В с т у п

Ефективне ведення сільськогосподарського виробництва на су­час­­ному етапі неможливе без упорядкування системи норм і нор­­мативів на кожному підприємстві, без приведення їх у від­по­від­­ність з природно-виробничими умовами підприємства і досяг­ну­тим рів­нем продуктивності праці.

Науково обґрунтовані норми продуктивності (змінної, годинної тощо) та витрат енергоресурсів є основою нормального ве­дення гос­по­дарства, ви­роб­ни­чо­­го планування (перспективного, річного, ви­ро­б­­­ничо-фінансового, госпрозрахункових завдань, тех­но­ло­гіч­­них карт та стандартів виробництва), а також вихідними матеріа­лами при розроб­ці і впро­­вадженні за­хо­дів внутрішньо­господар­ського менед­ж­ме­нту, раціо­наль­них форм поділу і тру­­дової коопе­рації, методів і прийомів ви­­­конання трудових про­це­сів, організації ро­бочих місць тощо.

Ці нор­­ми дозво­ляють правильно розраху­ва­ти кількість і склад аг­ре­га­тів при виконанні певного вироб­ни­чо­го процесу, доцільніше роз­­ставити по робочих місцях сільсько­гос­­по­дарські машини та працівників, добитися відповідної про­пор­­ці­й­ності, злагодженості та безперервності в роботі, особ­ли­во при вико­нанні складних технологічних процесів. Вони також за­без­пе­чують дот­римання принципу соціальної рів­­но­ва­ги й дають можли­вість оп­лачувати працю на підпри­ємс­т­вах усіх форм власності залежно від кількості та якості ви­ко­на­ної роботи або вироб­леної про­дук­ції.

Запропоновані норми продуктивності та витрати палива на зби­ран­ня кормових, зернобобових, технічних культур та ко­ре­не­буль­бо­плодів розроблено на нову техніку вітчизняного та іноземного виробництва, що надійшла останнім часом на сільськогосподарські підприємства. Вони розроблені з урахуванням усіх основних нормоутворюючих чинників (склад агрегату, врожайність, характер стеблостою, співвідношення маси зерна і соломи, довжини гону, тягово-енер­гетичні властивості агрегатів тощо), які значною мірою впливають на змінну продуктивність.

Книга розроблена та підготовлена до видання НДІ "Украгропромпродуктивність": В.В. Вітвіцький, ххх (вступ, розділ 1), В.С. Пивовар (розділ 2,5), ххх (розділ 3,4), В.П. Засуха, Є.М.. Нуждін, М.Ф. Кисляченко, (розділ 5).

Науково-практичне видання "Методичні положення та норми продуктивності і витрати палива на збиранні сільськогосподарських культур" ґрунтується на спостереженнях і матеріалах фахівців

НДІ "Украгропромпродуктивність", зональних і регіональних центрів продуктивності:

І.В. Лобастов – НДІ "Украгропромпродуктивність";

М.А. Максимчук, А.Ф. Сачук – "Лісостепагропромпродуктивність";

А.Є. Величко, Л.А. Рожко – "Степагропромпродуктивність";

А.А. Нечипорук, Н.А. Рибачук – "Поліськагропромпродук­тив­ність";

М.С. Гулька, Ф.О. Гагрень – "Західагропромпродуктив­ність";

М.Є. Пех, Г.І. Ковальова – "Південагропромпродуктивність";

Л.І. Пустовіт, В.П. Ототюк – "Київагропромпродуктивність";

В.О. Вакулін, Т.І. Вертелецька – "Черкасиагропромпродуктивність";

Г.В. Ільїна, Т.Я. Антоненко – "Полтавагропропродуктивність";

Д.Ю. Власюк, П.І. Глуцький – "Хмельницькагропромпродуктивність";

Н.І. Нерубайська, В.А. Витоптова – "Кіровоградагропром­продук­тивність";

І.В. Петрикін, Т.В. Овчиникова – "Харківагропромпродуктивність";

О.З. Сурков, П.П. Трощій – "Луганськагропромпродуктивність";

