Розділ 4. Методика визначення середньої урожайності зернових та силосних культур для розробки науково обґрунтованих норм

Визначення урожайності сільськогосподарських культур за об­ся­­гом робіт істотно різниться від визначення питомого опору ма­шин-знарядь. Врожайність визначається досить точно за допомогою най­простіших засобів, що має кожне господарство, а при певному до­свіді і візуально.

Урожайність сільськогосподарських культур визначають у господарствах як до, так і після збирання, незалежно від цілей нормування.

Визначення середньої урожайності на збиральних роботах здійснюється за даними заміру та зважування проб хлібної або си­лос­ної маси на характерних полях (ділянках).

Результати поширюються на всі поля з аналогічною врожай­ністю.

Коли відхилення урожайності на окремих полях господарства не перевищує 10-15% від середнього, визначення урожайності даної культури здійснюється на декількох характерних полях. Середнє значення урожайності і приймається у розрахунок при встановленні норм.

Якщо спостерігається більша строкатість значень урожайності у господарстві, її визначають на окремих масивах або полях, зайнятих від­повідними культурами, та для кожного масиву (поля) вста­нов­лю­ють окремі норми.

Характеристика урожайності залежить певною мірою і від виду збиральних робіт. Так, при скошуванні зернових продуктивність агрегату практично залежить не від урожайності зерна, а без­по­се­ред­ньо від щільності та висоти стеблестою. На підбиранні валків та пря­мому комбайнуванні важливе значення має врожайність як зерна, так і соломи.

На збиранні силосних культур потрібно встановити врожайність всієї маси.

Розглянемо порядок визначення потрібних показників на кожному із зазначених видів збирання.

При скошуванні зернових у валки визначається характеристика

стеблестою – добуток середнього числа рослин на 1 м² (n) на середню висоту стеблестою (h) у сантиметрах.

Характеристику стеблестою поля визначають заміром на десяти ділянках по 0,25 м² кожна (рамка 0,5 х 0,5 м), розташованих рівномірно по діагоналі поля. На цих ділянках рослини зрізують на висоті зрізу жниварки. Потім рослини сортують по висоті та збирають у маленькі снопи, заміряють середню висоту кожного снопа, кількість рослин у ньому та підраховують середню висоту стеблостою як середньозважену величину із спільної кількості рослин. Середня кількість рослин на 1 м² (n) дорівнює спільній кількості рослин, поділеній на 2,5.

Наприклад, у результаті замірів на полі озимого жита були одержані такі вихідні дані.

Дані замірів основних характеристик стеблостою

Висота рослин, см	Середня висота снопа, см	Кількість рослин у снопі	Добуток кількості рослин у снопі на його середню висоту
90-100	95	16	1520
100-110	105	23	2415
110-120	115	64	7360
120-130	125	59	19875
130-140	135	304	41040
140-150	145	243	35245
150-160	155	134	20770
160-170	165	56	9240
170-180	175	17	2975
Разом	х	1076	140430

Здійснюємо наступні розрахунки:

середня висота стеблостою:

140430

h = ^_________ = 1,38 м,

1016

середня кількість рослин на 1 м²:

1016

n = ^_________ = 406 шт,

0,25 × 10

характеристика стеблостою поля:

n × h = 406 × 1,38 = 559.

Для визначення урожайності зерна та соломистості хлібної маси при підбиранні валків може бути використана хлібна маса, зрізана для визначення характеристики стеблостою при скошуванні.

Зрізана маса (без бур`янів) зважується з точністю до 1 г.

Колоски обмолочуються, а зерно зважується. Урожайність зерна визначається за формулою:

W

У_з = 0,04 × G_з × (1 - ^____) , (4.1)

100

де У_з – врожайність зерна, ц/га; G_з – маса зерна в 10 пробах; W – різниця між фактичною вологістю зерна при взятті проб та при підбиранні валків.

Якщо вологість зерна при взятті проб була 31%, а після висихання у валках – 16%, то різниця W = 15% (31-16). Наведені значення характерні для дослідів, які проводилися в умовах нормальної вологості.

