Іі. Аналіз фінансового стану підприємства

В умовах переходу до ринкової економіки, коли підприємство саме вибирає собі постачальника й покупця, має право вкладати свої кошти в статутний фонд інших підприємств, придбати акції й цінні папери, різко зростає значення аналізу фінансового стану підприємства-контрагентів, з якими дане підприємство вступає в різноманітні економічні відносини.

Фінансовий стан підприємства багато в чому обумовлено виробничими факторами, розрахунками з дебіторами й кредиторами, повнотою використання кредитів банку, механізмом оподатковування.

При аналізі балансу особливо виділяють статті, які свідчать про недоліки й незадовільну роботу підприємства і його фінансового стану.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового становища є Форма №1 “Баланс та Форма №2 “Звіт про фінансові результати» або «Звіт при прибутки та збитки» (з 01.01.2013). Для того, щоб зробити однозначні висновки про причини зміни в структурі активів, проводиться детальний аналіз розділів й окремих статей активу балансу.

Всі активи підприємства відповідно до міжнародної практики залежно від ступеня ліквідності діляться на такі групи:

1. абсолютно ліквідні - кошти в банках і касі;

2. добре ліквідні - цінні папери, дебітори (крім сумнівних);

3. менш ліквідні - товарні запаси;

4. важко ліквідні - довгострокові активи: земля, будинку, спорудження, машини й устаткування; нематеріальні активи.

2.1 Аналіз джерел власних коштів

Аналізується одна з важливих характеристик фінансового стану підприємства - його фінансова незалежність від зовнішніх джерел.

Із цією метою обчислюється коефіцієнт фінансової незалежності (“автономії ”) (К_авт) як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу:

Практикою встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення для України К_авт =0,5. Чим більше значення коефіцієнта, тим краще фінансове становище підприємства (менша залежність від зовнішніх джерел).

Дані оформляються в таблицю 6 Додатка.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу. Цей показник показує, яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в звороті, тобто в тій формі, яка дозволяє вільно маневрувати цими засобами, а яка капіталізована. Коефіцієнт має бути досить високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних засобів підприємства. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення власного оборотного капіталу підприємства до власних джерел фінансування:

Цей показник характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття його поточних активів.

Для підприємства дуже поважно знайти оптимальне співвідношення коефіцієнта фінансової автономії і коефіцієнта маневреності власного капіталу або, іншими словами, співвідношення власного і позикового капіталу.

2. Аналіз ділової активності

Робочий капітал (Р_к)- різниця між оборотними активами підприємства і його короткострокових зобов'язань. Робочий капітал є тією частиною оборотних активів, що фінансується за рахунок власних коштів і довгострокових зобов'язань. Наявність позитивного робочого капіталу свідчить про те, що підприємство не тільки здатне сплачувати власні поточні борги, але й має фінансові ресурси для розширення діяльності й інвестування. Для визначення величини Р_к треба від суми підсумків 2-го й 3-го розділів активу балансу відняти суму 4-го й 5-го розділів пасиву. При зменшенні Р_к необхідно з'ясувати, за рахунок, чого це відбулося.

Платоспроможність підприємства визначається, насамперед, величиною й маневреністю його робочого капіталу. Як недолік робочого капіталу, так і його надлишок може бути негативною ознакою. Оптимальний розмір Р_к залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон'юнктури ринку й т.п.

Якщо сума довгострокових кредитів перевищує робочий капітал, це свідчить про тім що, що підприємство використає частину довгострокових позик і кредитів на фінансування поточних операцій, тобто здійснює їхнє нецільове використання.

Оборотні кошти ОС підприємства складаються із запасів і витрат (II розділ активу балансу) і коштів, розрахунків й інших активів (III розділ активу балансу). Швидкість обороту оборотних коштів підприємства є з однієї з якісних характеристик фінансової політики підприємства. Чим більше швидкість обороту, тим ефективніше працює підприємство. Тому абсолютний або відносний ріст оборотних коштів може свідчити не тільки про розширення виробництва або вплив факторів інфляції, але й про вповільнення їхнього обороту, що викликає збільшення їхньої маси.

Маневреність робочого капіталу (М_к) характеризує частку запасів у його загальній сумі, тобто визначається відношенням величини запасів до розміру робочого капіталу. Коефіцієнт маневреності власних коштів - частина від розподілу власних оборотних коштів на всю суму джерел власних коштів. Він указує на ступінь мобільності (гнучкості) використання власних коштів підприємства.

Збільшення товарних запасів характерне в умовах інфляції, приводить до застосування довгострокових кредитів, що у свою чергу, може впливати, з огляду на високі кредитні ставки, на платоспроможність підприємства. При значному збільшенні запасів і витрат необхідно проаналізувати, чи не відбувається це збільшення за рахунок необґрунтованого відволікання активів з обороту, що приводить до збільшення кредиторської заборгованості й погіршенню фінансового стану підприємства. При аналізі роздягнула «Кошти, розрахунки й інші активи» активу балансу необхідно звернути увагу на темпи росту дебіторської заборгованості, у тому числі простроченої, по векселях отриманим. Зростання цих статей балансу говорить про надання підприємством товарних кредитів споживачам своєї продукції. Кредитуючи їх, підприємство фактично ділиться з ними частиною свого прибутку. У той же час підприємство змушене брати кредити для забезпечення своєї господарської діяльності, що приводить до збільшення власної кредиторської заборгованості.

