3. Воєнні дії 1649-1653 рр. Формування органів державної влади в Україні.

З початку травня 1649 р. за умов небажання польського уряду йти на серйозні поступки сподівання на продовження українсько-польського політичного діалогу стають примарними. Б.Хмельницький почав мобілізацію армії, що дістало повну підтримку народних мас. Тим часом Польща також завершувала підготовку до початку воєнних дій. Польські сили зосередилися в трьох місцях: одна під проводом Вишневецького, Фірлея і Лянцкоронського стала на кордоні Галичини й Волині, друга, під проводом самого короля, йшла їм на допомогу. З півночі готувалася до наступу литовська армія Радзивілла. На Полісся вирушив полковник Михайло Кричевський. Він загинув у битві під Лоєвом, але зупинив наступ Литви.

Гетьман пішов на Волинь і обложив першу польську армію під Збаражем, а сам з головними силами й татарами рушив назустріч королю, аби не допустити з’єднання польських сил. Вміло маневруючи, Б.Хмельницький непомітно підійшов до королівської армії під Зборовом, знищив частину її під час переправи через Стрипу, а вранці 15 серпня вдарив на польське військо з двох боків. Поляки почали програвати битву. Та канцлер Оссолінський зумів нав’язати зносини з ханом Ісламом-Гіреєм і щедрими дарунками й обіцянками схилив того до миру. У свою чергу, остаточна поразка поляків не влаштовувала татар, оскільки вони втрачали чудове джерело воєнної здобичі. Тому хан у цю вирішальну хвилину зрадив Б.Хмельницького, змусивши його почати переговори з королем. 18 серпня було підписано Зборівську угоду. Умови угоди:

1) 40 тис. козацького війська мало перебувати на території Київського, Чернігівського й Брацлавського воєводств;

2) ці землі переходили виключно під управління гетьмана і його адміністрації, сюди не мали права заходити коронні війська, єзуїти та євреї;

3) київський митрополит отримував місце в сенаті;

4) проголошувалася амністія для всіх учасників повстання, зокрема для шляхти.

Затвердити умови миру мав наступний сейм.

Особливості формування органів державної влади:

1) важливе місце у політиці гетьмана посідала проблема реорганізації адміністративно-територіального устрою України та зміцнення державних інституцій. На початок 1650 р. було сформовано 16 полків, які становили територіальне ядро (180-200 тис. кв. км.) держави, де проживало у цей час 1,4-1,6 млн. населення. Старшинська рада перетворилася на головний орган влади;

2) державний апарат очолив гетьман, котрий скликав радив, відав фінансами, керував військом, тримав у своїх руках зносини з іншими державами;

3) керівні військово-адміністративні посади займала генеральна старшина. На території полків влада перебувала у руках полковників, сотників, отаманів. На місці станово-шляхетської системи земських, гродських і підкоморських судів виросла мережа нових козацьких судів.

Внутрішнє становище України (народне повстання на Волині, повстання на Запоріжжі) ускладнилося 1650 р. новими зовнішньополітичними обставинами. Татари намагалися втягти Б.Хмельницького у війну з Московією, Польща через венеціанського посла знову пробувала залучити козаків до анти турецької ліги. Б.Хмельницькому вдалося уникнути обох небезпек. Татар він залучив до походу в Молдавію у вересні 1650 р. Внаслідок походу молдавський господар Василь Лупул пообіцяв віддати свою дочку Розанду за сина Богдана Хмельницького – Тимоша. Натомість Туреччина навесні 1651 р. взяла під свою опіку й оборону державу Б.Хмельницького.

Тим часом Польща готувалася до нової війни з Б.Хмельницьким і вона розпочалася навесні 1651 р.

Вирішальна битва знову сталася на кордоні Галичини й Волині, під Берестечком. В середині червня тут зустрілися дві величезні армії. Польська налічувала 80 тис. регулярного війська (в тому числі 20 тис. німців), загальна ж чисельність її сягала 150-200 тис. Військо Б.Хмельницького мало 120-140 тис., в кінці червня підійшов також Іслам-Гірей з 28 тис. татарами. 28 червня почалася битва. В ході якої українське військо знищило близько 7 тис. польської кінноти. Захопило 28 коругов. Проте на третій день бою, 30 червня татарська орда не витримала масованого артилерійського обстрілу й несподівано почало відступати. При цьому заложником татар став козацький гетьман, який разом з писарем І.Виговським намагався зупинити хана. Розуміючи програшність своєї позиції, козацьке командування вирішило залишити укріплення над р. Пляшівка і відходити оборонним табором на козацьку територію. Приготування до відходу керував Іван Богун. Поразка у битві під Берестечком, в якій українська армія втратила весь обоз з гетьманською канцелярією, 28 гармат, в якій загинув митрополит Йосааф, полягло багато селянства. Негативно вплинуло на бойовий дух армії.

Польська та литовська армія до початку вересня окупували північні. Центральні й західні райони козацької України. Впав Київ. Народні маси розгорнули партизанську боротьбу, що набрала особливого розмаху у Поділлі й Чернігівщині. Завдяки організаторській діяльності Б.Хмельницького вдалося відновити боєздатність армії, зупинити під Білою Церквою просування противника й змусити М.Потоцького погодитися на переговори. Все ж укладений 28 вересня договір зводив нанівець автономію держави:

1) козацький реєстр зменшувався до 20 тис.;

2) територія обмежувалася тільки Київським воєводством;

3) гетьманові заборонялося закордонні зносини;

4) пани одержували право повертатися до маєтків.

1652 р. характеризується такими військовими подіями. З кінця квітня 1652 Б.Хмельницький розпочав мобілізацію козацьких загонів для наступу проти 20-тис. ворожого війська. Яке стояло табором під Батогом. Битва. Яка відбулася 1-2 червня, вдалася успішною. Польські війська польного гетьмана М.Калиновського зазнали нищівного розгрому. У бою загинуло щонайменше 8 тис. жовнірів.

Похід 1652 р. у Молдавію завершився одруженням Тимоша з Розандою. Але молдавські плани Б.Хмельницького спричинили створення антиукраїнської коаліції, затяжну війну у Волощині й загибель Тимоша у Сучаві.

Бойові дії проти поляків у 1653 р. почалися походом на Брацлавщину С.Чернецького, якого розгромив І.Богун під Монастирищем у березні. Влітку в Україну вирушило коронне військо на чолі з королем. У вересні воно було блоковане. А потім і оточене під Жванцем козацько-селянським військом на чолі з Б.Хмельницьким і татарським загоном Іслам-Гірея. Облога тривала понад два місяці, і польська армія стояла перед загрозою капітуляції через голод і хвороби. Але польським дипломатам вдалося намовити татар на сепаратну угоду, дозволивши татарам забрати ясир у Галичині й на Волині.