7. Професійна позиція педагога.

Важливою стороною суб’єктно-особистісної характеристики праці є професійна позиція, заснована на системі поглядів і переконань, сформованих ще в освітній школі.

Позиція педагога – це система тих інтелектуальних, вольових і емоційно-оцінних відносин до світу, педагогічної дійсності і педагогічної діяльності, які є джерелом його активності.

Позиція педагога визначається:

• вимогами суспільства;

• внутрішніми джерелами активності (захоплення, переживання, мотиви, цілі педагога, світогляд, ідеали).

Л.Б.Ітельсон дав характеристику типових ролевих педагогічних позицій. Педагог може виступати в якості:

• інформатора, якщо він обмежується повідомленням вимог, норм, переконань (треба бути, треба поступати);

• друга, якщо він прагне проникнути в душу особистості;

• диктатора, якщо він насильницьки впроваджує норми і ціннісні орієнтації в свідомість вихованців;

• порадника, якщо він умовляє вихованців;

• прохача, якщо педагог прохає вихованців бути «хорошими»;

• натхненника, якщо він прагне захопити цікавими справами.

Кожна з цих позицій може давати позитивний і негативний ефект, залежно від особистості вихователя.

Завжди негативні результати дають:

• несправедливість по відношенню до особистості;

• перетворення особистості в кумира і диктатора;

• приниження гідності особистості;

• придушення його ініціативи.

Позиція педагога визначається його професійними цінностями. Педагогічні цінності по рівню існування діляться на:

• соціально-педагогічні (діяльність суспільства у сфері освіти);

• групові (діяльність в рамках соціального інституту);

• особистісні (установки особистості). У них асимілюють перші два види цінностей.

Система ціннісних орієнтацій педагога включає:

• цінності, пов’язані із затвердженням особистістю своєї ролі в соціальному і професійному середовищі (суспільна значущість праці педагога, престижність педагогічної діяльності, визнання професії найближчим оточенням особистості);

• цінності, що задовольняють потребу в спілкуванні і що розширюють його коло (спілкування з дітьми, колегами, референтними групами, переживання дитячої любові і прихильності, обмін духовними цінностями);

• цінності, орієнтуючі на саморозвиток творчої індивідуальності (можливості розвитку професійно-творчих здібностей, залучення до світової культури, заняття улюбленим предметом, постійне самовдосконалення);

• цінності, що дозволяють здійснити самореалізацію (творчий характер праці педагога, романтичність і захопливість педагогічної професії, можливість допомоги соціально неблагополучним дітям);

• цінності, що дають можливість задовольняти прагматичні потреби (можливості отримання гарантованої роботи, оплата праці і тривалість відпустки, послужне зростання та ін.).

«Вічними» орієнтирами педагогічної діяльності є гуманістичні параметри.