Tqm проти авторитарного стилю управління

У центрі авторитарного управління стоїть керівник, який використовує повноваження, страх і примус для тиску на людей. Авторитарному управлінцю не вистачає людяності і особистої привабливості (а часто і професіоналізму). Загальне управління якістю – це орієнтована на успіх команда з харизматичними лідерами, які впливають на колег в ході роботи для досягнення якісних результатів; так і тільки так, можна вийти за порочне коло «вимоги і осуду». TQM нікого не звинувачує у проблемах; замість цього - шукає рішення.

Очевидно, що ці стилі управління протилежні один одному. Основні з їх відмінностей наведені нижче.

1. Авторитарне управління знаходиться в пошуках «швидкого зміцнення», а TQM шукає тривалі рішення.

2. Авторитарне управління продовжує йти старим шляхом, а TQM робить акцент на нововведеннях та творчому підході.

3. Авторитарне управління контролює ресурси через поділ функцій, а TQM оптимізує ресурси в контексті всієї організації.

4. Авторитарне управління спирається на контроль над людьми, а TQM наділяє людей повноваженнями.

2. Застосування системного підходу в управлінні якістю

У даний час найбільш передовий досвід в області якості продукції й послуг і застосуванні системного підходу в управлінні якістю продукції й послуг накопичений у різних фірмах промислово розвинених країн. При цьому розроблені різні моделі систем управління якістю продукції. Найбільший інтерес представляють моделі Фейгенбаума, Еттінгера-Сіттіга і Джурана. Кожну систему можна представити графічно:

• модель Фейгенбаум – це трикутник, з розділеними бічними сторонами на п'ять частин горизонтальними лініями, а кожна частина, у свою чергу, підрозділяється вертикальними лініями, що утворює в загальній складності у всіх п'яти частинах 17 функцій (ділянок), в основу яких практично покладений тільки контроль якості продукції;

• модель Еттінгера-Сіттіга, розроблена фахівцями Європейської організації з контролю якості (ЄОКК, графічно зображується колом, розділеним на сектори. Кожен сектор – це певний етап роботи. Ця модель вже враховує і вплив попиту на якість продукції, а також передбачає вивчення ринків збуту;

• модель Джурана – це висхідна спіраль, а не замкнутий трикутник чи коло. Спіраль більш повно відображає етапи безперервного формування і поліпшення якості продукції. У неї включені дві попередні моделі, передбачено також постійне вивчення попиту на ринку збуту і експлуатаційних показників якості, що обумовлює повну орієнтацію виробництва на вимоги споживачів і ринок збуту.

Поняття «модель» означає аналог (схема, структура, знакова система) певного фрагмента природної або соціальної реальності, породження людської культури, який є оригіналом. Цей аналог служить для зберігання і розширення знання (інформації) про оригінал, конструювання оригіналу, його перетворення або управління ним. Модель – це спрощене відображення складних реалій, створюваних для кожної конкретної мети. Вона виконує пізнавальну роль, виступаючи засобом пояснення через моделювання образу абстрактного або реального об'єкта.

Моделювання - метод дослідження об'єктів пізнання на їх моделях, побудова і вивчення моделей об'єктів для визначення або поліпшення їх характеристик, раціоналізації способів їх побудови, управління ними. Можливості моделювання, тобто перенесення в ході побудови і дослідження моделі на оригінал, засновані на тому, що модель в певному сенсі відображає якісь його риси, виступаючи при цьому як деякий абстрактний, ідеалізований об'єкт. Форми моделювання різноманітні і залежать від використовуваних моделей і сфери застосування. Класифікація видів моделювання утруднена через багатозначності поняття «модель» в науці, техніці, економіці і інших сферах.

Моделювання в управлінні якістю має свої особливості. Це пояснюється специфікою моделей в даній сфері діяльності, які можна розглядати як організаційні моделі спеціального призначення, що використовуються для досягнення цілей організації і її безперервного вдосконалення. Це робочі гіпотези, які слід використовувати до тих пір, поки вони допомагають опису складної реальності, придатні для практики. Вони повинні вчити бачити все в більш широкому плані і допомагати вибирати напрямок розвитку. Після цього повинні використовуватися всі підходи, методи і засоби для досягнення поставлених цілей.

Робоча гіпотеза являє собою розподіл усіх припущення щодо сутності та шляхів вирішення будь-чого (наприклад, завдання).

Існують моделі, націлені на визначення рівня якості організації, які слід вважати стандартними (міжнародні стандарти ISO серії 9000), а також моделі управління на основі якості / ділової досконалості (у тому числі моделі премій по якості).

Серед моделей управління на основі якості своє місце посідають загальні моделі, в яких відбилися концепції, створені визнаними авторитетами в управлінні якістю. Ці моделі характеризують певні етапи розвитку системного підходу до управління якістю. Розглянемо деякі відомі загальні моделі, кожна з яких має свої особливості.

