «Од Києва до Лубен». Дівчата, заводьте!

(Виконують пісню «Од Києва до Лубен»).

5-й хлопець Дівчата, а чи готові вже ваші вареники? Пригощайте вже!

6-а дівчина Який прудкий! Ми ще в головну гру сьо­годні не грали.

5-й хлопець То давайте тоді калиту!

Господар Поки дівчата принесуть та підвісять калиту, я вам всім умови гри нагадаю. Хто вкусить і не засміється — тому минеться. А хто буде реготати — того наш писар буде сажею писати. До того ж тільки кусати, руками не чіпати. Всі зрозуміли?

Разом. Зрозуміли! Зрозуміли!

Господиня (вно­сить калиту). Ось який гарненький корж. А пахне як? Так і хочеться вку­сити! А писар вже готовий?':

(Один із хлопців переодягається на Писаря. Одягає ви­вернутий кожух, бере щітку із сажею в казані й сідає під місцем, де буде пі­двішена калита).

А тепер, дівчат­ка, давайте усі ра­зом скажемо про калиту.

Разом Ой калита, калита,

Із чого ж ти вилита?

Ой я з жита сповита,

Ой я сонцем налита,

Для красного цвіту,

По білому світу!

(Далі стрічкою калиту підвішують до стелі).

Хлопець Нехай спочатку дівчата спробують, а тоді вже ми.

Дівчина Давайте я першою до сонця-калити поїду.

Господар Тоді маєш коня!

(Вручає коцюбу. Дівчина кладе рогач та коцюбу навхрест).

Дівчина Яку пісню мені заспіваєте? Давайте, хоча б «Грицю, Грицю».

(Всі учасники виконують пісню «Грицю, Грицю». Дівчина в цей час скаче).

1-й хлопець Молодець, тепер сідлай коня.

Дівчина (сідає на коцюбу). Дозвольте заїхати до хати.

2-й хлопець Заїжджай, але що ти робитимеш в ній?

Дівчина їду, їду калиту кусати.

Писар Я буду писати.

Дівчина А я вкушу!

Писар А я впишу!

3-й хлопець Ти дивись, замок на губи повісила та ще й киває головою, як ведмідь у Спасівку.

4-й хлопець Покосом, покосом, та у помийницю носом!

(Дівчина розсміялась і Писар обмазує її сажею).

Дівчина Вам смішки, а ви самі спробуйте.

2-а дівчина А ої і спробую. Діду, діду, калити кусати їду.

Писар Звідки ти?

2-а дівчина З Колитви.

Писар А документи маєш?

2-а дівчина Ось паспорт. (Показує).

Писар (перевіряє). Все ніби в порядку. А чого ти хочеш?

2-а дівчина Калити.

Писар А не боїшся чорноти?

Дівчина Ні! Не боюсь!

Писар Тоді присядь.

(Дівчина присідає і тим втрачає право кусати кали ту і отримує від Писаря сажу).

Оце тобі за те, що всуху, без пісні їхала ка­литу кусати!

Хлопець А тепер я поїду калиту кусати!

2-й хлопець А я хотів би писарем побути.

(Вбирається на Писаря).

Хлопець Прошу мені заспівати «Занадився журавель».

(Всі виконують народну пісню «Занадився журавель»).

1-а дівчина Славно відскакав. Не підведи.

Хлопець їду, їду калиту кусати.

Писар Ти хто?

Хлопець Я — Коцюбенко. А ти хто?

Писар Я — Калитенко. Ти звідки?

Хлопець З Броварів.

Писар Що хочеш від нас?

Хлопець Калиту кусати!

3-я дівчина А як її звати?

Хлопець Сонячна звати.

Писар Коли ніч від нас відійде?

Хлопець Лишень сонце зійде

Писар Чи зумієш калиту кусати?

Хлопець І вмію, і знаю, і коником доскакаю.

4-а дівчина Хіба ж це кінь?! Це ж шкапа, ледве на ноги* зіп'ята. Вислогуба і беззуба.

Хлопець Діду, діду, я на ко­цюбі іду!

Писар А що везеш?

Хлопець Міх.

Писар А що в міху?

Хлопець Сміх.

П'ята То засмійся.

Хлопець Нема чого реготати, якщо хочеш калиту кусати.

Разом Один, два, три.

(Хлопець підстрибує і кусає ка­литу).

Дівчата Ого, який молодець Та і спритний же який!

