
- •Тема 1: Педагогічна діяльність та особистість педагога вищої школи. План.
- •1. Поняття про діяльність. Суть професійної діяльності.
- •2. Педагогічний акт як організаційно-управлінська діяльність. Функції педагога (призначення педагогічної професії).
- •Функції педагога (призначення педагогічної професії).
- •3. Зміст та основні види педагогічної діяльності.
- •4. Специфіка та структура педагогічної діяльності.
- •5. Професійно обумовлені вимоги до особистості педагога.
- •І. Домінантні якості:
- •5. Інноваційний стиль науково-педагогічного мислення, готовність до створення нових цінностей і прийняття творчих рішень.
- •Іі. Периферійні якості:
- •Ііі. Негативні якості:
- •IV. Професійні протипоказання:
- •6. Гуманістична спрямованість особистості вчителя як суб’єкта професійної діяльності.
- •7. Професійна позиція педагога.
2. Педагогічний акт як організаційно-управлінська діяльність. Функції педагога (призначення педагогічної професії).
Особливий вид соціальної діяльності, направлений на організацію передачі від старших поколінь молодшим накопичених людством культури і досвіду, створення умов для їх особистого розвитку і підготовки до виконання соціальних функцій в суспільстві називається, педагогічною діяльністю.
Стосовно до навчального процесу керування являє собою цілеспрямований, систематичний вплив викладача на колектив студентів і окремого студента для досягнення заданих результатів навчання.
Керувати – це не придушувати, не нав’язувати процесу хід, що суперечить його природі, а навпаки, максимально враховувати природу процесу, погоджувати кожен вплив на процес з його логікою.
Відмінні риси керування навчальним процесом полягають у наступному:
свідомий і планомірний вплив, що завжди переважає стихійну регуляцію;
наявність причинно-наслідкових зв’язків між керуючою підсистемою (викладач) і об’єктом керування (студент);
динамічність (здатність) керованої підсистеми переходити з одного якісного стану в ін;
надійність, тобто здатність системи керування виконувати задані функції за певних умов протікання процесу;
стійкість – здатність системи підтримувати намічений режим функціонування, незважаючи на різні зовнішні і внутрішні збудження.
Процес керування виступає одночасно як циклічний і безупинний. Ціль – дія – результат – нова мета – така схематична картина безупинного управлінського процесу. Вона застосовна до наукового і навчально-виховного процесів.
Ефективне керування процесом навчання можливе при виконанні визначених вимог:
формулювання цілей навчання;
установлення вихідного рівня (стану) керованого процесу;
розробка програми дій, що передбачає основні перехідні стани процесу навчання;
одержання по визначених параметрах інформації про стан процесу навчання (зворотний зв’язок);
переробка інформації, отриманої по каналі зворотного зв’язку, вироблення і внесення в навчальний процес корекційних впливів.
Керування процесом навчання передбачає визначення місця кожного учасника цього процесу, його функцій, прав і обов’язків, створення сприятливих умов для найкращого виконання своїх задач.
Н.Ф.Тализіна відзначає, що своєрідність навчання як системи керування складається насамперед у тому, що керований процес навчання, засвоєння – здійснюється завжди конкретною особистістю. Складність і різноманіття особистісних факторів такі великі, що при складанні основної програми навчання вони не завжди можуть бути враховані. При масовому навчанні основна програма в кращому випадку може бути адаптована лише до деякої системи типових особливостей для визначеної групи студентів. У процесі ж навчання конкретної групи студентів можуть бути виявлені якісь додаткові особливості, облік яких дозволить їм швидше досягти поставленої мети.
У процесі керування засвоєнням знань викладачу потрібно встановити, чи навчилися студенти узагальнювати і співставляти факти, робити висновки, критично аналізувати одержані відомості; знати, як засвоюють вони матеріал підручника, чи вистачає їм часу на засвоєння, і т.д. Для реалізації ефективного процесу навчання необхідна така теорія, яка розглядає процес навчання як формування пізнавальної діяльності учнів, оперуючи системою незалежних характеристик цієї діяльності і знанням основних етапів її становлення як переходу з плану суспільного досвіду в план досвіду індивідуального.