- •Загальні положення
- •Зміст індивідуального завдання
- •I. Аналіз господарської діяльності
- •1.1 Характеристика виробництва
- •1.2 Аналіз стану й використання основних фондів
- •Іі. Аналіз фінансового стану підприємства
- •2.1 Аналіз джерел власних коштів
- •Аналіз ділової активності
- •2.3 Аналіз ліквідності
- •2.4 Оцінка платоспроможності
- •III. Аналіз собівартості й фінансових результатів діяльності підприємства
- •3.1 Рентабельність всієї реалізованої продукції
- •3.2 Рентабельність виробничих фондів
- •3.3 Оцінка ефективності використання майна підприємства
- •3.4 Рентабельність поточних активів
- •3.5 Рентабельність інвестицій
- •3.6 Рентабельність власного капіталу
- •Висновки
- •Форми аналітичних таблиць.
- •Аналіз стану й використання основних фондів
- •Порівняльний аналітичний баланс (форма до 01.01.2013)
- •Порівняльний аналітичний баланс (форма з 01.01.2013)
- •Список літератури
- •49005, М. Дніпропетровськ, просп. К.Маркса, 19
1.2 Аналіз стану й використання основних фондів
Основні показники, які характеризують використання основних фондів, наявність нематеріальних активів, їхнє зношування, відображаються в таблиці 1 Додатка.
Ефективність використання основних фондів характеризується показником фондовіддачі (Фв), що розраховується як відношення виторгу від реалізації (без податку на додану вартість й акцизний збір) до середньорічної вартості основних фондів:
Зростання фондовіддачі, окрім збільшення об'єму реалізованої продукції, може бути досягнуте як за рахунок відносний невисокої питомої ваги основних засобів, так і за рахунок їх вищого технологічного рівня. Її величина сильно вагається залежно від особливостей галузі і її капіталоємності.
Розраховується фондомісткість (показник, зворотний фондовіддачі Фм):
Проте загальні закономірності тут такі: чим вище фондовіддача, тим нижче за витрачання. Низький рівень фондовіддачі свідчить або про недостатній рівень реалізації, або про дуже високий рівень вкладень в ці активи.
Ступінь придатності дорівнює вартості основних коштів за винятком зношування до первісної вартості майна підприємства на балансі. Показник, наскільки ефективно використаються кошти підприємства в підприємницькій діяльності.
Коефіцієнт нарахування амортизації (ступінь зношування) визначається як відношення суми накопиченої амортизації (зношування) до початкової вартості майна, що амортизується. Він характеризує інтенсивність звільнення іммобілізованих коштів (в основних коштах і нематеріальних активах).
Зважаючи на те, що питома вага основних коштів і необоротних активів може змінюватися внаслідок впливу зовнішніх факторів (наприклад, порядку їхнього обліку, при якому коректування вартості основних фондів в умовах інфляції здійснюється із запізненням, у той час як ціни на сировину, матеріали, готову продукцію можуть збільшуватися досить високими темпами), необхідно звернути особливу увагу на зміну абсолютних показників форми №3 за звітний період, що відтворить рух основних коштів.
Аналізується рух основних фондів й амортизаційних відрахувань за попередній і поточний роки, дані аналітичного бухгалтерського обліку за звітний період. Звертається увага на основні фонди підприємства, які придбані, реалізовані, ліквідовані або здані в оренду протягом поточного року.
При аналізі першого розділу активу балансу також звертається увага на тенденцію зміни таких його статей, як устаткування, незавершене капітальне будівництво, майно в оренді, тому що зазначені активи не беруть участі у виробничому обороті й, за певних умов, збільшення їхньої частини може негативно впливати на результативність фінансової й господарської діяльності підприємства.
Наявність довгострокових фінансових зобов'язань указує на інвестиційну спрямованість вкладень підприємства. Якщо в результаті подальшого аналізу підприємство буде визнано неплатоспроможним, рекомендується додатково вивчити склад інвестиційних цінних паперів підприємства, дати оцінку їхньої ліквідності, а також ефективності доцільності відволікання коштів підприємства на дані вкладення.