(Аплодують).

Писар (знімає калиту і відда* дівчатам). Калинники - житники, славно дбайте, сонце красне калиту прославляйте!

Дівчата Калита, калита, соло­денька була.

Як ми її з'їли — до Сонечка полетіли!

(Імітують політ. Гра може проводитися й з іншим складом учасників. За другим разом вбігає Антипко).

Антипко І я, і я хочу калити!

Господар А чи ж зможеш наші загадки відгадати?

Антипко Зможу! Зможу!

Господар Що у світі найсильніше

Антипко Вода.

2-й хлопець Вірно. Що у світі найшвидше

Антипко Світло.

3-й хлопець І це вірна відповідь. А скільки в небі зірок? Антипко. Як у морі піску.

4-й хлопець Ти бачиш. А скільки ж у морі піску?

Антипко Як на Землі трави.

5-й хлопець О, як викрутився. А скільки ж на Землі трави?

Антипко Як проміння у сонця. 6-й хлопець. А скільки проміння у сонця?

Антипко Як думок у людини.

(Пригощають Антипка калитою).

От дякую, що і мене пригостили. А я вашим Андріям гостинців приніс. Але нехай їх виграють. Виходьте напе­ред. Я зав'яжу вам хусточкою очі.

(Виконує дії, про які розповідає з Андріями).

Гостинці розкладаю по підлозі.

А тоді розкручу вас. І хто перший їх збере — той і матиме.

(Поки хлопці із зав 'язаними очима почали збирати цукерки,Антипко сам їх швидкопозбирав).

Ха-ха-ха! Ти бачиш, подумали, що я від­дам їм гостинці, от смішні!

Господар. А ну, геть звідсіль, Антипко, як­що не вмієш гратися!

Антипко Ой вай, я більше так не буду.

(Віддає по цукерці хлопцям, а решту ховає в свою кишеню).

Господиня Послухай­те, ми ж сьогодні віватів Андрійкам не співали.

(Діти виносять стільці, Андрії сідають на них. Діти викону­ють пісню «З'їж, Андрійку, пиріжок»).

Господиня Зі святом, вас, Андрії, Андріївни та Андрійовичі! Нехай ніколи не гасне вогонь ваших сердець на добро та радість людям!

Господар Всім, хто прийшов на на­ше свято — многії і благії літа.

(Всі учасники виконують «Многая лєта» (київський розспів).

Господиня А тепер, шановні гості, запрошуємо всіх до столу. Скуштува­ти вареників, каші, узвару, пирогів.

Разом. Ласкаво просимо!

Ден Святого Миколая

У класній кімнаті — інтер'єр української селянської хати. Посеред хати — стіл; лава, мисник, ікона Миколи Чудотворця. Спочатку тихо, потім гучніше звучать мелодійні церковні дзвони. Чути дзвінкі голоси дівчаток та хлопчиків, що з піснею виходять на середину класу. Звучить пісня «Ой, хто, хто, Миколая любить». Мелодійно звучать церковні дзвони. Виходять два учні. Учень 1 Добрий день вам, люди, в нашій світлій хаті. Ми гостей хороших раді зустрічати.

Учень 2 Наш народ у році має гарних свят багато, Та ніяке не замінить дітям одне свято.

Учень 3 Коли зимонька надходить, земля примерзає, До дітей іде у гості свято Миколая.

Учитель Шановні гості нашого свята! Ласкаво запрошуємо пригоститися з невичерпної народної криниці прекрасним — ознайомимося з традиціями та обрядами, які пов'язані з життям наших предків. Поговоримо про свято, яке найбільше люблять діти, — День святого Миколая. Свят Миколая два: 22 травня і 19 грудня. Народне прислів'я каже: «У кожнім році два Миколи: на першого Миколи не буває холодно ніколи, а на другого Миколи не буває тепла ніколи». Хто такий святий Миколай? Що ми про нього знаємо?

Учень 1 Він став покровителем сиріт, заступником скривджених, благодійником для всіх. Лагідний, простий, їв пісну їжу, і то один раз на день, увечері. У старій свиті, підперезаний мотузком, у чоботях, цей найпростіший і найдобріший святий постійно в турботах про своїх підопічних, тому й звертаємося ми до нього в складних ситуаціях: «Зроби чудо, святий Миколаю». І Микола Чудотворець завжди відгукнеться.

Учень 2 То приходить він до нас перед Новим роком Щедрим, добрим і багатим пресвятим пророком.

