Українська рср в умовах неПу (1921-1928 роках)

1. Нова економічна політика: особливості та наслідки.

2. Входження України в склад СРСР. Кордони УРСР.

3. Українізація: причини та наслідки.

1. Нова економічна політика: особливості та наслідки.

Причини переходу до непу.

На кін. 1920 – поч.. 1921 рр. більшовицька Росія і Україна опинилися в ситуації глибокої економічної, соціальної та політичної кризи, викликаної:

- воєнними діями, що велися майже безперервно 7 років;

- політикою “воєнного комунізму”, яка руйнувала основи економіки, паралізувала сільське господарство і викликало опір переважної більшості населення, особливо селянства.

Економічна криза виражалася в тому, що:

1) промисловість знаходилася в стані розрухи. У1921 р. в Україні промислове виробництво становило 1/10 частину довоєнного рівня, виробництво металу – 5%, вугілля – 30% і т.д.;

2) сільське господарство також перебувало в катастрофічному стані: порівняно з 1913 р. посівні площі в Україні скоротилися на чверть, збір зерна – на третину. Ситуацію ускладнили засуха 1921 р. і голод (загинуло 1 млн. чол.). Масовість жертв голоду пояснюється ще й політикою більшовиків;

3) у галузі фінансів – повна інфляція грошей.

Соціально-політична криза виявилася в тому, що:

1) почалися повстання селянства проти політики “воєнного комунізму”, зокрема, проти продрозкладки (проти радянської влади виступила армія Н.Махна – 15 тис. чол. Всього у повстанських формуваннях – 40 тис. чол.);

2) тяжкий економічний стан, продовольчі нестатки викликали різні форми протесту (страйки) з боку робітників. Поряд з економічними вимогами висувалися політичні, у тому числі – “Ради без більшовиків”;

3) криза у більшовицькій партії – загострилися суперечки щодо шляхів подальшого розвитку країни.

Таким чином, загальна криза в країні змусила більшовиків з 1921 р. перейти від політики “воєнного комунізму” до нової економічної політики (непу).

Неп передбачав часткове повернення до ринкових відносин, різних форм власності, економічних методів управління народним господарством. Проте, більшовики розглядали неп як вимушений захід, за допомогою якого можна буде подолати поточні труднощі і досягти кінцевої мети – побудови комунізму.

Основні зміни в період непу:

У сільському господарстві:

1) заміна продрозкладки продподатком (був менший у 2 рази і відомий селянам заздалегідь);

2) дозвіл на вільну торгівлю надлишками сільськогосподарської продукції;

3) дозвіл на оренду землі і використання найманої праці.

У 1925 р. обсяг сількогосподарського виробництва досяг довоєнного рівня.

У промисловості:

1) продаж у приватні руки і передача в оренду дрібних і частини середніх підприємств. В Україні було здано в оренду 5200 підприємств – половина наявного фонду;

2) децентралізація управління промисловістю. Багато підприємств об’єднувалися в трести (“Донвугілля”, “Хімвугілля”, “Південьсталь”, “Цукротрест”);

3) ліквідація загальної трудової повинності і зрівнялівки в оплаті праці;

4) залучення іноземного капіталу у формі концесій, змішаних акціонерних товариств та ін.

Високі темпи розвитку легкої і харчової промисловості. У 1925-1926 рр. обсяг промислового виробництва в Україні досяг 99% рівня 1913 р.

У галузі торгівлі і фінансів:

1) відмова від розподілу продукції за картками і перехід до вільної купівлі-продажу. Розвиваються три види торгівлі: кооперативна, приватна, державна;

2) у великих містах відкрились торговельні біржі;

3) у 1922-1924 рр. проведено грошову реформу. Досить швидко змінювалася грошова система, спадала інфляція. Зріс життєвий рівень населення.

Причини згортання непу. Неп не міг бути тривалим, оскільки:

1) комуністична партія з самого початку розглядала неп як вимушену і тимчасову поступку капіталізму, її стратегічна мета залишалася незмінною – побудова комуністичного суспільства;

2) він був несумісний з політикою Сталіна, спрямованого на встановлення в країні тоталітарного режиму.

У кін 20-х рр.. сталінське керівництво відмовилося від непу і перейшло до командно-адміністративної системи.