2.1. Людина як біологічний та соціальний суб’єкт

Найбільшою цінністю суспільства з точки зору безпеки життєдіяльності є людина, її життя, здоров’я. Проте з кожним роком збільшується кількість факторів, що негативно впливають на її життя і здоров’я. У більшості випадків вони породжуються самою людиною: її діяльністю, небезпечною поведінкою, науково-технічним прогресом.

Значення терміна «людина» – багатогранне, про що свідчить понятійний апарат наук, які вивчають людину.

Філософію цікавить людина з точки зору її становища у світі як суб’єкта пізнання і творчості.

Психологія аналізує людину з точки зору цілісності психологічних процесів, властивостей і відносин: темпераменту, характеру, здібностей, вольових властивостей тощо, шукає стабільні характеристики психіки, які забезпечують незмінність людської природи.

Соціологія досліджує людину як особистість, елемент соціального життя, розкриває механізми її становлення під впливом соціальних факторів, а також шляхи й канали зворотного впливу особистості на соціальний стан.

Результатом еволюції життя на Землі є людина як частина природи, біологічний суб’єкт.

у безпеці життєдіяльності визначають такі біологічні ознаки людини, які впливають на психофізичний баланс організму:

– характерні тілесні ознаки (прямоходіння, руки пристосовані до праці тощо);

– високорозвинений мозок, здатний відобразити світ у поняттях і перетворювати його відповідно до своїх потреб, інтересів, ідеалів;

– свідомість як здатність до пізнання сутності як зовнішнього світу, так і своєї особистої природи.

Безпеку життєдіяльності людини вивчають з моменту створення нею перших знарядь праці. З цього періоду дослідники визначають перші технічні відносини особистості із оточуючим середовищем на основі його якісного перетворення, пристосування для власних потреб. Основним виробничим фактором стає діяльність людини, що визначається засобом перетворення природи на предмети матеріального, духовного та культурного вжитку.

На основі того, що людська діяльність є системою усвідомлених цілеспрямованих дій, що передбачає зміну або перетворення навколишнього середовища, дають таке визначення: діяльність – це активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.

Життєдіяльність – це складна система, що може підтримати і забезпечити в середовищі існування певні умови життя та всі види діяльності людей.

Однією із специфічних форм діяльності є праця. Перетворюючи природу, людина перетворює і себе.

Процес безпеки життєдіяльності визначає сутність існування у системі «Людина – життєве середовище» за біологічним, психічним і соціальним вимірами.

Актуальність безпечного життєіснування в сучасному суспільстві визначається тенденціями зростання кількості нещасних випадків у життєвому середовищі. Внаслідок аналізу закономірностей розвитку життя і діяльності людини виділяють низку обставин, що сприяють такому стану сучасності:

• Розвиток суспільства, техносфери випереджує розвиток культури безпеки в цих сферах життєдіяльності;

• Ріст ціни помилки, що визначається збільшенням кількості жертв;

• Зміна системи «Людина – природа» на систему «Людина – життєве середовище».

• Людина не тільки адаптується до безпечного життєіснування, а й свідомо чи несвідомо їх порушує.

У людському бутті життя і діяльність нерозривно пов’язані. Життєдіяльність є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у зміні та перетворенні в її інтересах середовища проживання. Отже, вона охоплює усю різноманітність взаємодії людини з навколишнім середовищем. А в процесі життєдіяльності людина постійно перебуває під впливом небезпек, як реальних, так і потенційних.

Поняття «Життєдіяльність» визначають поняття «життя» і «діяльність».

«Життя» – спосіб існування, який передбачає обмін речовинами, енергією, здатність до саморегуляції, росту, розмноження та адаптації до умов середовища існування.

«Діяльність» – акт зштовхування, спрямований на ціль вільної свободи суб’єкта і об’єктивних закономірностей буття.

Людина постійно перебуває в оточуючому середовищі, у певній сукупності чинників, які впливають на здоров’я і працездатність людини, визначають тривалість її життя, умови її існування та життєдіяльності.

Чинники середовища поділяють на:

• природні (біосфера): клімат, місцевість, географічне положення;

• соціально-економічні: економіка, організація і структура суспільства;

• організаційні та технічні (техносфера): засоби і предмети праці, технологічні процеси, організація виробництва, умови праці.

Виходячи із цього, безпеку людини у життєвому середовищі розглядають як збалансований стан людини, соціуму, держави. природних систем, а безпеку життєдіяльності як стан захищеності суб’єкта діяльності (людини) від небезпек і катастроф.

Система, яку вивчає дисципліна «Безпека життєдіяльності», є система «Людина – життєве середовище». Будь-який живий організм є системою, яка постійно обмінюється речовинами, енергією, інформацією із оточуючим середовищем. Живі тіла є відкритими системами і мають властивість черпати енергію зовні і залучати її в процеси своєї життєдіяльності, що забезпечують можливість життя у:

• природному середовищі (біосфера) – частині Землі і простору, що її оточує, де зосереджене живе. Воно є джерелом ресурсів для життєдіяльності людини, так як людина постійно використовує воду, ґрунти, рослини, корисні копалини;

• соціально-політичному середовищі – формі суспільної діяльності людей, єдності способу життя, комунікативних діях;

• техногенному середовищі - промислових та енергетичних об’єктах, установах, навчальних та лікувальних закладах, житлі, транспорті, знаряддях праці, зброї, домашньому господарстві тощо. Часто техногенне середовище поділяють на виробниче, де люди реалізують свою трудову діяльність, та побутове;

Загалом під «системою життєдіяльності» розуміють життя і діяльність людства на планеті Земля. Життєдіяльність окремої людини є часткою життєдіяльності людства в межах якоїсь формації. Із цього випливають характерні ознаки системи життєдіяльності:

• це складна система, що об’єднує життя людей, їх працю, навколишнє середовище, всі елементи якої взаємопов’язані і взаємозалежні;

• функціонування системи відбувається за об’єктивними законами і має за мету задоволення потреб та інтересів людини і людства в цілому;

• це динамічна система, яка розвивається, удосконалюється, пристосовується до зміни умов існування;

• система завжди прагне до стабільного стану, вживаючи відповідні заходи для захисту себе від небезпеки.

Збалансований розвиток людини можливий тільки тоді, коли вона захищена на біологічному та соціальному рівнях. Знання основ безпеки дозволить людині вирішити цю проблему, розширити аспекти самозахисту особистості й, зокрема, розвинути у неї здатність піклуватися про себе, задовольняти свої потреби та одержувати задоволення від життя.

Питання самоконтролю:

1.Проаналізуйте людину як біологічний об’єкт у системі життєдіяльності.

2. Сформулюйте поняття «безпека людини».

3.Назвіть чинники середовища системи «Людина – життєве середовище».

4.Розкрийте системи життєіснуваня людини в системі «Людина – життєве середовище».

5. Схарактеризуйте ознаки системи «Людина – життєве середовище».