Г.В. Поліньок, В.М. Зливка – "Донецькагропромпродуктивність";

М.І. Гордійчук, С.І. Кудлай,– "Волинагропромпродуктивність";

О.А. Гордієвич, Н.І. Родзяк – "Рівнеагропромпродуктивність";

І.С. Ковальчук, І.О. Білик – "Чернігівагропром­продук­тив­ність";

О.П. Суховій, О.В. Рудень – "Сумиагропромпродуктивність";

І.І. Дирбавка – "Івано-Франківськ­агро­промпродуктивність";

Г.М. Прішко, Р.М. Чорна – "Чернівціагропромпродуктивність";

В.П. Медвідь, В.С. Чих – "Львівагропромпродуктивність";

І.А. Готько, Ю.Е. Ковач – "Закарпатагропромпродуктивність";

П.К. Кириченко, А.Л. Денега – "Миколаївагропромпродуктивність";

Л.І. Кучеренко, Л.І. М’ягка – "Запоріжагропромпродуктивність";

А.М. Смаглюк, Л.Г. Смаглюк – "Херсонагропромпродуктивність";

А.К. Рибальченко, В.Г.Босаковська– "Одесагропромпродуктивність".

Рекомендовані норми продуктивності і витрат палива перед­ба­ча­ють раціональне використання робочого часу зміни, оптимальний склад машинно-тракторних агрегатів і ефективні режими роботи сіль­ськогосподарських машин.

Якщо норми продуктивності, що діють у господарстві, на окремі види робіт вищі від рекомендованих, але більшість працівників їх виконує, такі норми знижувати не слід.

Строк дії збірника до 1 січня 2015 р.

Розділ 1. Методика розробки норм продуктивності та витрат паливно-енергетичних ресурсів на збиральних роботах

При зміні умов праці, на які були розраховані норми, а також при надходженні нової техніки господарство може уточнити на­ве­дені в книзі або розробити нові норми, що діятимуть до над­ход­ження тимчасових чи типових норм, розроблених норма­тив­ною мережею.

Для розробки, або уточнення норм змінної продуктивності та вит­рат палива, провадять фотохронометражні спостереження за роботою відповідного тракторного агрегату (не менше трьох разів), складають проектну структуру робочої зміни, вста­нов­люють продуктивність за годину основного часу і визначають нор­му продуктивності для конкретних виробничих умов.

На збиральних роботах, виконуваних комбайнами, продук­тивність за годину основного часу і робочу швидкість визначають за пропускною здатністю комбайна для заданих умов. Для зернових комбайнів на підбиранні валків і на прямому комбайнуванні зернових при великій і середній урожайності ці показники визначають за формулами:

Q_onз Q_onз × Z_o

W_r = ^___________ = ^__________; (1.1)

У_з(1+б_к) У_з

10 × Q_onз 10 × Q_onз × Z_o

V_p = ^{________________} = ^{______________}, (1.2)

B_p × У_з × (1+ б_к) B_p × У_з

де Q_onз – оптимальна пропускна здатність молотарки комбайна для заданих умов, ц/год; B_{p – робоча ширина захвату жниварки, м;} У_з – урожайність зерна, ц/га; б_к – нормальне для даної культури співвідношення маси соломи до маси зерна (соломистість хлібної маси) при кондинційній вологості: 1,5 – для пшениці, 2 – для жита, 1– для вівса і ячменю, Z_o – вміст зерна у хлібній масі.

При цьому:

1

Z_o = ^_______ , (1.3)

1 + б_к

При збиранні зернових з низькою урожайністю робочу швидкість визначають залежно від мікропрофілю поля (умов пересування комбайна) і допустимих втрат за спостереженнями. Продуктивність комбайна за годину основного робочого часу визначають за формулою:

W_r = 0,1 × B_p × V_p , (1.4)

де B_p – робоча ширина захвату, м; V_р – робоча швидкість руху, км/год.