Модель Фейгенбаума (рис. 2.2) зображується у вигляді трикутника, який складається з п'яти частин, що містять 17 ділянок (функцій). В основі цієї моделі лежить комплексний (тотальний) контроль якості. Поряд з позитивними моментами реалізація цієї концепції призвела до різкого зростання витрат на здійснення контролю якості.

Рис. 2.2. Модель якості Фейгенбаума

На рис. 2.2 цифрами позначені наступні функції:

1-й рівень – підготовка до проектування:

• вибір методів контролю якості;

• оцінка якості продукції різних постачальників;

• розробка планів прийому матеріалів і устаткування;

• контроль вимірювальних приладів;

• планування системи забезпечення якості.

2 - й рівень – проектування системи забезпечення якості:

• випробування прототипів виробів, визначення рівня їх надійності;

• оцінка ефективності різних методів контролю;

• аналіз вартості витрат на забезпечення якості.

3 - й рівень – етап активізації системи:

• розробка технології контролю якості;

• зворотний зв'язок і контроль якості;

• розробка системи інформації про якість продукції.

4 - й рівень – етап реалізації системи по стадіях:

• контроль нових проектів;

• вхідний контроль матеріалів і комплектуючих виробів;

• контроль якості виробничих процесів;

• аналіз і поліпшення виробничих процесів.

5 - й рівень – кінцевий:

• комплексний контроль якості.

Як видно з розглянутої моделі, її підсумком на першому етапі став тотальний контроль якості.

Основу концепції забезпечення якості першого етапу можна сформулювати так:

• споживач повинен отримувати тільки придатні вироби;

• основні зусилля повинні бути спрямовані на підсумковий контроль якості.

Втілення в життя цієї концепції привело до різкого зростання витрат на контроль якості (у високотехнологічних галузях чисельність контролерів склала 30 - 40% від чисельності виробничих робітників), тобто в рамках цієї концепції підвищення якості завжди супроводжується зростанням витрат на його забезпечення. Інакше кажучи, цілі підвищення ефективності виробництва і підвищення якості виробів вступили в протиріччя (див. рис. 2.3).

Рис. 2.3

З 20-х років 20-го століття почалися спроби якщо не вирішити, то хоча б послабити вказане протиріччя першого етапу. У травні 1924 р. співробітник фірми «Вестерн Електрик» (США) доктор Шухарт запропонував контрольні карти і відповідні статистичні методи, які дозволили зосередити зусилля не на кінцевому контролі якості, а на контролі техпроцесів.

В цей же час зростало розуміння того, що кожен виробничий процес має певний відсоток виходу придатних виробів, який визначається всією сукупністю діяльності підприємства, організації праці, управління. Враховуючи цю обставину, а також посилення конкуренції провідні підприємства в 50-х роках почали застосовувати концепцію безперервного управління якістю.

Підсумок другого етапу розвитку систем якості може характеризуватися моделлю Еттінгера - Сіттіга, яка графічно зображується колом, розділеним на вісім секторів. У восьми секторах вказані спеціальні функції управління підприємством (вивчення попиту, формулювання цілей, конструювання виробів, планування виробничих процесів, виробництво, розподіл, післяпродажне обслуговування споживачів, експлуатація виробів).

Модель Еттінгера-Сіттіга являє собою модель концепції, що враховує необхідність управляти функціональним якістю (кожен сектор безперервного кола відображає певний склад функцій) і вплив попиту на якість продукції (рис. 2.4). Цей попит фіксувався самим виробником, що далеко не завжди правильно.

Рис. 2.4 Модель Эттінгера—Сіттіга

Модель Джурана (рис. 2.5) являє собою спіраль, яка буде показувати безперервне формування та поліпшення якості. Кожен виток висхідній спіралі позначає процес підвищення якості. Ідеї, закладені в модель Джурана, знайшли відображення в міжнародних стандартах ISO серії 9000.

Рис. 2.5 Модель Джурана

Умовні позначення до моделі якості Джурана:

1 – вивчення ринку і дослідження експлуатаційних показників якості продукції;

2 – складання проектних завдань на виготовлення продукції поліпшеної якості;

3 – проектно-конструкторські роботи;

4 – складання технічних умов для процесу виробництва виробів;

5 – розробка технології та підготовка виробництва;

6 – придбання матеріалів, комплектуючих виробів і деталей, технологічного обладнання та інструменту;

7 – виготовлення інструменту, пристроїв і контрольно-вимірювальних приладів;

8 – процес виготовлення продукції;

9 – технічний контроль процесу виробництва;

10 – технічний контроль готової продукції;

11 – випробування продукції;

12 – збут;

13 – технічне обслуговування;

14 – дослідження ринку.