2.2 Вираження простору почуттів в українській поезії

В якості прикладу вираження простору почуттів ми розглянемо вірші Н.А. Супруненко [Додаток 2].

«ЧЕКАННЯ»

В долоні наберу води –

Відчую тисяч крапель свіжість

І зрозумію тиху ніжність

Привабливого слова : «Жди…»

В чеканні – стоголосий біль

І неприборкана надія

На здійснення святої мрії,

Мед сподівань, вагання сіль…

В чеканні – трепіт новизни,

Який щомиті зігріває

І в наші душі засіває

Постійне відчуття весни.

У наданому прикладі ми бачимо таку екзистенційну конструкцію « Prep S є/немає Y», де область буття (простір S) – це одне з відчуттів людини, а саме чекання , « – » – пунктуаційний знак , що виражає факт наявності в просторі і замінює дієслово «бути» / «не бути» (що є характерним для української мови,) а Y (об’єкт чи субстанція, яка знаходиться у просторі S) виражений множиною протилежних по своїй суті почуттів – «стоголосий біль», «неприборкана надія», «мед сподівань», «вагання сіль», «трепіт новизни.

Спираючись на класифікацію видів простору, визначимо вид простору, зображеному у наданій екзистенціальній ситуації [Додаток 2].Простір, який ми розглядаємо, є обмеженим і належить до світу дійсності, а саме до психічного простору людини.

У наступних уривках віршів цієї поетеси ми спостерігаємо біль, порожнечу, якою наповнений як її внутрішній , так і оточуючий її навколишній світ

1) Тебе нема ні в лісі, ні в долині,

Дощі розмили всі твої сліди…

Я зрозуміла, що тебе віднині,

Крім пам’яті, – ніде вже не знайти…

Автор підкреслює відсутність певної особи в будь-якому просторі і це викликає в ньому почуття самотності, спустошеності. Маємо на увазі (за Л.Бабенко) у випадку: «ні в лісі, ні в долині» близький до реального, географічний, зокрема це може бути конкретне місце, обжите середовище. Це площинний, лінеарний простір, який може бути направленим і ненаправленим, горизонтально обмеженим і відкритим, близьким і далеким.

А коли читаємо: «крім пам’яті, – ніде вже не знайти» , то розуміємо, що в даному випадку описується власне простір почуттів людини.

2) Нема в мені ні радості, ні болю.

Я наче скам’яніле, нежива…

<…>

Немов завмерло все в мені –

Ні гіркоти, ні болю.

У просторі самого автора,в ній самій описується відсутність антонімічних, сугубо людських почуттів., відчуттів.

Зробимо висновки, в англійській мові ми спостерігаємо тенденцію частого вживання конструкцій : «there is S in Y», а також вживаються локативні конструкції, в яких зображення простору здійснюється завдяки обставинам місця.

Неможливо чітко і конкретно визначити, яка саме конструкція властива тій, чи іншій мові. Тому наше практичне дослідження потребує подальшого глибокого структурного аналізу на прикладі конкретного мовного матеріалу.

Висновки

У нашій науковій роботі ми критично проаналізували наукову літературу з обраної теми з метою систематизації і узагальнення наукового досвіду. Загалом, простір – це те, що є загальним для всіх хвилювань, що виникають завдяки органам чуття. Математичне, філософське, психологічне та лінгвістичне тлумачення терміну «простір», класифікація видів простору (простір реального світу, простір вимислу, простір множин, класів, відношень та ін.), класифікація видів художнього простору є підґрунтям для виділення простору почуттів як окремого виду простору і визначення останнього як сфери буття/небуття, наявності/відсутності певного фізичного чи психічного стану особистості.

У першому розділі, ми, спираючись на філософське, психологічне, математичне та лінгвістичне тлумачення поняття «простір», дали визначення цьому поняттю; представили класифікацію видів простору; довели обґрунтованість просторової інтерпретації екзистенційних та екзистенційно–посесивних конструкцій; дали поняття просторовому і часовому дейксису як одному з основних засобів вираження просторових відносин і простору почуттів. Ми з’ясували, що спосіб вираження просторових відносин у мові був досліджений в багатьох роботах (М.В.Всеволодова, В.Г.Гак, О.С.Кубрякова, О.Н.Селіверстова, О.С.Яковлева та ін.), присвячених різним аспектам вивчення лексичних і граматичних засобів номінації простору і просторових відносин.

В лінгвістиці існує думка, за якою екзистенційні висловлювання відрізняються від локативних тільки за комунікативною структурою висловлювання: екзистенційні речення повідомляють про наявність об’єкту в просторі, а локативні – про те, де знаходиться об’єкт. Ми показали, що основні екзистенційні моделі мають ще деякі риси, які відрізняють їх від локативних, а саме, вони звичайно говорять про більш тісний зв’язок між об’єктом і простором. Ми намагалися показати, що основні риси екзистенційних і посесивних конструкцій співпадають в українській і англійській мовах.

Спираючись на теоретичний матеріал, викладений і проаналізований у першому розділі, а також на класифікації простору за А.Папіною, Л.Бабенко, О.Селіверстової [Додаток 1], ми виклали у другому розділі практичний аналіз поезії двох порівнюваних мов. В англійській мові ми спостерігаємо тенденцію частого вживання конструкцій : «there is S in Y», а також вживаються локативні конструкції, в яких зображення простору здійснюється завдяки обставинам місця.

Якщо судити за класифікацією Л.Бабенко, то найчастіше в усіх двох мовах використовується саме психологічний простір (О.Селіверстова називає його простором, що не має фізичних вимірів, простором почуттів).

В українській поезії, а саме у творчості Н.Супруненко ми бачимо найрізноманітніші способи вираження простору почуттів, як екзистенційними, екзистенційно–посесивними, так і локативними конструкціями.

Неможливо чітко і конкретно визначити, яка саме конструкція властива тій, чи іншій мові. Тому наше практичне дослідження потребує подальшого глибокого структурного аналізу на прикладі конкретного мовного матеріалу.

Надана проблема не є цілковито вирішеною і вимагає подальшого розвитку фахівцями з мовознавства з метою розширення наукового досвіду, який сприятиме успішному виконанню практичних лінгвістичних завдань.