Коефіцієнт (g_к), що характеризує соломистість хлібної маси та виражає відношення маси соломи до маси зерна, обчислимо за формулою:

G_хл - G_з

g_к = ^_______ , (4.2)

G_з

де G_хл – загальна маса зрізаної хлібної маси (зерна та соломи), г.

Наприклад, при зважуванні проб з характерного поля озимої пшениці одержано: G_хл = 1483 г, W_проб = 31%, G_з = 598 г та W_підбір = 16%.

Визначаємо урожайність зерна:

15

У_з = 0,04 × 598 × (1- ^___) = 20,3 ц/га.

100

Визначаємо соломистість хлібної маси:

1483-598

g_к = ^__________ = 1,48 = 1,5.

598

Розглянуте поле за врожайністю належить до класу 20-23 ц/га при співвідношенні маси зерна до маси соломи 1:1,5. Якщо під­бирання та обмолочування доводиться проводити при підви­ще­ній во­логості хлібної маси (понад 25%), необхідно визначити цю во­ло­гість для прийняття поправки до норм на вологість.

Визначення урожайності та соломистості хлібної маси при прямому комбайнуванні здійснюється аналогічно до підбирання валків.

Різниця між фактичною вологістю зерна при відборі проб та збиранні буде меншою, ніж при підбиранні валків, оскільки на корені маса висихає менше.

При прямому комбайнуванні з проб видаляють бур`яни та окремо зважують масу зерна та соломи, а також визначають кількість бур`янів та їх масу в середньому на 1 м². Це необхідно для нагромадження даних, які дозволяють на основі спостережень установлювати поправку до норм на підвищену забур`яненість хлібної маси.

Визначення урожайності силосної маси над лінією зрізу на характерному полі здійснюється загальновідомим способом – взяттям десяти проб по діагоналі поля з подальшим їх зважуванням та віднесенням маси до відповідної площі.

Більш точно можна визначити врожайність таким способом. На обраних характерних ділянках у трьох-п`ятиразовій повторюваності визначають вагу маси, завантаженої в автомобіль, та площу, оброблену за час його завантаження.

Врожайність обчислюють за формулою:

10000 × G_пр

У_с = ^___________ , (4. 3)

L x B

де У_с – врожайність силосної маси, ц/га; G_пр – маса проб (силосної маси, завантаженої в автомобиль), що дорівнює різниці маси завантаженого і порожнього автомобиля, т; L – довжина обробленої ділянки, м; B – ширина обробленої ділянки, м.

Наприклад, при взятті проб одержані наступні дані:

G_пр1 = 1,52 т; L₁ = 170 м;

G_пр2 = 1,54 т; L₂ = 187 м;

G_пр3 = 1,48 т; L₃ = 170,5 м;

G_пр4 = 1,39 т; L₄ = 147,5 м.

B₁ = B₂ = B₃ = B₄ = 2,1 м (три рядки при ширині міжряддя 70 см).

Врожайність силосної маси на окремих ділянках обчислюється за формулою:

10000 × 1,520

У_с1 = ^{______________} = 426 ц/га;

170 × 2,1

10000 × 1,540

У_с2 = ^____________ = 391 ц/га;

187 × 2,1

10000 × 1,480

У_с3 = ^{_____________} = 414 ц/га;

170,5 × 2,1

10000 × 1,390

У_с4 = ^{_____________} = 449 ц/га.

147,5 × 2,1

Середня врожайність силосної маси даного поля дорівнюватиме:

426 + 391 + 414 + 449

У_с.с = ^{___________________} = 422 ц/га.

4

Як свідчить досвід, визначення урожайності по масі, що була фактично зібрана, а не по біологічній оцінці врожаю сприяє правильному встановленню норм та зниженню втрат при збиранні врожаю силосних культур.

Значення урожайності зернових та силосних культур, поряд з даними паспортизації полів, слугують вихідними матеріалами для розробки науково обґрунтованих норм на збиральні роботи.