4. Специфіка та структура педагогічної діяльності.

Педагогічна діяльність як професійна здійснюється лише вчителями, які мають спеціальну підготовку і знають, що, де, коли необхідно робити, уміють діяти у відповідності з педагогічними законами, несуть у відповідному порядку відповідальність за якісне виконання свого професійного обов’язку.

Підсумовуючи вище зазначене, можна зробити висновок, що педагогічна діяльність має низку специфічних властивостей і якостей:

1. Перш за все, специфічна мета педагогічної діяльності, визначена суспільством, його потребами і характером взаємин між людьми.

Цілі, що пропонуються вихованцям повинні стати їх власними цілями, інакше учіння перетворюється на безглузду і важку працю. Майстерність педагога направлена на зближення суспільної і особистої мети студента.

2. Специфічний об’єкт (предмет) педагогічної діяльності – вчитель має справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є в житті, – з людиною. Від учителя, від його вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її життя, здоров’я, розум, характер, воля, громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя. При цьому об’єкт педагогічного процесу – це ще і суб’єкт, який бере участь у конструюванні педагогічного процесу.

3. Специфіка суб’єкта педагогічної діяльності, яким є вчитель, вихователь, інструментом впливу якого є його особистість. Його особисті якості, досвід, почуття, воля, зовнішність, поведінка – все впливає на учнів.

4. Суттєвою особливістю педагогічної праці є і те, що вона з початку і до кінця є процесом взаємодії людей. Це посилює роль особистісних взаємин у педагогічній діяльності і підкреслює важливість моральних аспектів.

5. Специфіка педагогічної діяльності виявляється і в тому, що за своєю природою вона має гуманістичний характер. У цілісному педагогічному процесі учитель вирішує два завдання – адаптації і гуманізації. Адаптивна функція пов’язана з підготовкою вихованця, вихованця до певної соціальної ситуації, до конкретних запитів суспільства, а гуманістична – з розвитком його особистості і творчої індивідуальності.

6. Специфічним є і результат педагогічної діяльності – особистість, що оволоділа певною частиною суспільної культури, здатна до подальшого саморозвитку і виконання певних соціальних ролей у суспільстві.

Кінцевий результат педагогічної праці можна побачити не сьогодні, не завтра, а через дуже тривалий час. Те, що вчитель зробив, сказав, зумів прищепити дитині, інколи виявляється через п’ятдесят років.

7. Особливість педагогічної професії полягає і в тому, що вона по своїй природі має творчий характер. Оскільки вчитель управляє процесом формування людини, яка повсякчас змінюється, сьогодні вона не та, що вчора, також у природі не існує двох однакових дітей, колективів, однакових педагогічних ситуацій, отже, застосування педагогічних законів на практиці вимагає творчості.

8. Педагогічна діяльність має колективний характер. В педагогічній професії дуже важко виділити вклад кожного педагога, сім’ї та інших джерел впливу у якісні зміни суб’єкта діяльності - вихованця

Специфічний характер педагогічної діяльності передбачає необхідність високого рівня підготовки вчителя і його постійного вдосконалення.

Сутність і структура педагогічної діяльності, а також взаємозв’язана з ними продуктивність – одне із актуальних питань педагогічної науки і практики.

Система – це сукупність множини взаємопов’язаних елементів (компонентів), що утворюють деяку цілісність і взаємодіють між собою.

У педагогіці існує багато варіантів використання загальної теорії систем до аналізу педагогічної діяльності. Так Н.В.Кузьміна, розробляючи проблему педагогічної діяльності визначила структуру діяльності вчителя.

У даній моделі були визначені п’ять функціональних компонентів 1) гностичний; 2) проектувальний; 3) конструктивний; 4) організаторський і 5) комунікативний.

Усі ці компоненти можна віднести до загальнотрудових, але їх зміст конкретизується на етапі реалізації педагогічного процесу.

1. Гностичний компонент (від грецького гнозіс – пізнання) відноситься до сфери знань вчителя. Передбачає постійне підвищення педагогічної майстерності і культури вчителя за рахунок самоосвіти. Мова йде не тільки про знання свого предмета, а й про знання способів педагогічної комунікації, особливостей розвитку дітей, а також самопізнання ( власної особистості і діяльності)

2. Проектувальний компонент включає в себе уявлення про перспективні завдання навчання і виховання, а також стратегіях і способах їх досягнення тобто проектування навчально-матеріальної бази педагогічного процесу;

3. Конструктивний компонент – це особливості планування педагогом власної діяльності і активності учнів з урахуванням цілей навчання і виховання тобто планування і побудову педагогічного процесу; Вона потребує педагогічного мислення, педагогічної спрямованості, ініціативи, творчості, глибоких психолого-педагогічних знань;

4. Комунікативний компонент включає встановлення педагогічно доцільних відносин педагога з вихованцями, педагогами школи, представниками громадськості, батьками. Особливо акцентується увага на зв’язку комунікації із ефективністю педагогічної діяльності, спрямованої на досягнення освітніх та виховних цілей;

5. Організаторський компонент – це система умінь педагога організовувати власну діяльність, а також активність учнів.

Необхідно відзначити, що всі компоненти даної структури часто описуються через систему відповідних умінь вчителя. Представленні компоненти не тільки взаємопов’язані, але в значній мірі пересікаються, Так, наприклад продумуючи