
- •Управління якістю Лекція 1. Проблеми якості та управління нею на сучасному етапі розвитку суспільства
- •Харків – 2012
- •Виникнення і розвиток управління якістю як галузі знання і предмета практичної діяльності
- •Основні етапи розвитку систем якості.
- •Аналіз існуючої практики менеджменту.
- •Україна. Національний конкурс якості.
- •Якість, вимоги до якості.
- •Принцип відображення якості.
- •Петля якості (принцип життєвого циклу)
- •Основні визначення і поняття менеджменту якості Понятия «управління якістю» і «система управління якістю».
- •Загальний висновок, зроблений Ллойд Регістром: підприємства, що впровадили систему якості, в 2-3 рази ефективніші в порівнянні з конкурентами, які не використовують систему якості.
- •Стандарт iso 8402 дає наступне визначення:
- •Стандартизація вимог до якості Рівні стандартизації й види стандартів.
- •Класифікація стандартів відповідно до рівнів стандартизації
- •Стандарти обов’язкового й добровільного використання..
- •Міжнародна стандартизація.
- •Міжнародна організація по стандартизації
- •Міжнародна електротехнічна комісія (iec)
- •Європейська стандартизація Цілі європейської стандартизації
- •Європейський комітет по стандартизації (cen)
- •Порівняльний аналіз принципів е.Демінга, Дж.Джурана, ф.Кросбі, д.Реббіта і п.Бергха, а також принципів поліпшення якості, прийнятних для України
- •Література
Стандарти обов’язкового й добровільного використання..
Виділяють стандарти обов'язкового і добровільного використання.
Стандарти обов'язкового використання містять обов'язкові вимоги, регламентовані законом. Від дотримання підприємцями обов'язкових вимог стандартів залежить здоров'я і безпека споживачів, безпека праці в процесі виробництва, охорона навколишнього середовища, сумісність продукції. Крім того, вимоги обов'язкових стандартів захищають споживачів від продукції низької якості в тих випадках, коли на ринку немає конкуруючих пропозицій. Обов'язкові вимоги стандартів підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами, їх об'єднаннями, установами, організаціями та громадянами – суб'єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів.
До обов'язкових вимог відносяться:
Вимоги, які забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я та майна громадян, охорону навколишнього середовища.
Вимоги, які забезпечують сумісність і взаємозамінність продукції та вимоги до методів вимірювання цих показників.
Вимоги техніки безпеки та гігієни праці у відповідності з діючими санітарними нормами і правилами.
Метрологічні норми, правила, вимоги та положення, які забезпечують достовірність і єдність вимірювань.
Положення, які забезпечують технічну єдність під час розроблення, виготовлення, експлуатації продукції.
Стандарти добровільного використання містять вимоги рекомендаційного характеру. Заява про дотримання виробником продукції стандартів добровільного використання застосовується для досягнення наступних цілей:
Посилення довіри до якості продукції та розширення ринку збуту.
Усунення конкуренції з боку виробників, які використовують стандарти з більш низькими вимогами.
Підтримки іміджу фірми (організації), забезпечення реклами і збільшення обсягів продажів.
Якщо виробник вирішив випускати продукцію (надавати послуги) відповідно до вимог стандарту добровільного використання, то після відповідної заяви, стандарти добровільного використання стають обов'язковими до застосування. Вимога застосовувати стандарти добровільного використання може бути обумовлено контрактом. Відхилення від обумовлених контрактом вимог стандартів веде до розриву контрактних взаємин, втрати репутації на ринку.
Таким чином, рекомендовані вимоги стандартів підлягають безумовному виконанню, якщо:
Виробником / постачальником продукції зроблено заяву про відповідність продукції цим стандартам.
Ці вимоги включені в договори на розробку, виготовлення і поставку продукції;
Це передбачено чинними актами законодавства.
Міжнародна стандартизація.
Питаннями розробки, прийняття і видання міжнародних стандартів займаються міжнародні організації по стандартизації. Існують дві рівноправні міжнародні організації по стандартизації, що розрізняються сферами діяльності:
ISO - Міжнародна організація по стандартизації (International Standard Organization)
IEC - Міжнародна електротехнічна комісія (International Electrotechnical Commission).
Міжнародна електротехнічна комісія (IEC) була створена в 1906 році Лондоні на конференції представників 13 країн. Прообраз міжнародної організації по стандартизації (ISO) – міжнародна федерація національних асоціацій із стандартизації була створена в 1926 році. Федерація була перетворена в комітет з координації стандартів при ООН в 1944 році, і потім в сучасну ISO в 1946 р. Зі створенням ISO, IEC приєдналася до ISO на автономних правах, зберігаючи незалежність у фінансових і організаційних питаннях та співпрацюючи на добровільних засадах. У 1993 році були прийняті зміни в структурі та організації роботи ISO, спрямовані на прискорення розробки міжнародних стандартів і вдосконалення діяльності організації у зв'язку з радикальними змінами, що відбулися в економічних та політичних сферах, а також зростаючими вимогами до міжнародної стандартизації з боку ринку.
Міжнародні організації по стандартизації є цивільно-правовими об'єднаннями згідно швейцарському праву. Територіально секретаріати IEC і ISO знаходяться в Женеві в одній будівлі. З загальних питань стандартизації ISO та IEC виступають узгоджено. Інтереси кожної окремо взятої країни в галузі стандартизації виражені через її офіційного представника.
Детальнішу інформацію про діяльність ISO, про міжнародні стандарти в різних областях можна отримати через Internet за адресою http://www.iso.ch/.