Робочу швидкість руху розраховують за формулою:

L_c × n

V_р = ^_________, (1.5)

1000 × Т_о

де L_c – середня довжина гону оброблюваної ділянки, м; n – кількість проходів, шт.; Т_о – час основної роботи, год.

При неправильній конфігурації поля, коли середню довжину гону визначити не можна, швидкість руху агрегату розраховують за формулою:

10 × F_зм

V = ^{___________ , ( 1. 6 )}

B_р × T_o

де F_зм– площа, оброблена за зміну, га; B_p– робоча ширина захвату, м; Т_о – час основної роботи, год.

На збиранні силосних культур і кукурудзи на зерно продуктив­ність за основний час і робочу швидкість визначають за формулами:

Q_onз

W_r = ^_______ ; (1.7)

У_с

10 × W_r 10 × Q_onз

V_p = ^___________ = ^{___________ , (1. 8 )}

B_p B_p × У_с

де У_с – урожайність силосної маси, ц/га; Q_onз – оптимальна пропуск-

­­на здатність молотарки комбайна для заданих умов, ц/год; W_r– продуктивність за основний час, га/год; B_p– робоча ширина захвату, м.

Значення Q_onз і У_с в формулах застосовують відповідно в ц/год, ц/га або т/год, т/га.

Норми продуктивності (Н_п) на механізовані збиральні роботи виз­начають за формулою:

Т_зм - (Т_п.з + Т_від + Т_ос.п + Т_обс )

H_п = ^{____________________________} × W_r , (1. 9)

60 × (1 + r_пов + r_пер + r_з.тр )

де Т_зм – тривалість зміни, хв (420 або 360); Т_п.з – тривалість підготовчо-заключних робіт, хв; Т_від – норматив на відпочинок протягом зміни, хв; Т_ос.п – час на особисті потреби, хв; Т_обс – обслуговування агрегату протягом зміни, хв; r_пов – коефіцієнти поворотів; r_пер – коефіцієнти переїздів; r_з.тр – коефіцієнти вивантаження бункера, заміни транспорту.

Koeфіцієнти пoворотів poзраховують за формулами (1.10) і (1.11):

16,6 × V_p × t_пов

r_пов = ^{______________}, (1.10)

L

дe t_пов – чac oдного повороту, хв; L – довжина гону, м; V_p – робоча швидкість руху, км/год.

Якщо тривалість одного повороту вимірювалася у секундах, фор­мула матиме вигляд:

V_p × t_пов

r_пов = ^___________, (1.11)

3,6 × L

дe t_пов – чac oдного повороту, c; L – середня довжина гону, м; V_p – робоча швидкість руху, км/год.

При роботі зернозбирального комбайна по колу коефіцієнт поворотів визначають за формулою:

16,6 × V_p × 4t_пов 66,4 × V_p × t_пов

r_пов.к = ^{______________} = ^{________________} , (1.12)

S_к S_к

де S_к – середня довжина одного кола (периметра), м; V_p – робоча швидкість руху, км/год; t_пов – чac oдного повороту, хв.

Довжину периметра в період роботи агрегату можна визначити за формулою:

при прямокутній формі поля:

S_к = S₁ – (4В_р × n – 1), (1.13)

при трикутній формі поля:

S_к = S₁ – (3В_р × n – 1), (1.14)

де S₁ – початковий периметр поля, м; n – кількість виконаних проходів на час визначення довжини периметра, шт.

Коефіцієнт переїздів з поля на поле (з ділянки на ділянку) протягом зміни визначають за формулою:

L_пep W_r × i

r_пep = (t _п.п + ^______ ) × ^_________ , (1.15)

V_тр F_ср

де t_п.п – час підготовки aгрегату до переїзду, год; L_пер – відстань переїз­­ду, км; V_тр – швидкість pyxy при переїздах, км/год; W_r – про­дуктивність aгрегату за 1 годину, га/год; i – кількість агрегатів, які oдночасно працюють на полі, шт.; F_cp – площа оброблюваної ділянки, га.

Залежно від довжини гонів визначають площу поля (дiлянки) i відстань переїзду з ділянки на ділянку (з поля на поле).