Учень 1 Всіх згадає, всім він знайде, дар свій по заслузі. За те святий Миколай дорогий нам, друже!

Учень2 Святий Миколай 19 грудня обдаровує всіх чемних дітей дарунками. А нечемним може навіть легеньку різочку покласти під подушку, щоб батьки нею при нагоді могли скористатися.

Учень 1 Давайте заглянемо в одну українську світлицю і познайомимося з її мешканцями.

Біля столу порається господиня, стелить скатертину; Івасик і Наталочка граються коло лави. Недалеко від мисника сидить батько.

Мати Наталочко, ану подай мені хліб. Бери і трохи мамі помагай, бо святий Миколай все бачить. Якщо не допомагаєш, то не будеш мати дарунків.

Наталочка Мамо, мамо, а хто такий святий Миколай?

Мати Ой, то, діти, довга історія, а я не маю часу вам розказувати. Спитайте тата, хай вам розкаже. Він краще за мене знає.

Івасик Розкажіть нам, тату! Розкажіть!

Наталочка Розкажіть!

Діти Розкажіть нам, тату, розкажіть.

Батько То вже слухайте. Сідайте коло мене та й почнемо. Багато років тому жив в одному краї та служив Господу Богу і людям єпископ Миколай. То була дуже добра і порядна людина. Він допомагав усім людям, котрі вірували в Ісуса Христа. А найперше він допомагав тим людям, котрих спіткало горе. І любив він свої дари давати так, щоб його не бачили. Говорять, що в бурю він врятував молитвою корабель і його пасажирів. Молитвою воскресив мертвого моряка, що впав із мачти і розбився. А в однієї жінки помер чоловік. І було тій вдові дуже тяжко жити. Одного разу вона прокинулася, застеляє ліжко, а під подушкою — гаманець, набитий грішми. Здивувалася дуже. Подякувала щиро за добро, а сама й думає, що то робота святого Миколая. І відтоді тій молодиці добре жилося, бо святий Миколай зробив те від щирого серця.

Мати Так, святий Миколай завжди виявляв до людей почуття любові, поваги, мудрості, доброти. У нього, діти, вистачало милосердя і для бідного, і для багатого — і зло відступало, і так він ходить і донині й дарує всім добрим людям подарунки. А день відданий йому 19 грудня. І нині, як дасть Бог, і до нас прийде Миколай.

Батько Прийде, прийде, чому не прийде, наші діти чемні, виховані, то чому б мав не прийти?

Наталочка: І подарунки принесе?

Мати Звичайно, принесе, і під подушку покладе.

Учень 1 А як святий Миколай бачить усе на світі?

Учень 2 А як він встигає за всім стежити і всьому давати лад?

Учень 1 Знає Миколай пригоди всіх, Бо живе святий на небесах. Дарував йому Бог місію святу — Він заходить в кожну хату.

Учень 2 Він на поміч поспіша завжди, Береже від горя і біди, Всім увагу приділить, допоможе, Бо відмовити, вважає, негоже.

Учень 1 Яка радість, який рай! Іде святий Миколай! Несе він дарунки, Втіху і пакунки!

Входить святий Миколай з Євангелієм у руках, за плечима — мішок, підходить до учнів.

Святий Миколай Слава Богу, добрі люди! Хай вам завше добре буде. Хай кожного часу, кожної днини Господь вам поможе, В біді не покине. По землях далеких із краю у край Спішив я до вас на гостину. Україна ваша — то сам Божий рай: Красива, чарівна й родинна. Ось нині, власне, рік минув, Як на землі цій я вже був. Як дітям я дари давав І всіх до праці закликав. Наказував я пильно вчитись, Від зла тікать, людей любити. Я не раз посилав вам приємнії сни, Часто-густо нашіптував казку про диво, Щоб жили ви у щасті, жили справедливо.

Звучить пісня «Нова радість стала...»

Святий Миколай На тім дякую вам, діти, за ваші труди. Бачу, що не помилився, що зайшов сюди. Живіть, купайтесь у славі, В щасливій радісній державі. Хай вас Мати Пресвята завжди охоронить!

Учитель Життя святого Миколая дає нам важливий урок: бути щирими, лагідними, трудолюбивими. І поки ваше серце чуйне, докладайте все своє старання, усі свої турботи для того, щоб тільки святе, чисте і добре входило у вашу душу.