Аналізуються IV розділ пасиву балансу й II розділ активу балансу, при цьому визначається частка окремих статей роздягнула в загальній сумі кредиторської заборгованості, а також відхилення значень цих статей на кінець звітного періоду відносно початку року (таблиця 2.1 або таблиця 2.2). Особливу увагу необхідно звернути на наявність простроченої заборгованості перед бюджетом, позабюджетними фондами, по соціальному страхуванню, по оплаті праці й перед іншими кредиторами. При аналізі довгострокової кредиторської заборгованості звертається увага на цільове використання довгострокових кредитів банків і позикових коштів, отриманих протягом останніх трьох років.

Коефіцієнт оборотності активів (коефіцієнт трансформації). За допомогою даного коефіцієнта оцінюється ефективність використання фірмою всіх наявних ресурсів не залежно від джерел їх залучення. Розрахунок цього коефіцієнта:

Коефіцієнт трансформації показує, скільки разів за звітний період здійснюється повний цикл виробництва і звернення, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна грошова одиниця активів. Цей коефіцієнт варіюється залежно від галузі, відображаючи особливості виробничого процесу. Крім того, слід мати на увазі, що за інших рівних умов показник оборотності активів буде тим вище, чим більш зношені основні фонди підприємства.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості. По цьому коефіцієнту судять, скільки разів в середньому протягом звітного періоду дебіторська заборгованість перетворюється на грошові кошти, тобто погашається. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується шляхом ділення виручки від реалізації продукції на середньорічну вартість чистої дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги:

Чим більше кількість оборотів, тим швидше підприємство одержить плату від своїх дебіторів.

Використовуючи цей коефіцієнт можна розрахувати період погашення дебіторської заборгованості або період інкасації, тобто час, протягом якого дебіторська заборгованість звернеться в кошти. Його часто називають терміном кредитування:Для цього необхідно розділити тривалість досліджуваного періоду на коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

Для забезпечення безперервної господарської діяльності підприємство може брати кредити, як у грошової, так і товарної формах, що приводить до збільшення власної кредиторської заборгованості. Кредиторська заборгованість на відміну від дебіторської, свідчить про наявність коштів, тимчасово притягнутих підприємством і підметів поверненню. Якщо строк погашення кредиторської заборгованості перевищує строк погашення дебіторської заборгованості, необхідно з'ясувати причини такого стану, тому що це свідчить про погіршення фінансового становища підприємства.

Для оцінки ефективності використання оборотних коштів використається коефіцієнт оборотності, що характеризує тривалість одного обороту коштів у днях. Прискорення оборотності розглядається як найважливіша умова поліпшення фінансового становища підприємства. Коефіцієнт показує, скільки зворотів необхідно компанії для оплати наявної заборгованості. Для аналізу оборотності кредиторської заборгованості, так само як і для аналізу дебіторською, використовують показник періоду звороту кредиторської заборгованості. Цей показник дає розрахункова кількість днів для погашення кредиту, отриманого від постачальників компанії. В цілому порядок аналізу оборотності кредиторської заборгованості аналогічний порядку аналізу оборотності дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності запасів (Кіз) визначається як відношення собівартості реалізованої продукції до середньої вартості запасів. Значення Кіз указує, скільки разів у середньому поповнювалися запаси підприємства протягом звітного періоду.

Цей показник характеризує, наскільки успішно адміністрація використовувала ресурси компанії. В цілому, чим вище коефіцієнт оборотності запасів, а отже, менше період звороту запасів, тим менше засобів зв'язано в цій найменш ліквідній статті оборотних коштів, тим більше ліквідну структуру мають оборотні кошти, і тим стійкіше фінансове положення підприємства (за інших рівних умов). Слід зазначити, що в деяких випадках збільшення оборотності запасів відображає негативні явища в діяльності підприємства. Наприклад, в разі підвищення об'єму реалізації за рахунок реалізації товарів з мінімальним рівнем прибули або без такої.

Середня тривалість одного обороту запасів (Т_оз) визначається аналогічно показнику . Збільшення маси виробничих запасів у структурі активів може свідчити:

- про підвищення виробничого потенціалу виробництва;

- про прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити грошові активи підприємства від знецінювання під впливом інфляції;

- про нераціональність обраної господарської стратегії, внаслідок чого значна частина поточних активів іммобілізована в запасах, ліквідність яких може бути незначної.

Тривалість операційного циклу. По цьому показнику визначають, скільки днів в середньому потрібний для виробництва, продажу і оплати продукції підприємства. Іншими словами, протягом якого періоду грошові кошти зв'язані в запасах. Розраховується тривалість операційного циклу таким чином:

В більшості випадків підприємству необхідно прагнути до зменшення значення даного показника, тобто до скорочення тривалості операційного циклу.

Тривалість оборотності оборотного капіталу. Принцип розрахунку даного показника зводиться до наступного: на відміну від тривалості звороту дебіторської заборгованості, яка має бути якомога менше, кожне підприємство зацікавлене в тому, щоб тривалість звороту кредиторської заборгованості була більша.

Якщо значення даного показника позитивне, то підприємство випробовує потребу в грошових коштах. Негативне значення показника тривалості звороту оборотного капіталу свідчить про те, що підприємство має в безпроцентному користуванні чужі гроші.