3.6. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі

Сучасному етапу людської цивілізації притаманні стрімкі темпи урбанізації. Вони зумовлені двома факторами – «демографічним вибухом» другої половини ХХ століття та науково-технічною революцією в усіх сферах життєдіяльності.

Урбанізація (від латинського urbanos – міський) - процес зростання міст і міського населення, підвищення їх ролі в соціально-економічному та культурному житті суспільства.

В багатьох країнах світу, особливо економічно розвинених, питома вага міського населення досягає 85–90 % і більше в загальній його чисельності. За прогнозами Комісії ООН по народонаселенню, на початку ХХІ століття у містах буде мешкати не менше 51 % усього населення земної кулі, тоді як у 1970 році частка міського населення становила 38,6 %. З’являються і зростають багатомільйонні міста-мегаполіси (Нью-Йорк, Лондон, Токіо та ін.), збільшується їх кількість, розміри та проблеми.

Проявився процес урбанізації і в Україні, що виявляється у перенаселенні таких мегаполісів як Київ, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Харків, Запоріжжя та Кривий Ріг.

Сучасні великі міста – центри зосередження багатогалузевої промисловості, розгалуженої транспортної мережі в густонаселених житлових масивах. Причому найважливішим джерелом зростання міського населення була й залишається міграція сільського населення у міста. На неї припадає більше половини приросту міського населення в Україні.

Сучасне місто має багато переваг економічного, соціального та суб’єктивного характеру, а саме:

• наявність місць роботи та можливість зміни роботи;

• зосередження закладів науки та культури;

• забезпечення висококваліфікованої медичної допомоги;

• можливість створювати кращі житлові та соціально-побутові умови життя;

• розвиток міжнародної та регіональної культури.

Незважаючи на переваги міського життя, міське середовище для людей є штучним і відірваним від природного. Деградоване штучне міське середовище виявляє комплексну шкідливу дію на здоров’я населення внаслідок забруднення атмосферного повітря, дефіциту сонячного проміння, води, стресових факторів, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченістю населення, недостатністю зелених насаджень тощо. Значну небезпеку для здоров’я становлять шумові, вібраційні навантаження, транспортні проблеми, вплив електричних, магнітних, іонізуючих полів.

Забрудненість міст підвищується через зростаючу токсичність промислових та побутових відходів. Звалища відходів займають чималі площі земель, а смертельні дози різних токсикантів, які містяться в цих відходах, роками вимиваються дощовими водами та виділяються в атмосферу у вигляді пилу та диму.

Високим залишається поширення багатьох хвороб. Зростає захворюваність бронхітом, астмою, артеріальною гіпертонією, атеросклерозом, виразкою шлунку, неврозами, алергійними хворобами, інфекційними захворюваннями.

Проблемою є якісна питна вода, яка в переважній кількості міст України (та й інших країн) не відповідає санітарним нормам.

Загалом в умовах великого міста загострюються умови якісного життєзабезпечення: достатня кількість і якість повноцінних продуктів харчування та питної води, запобігання забрудненню повітря, водних ресурсів, ґрунтів, утилізації та поховання нагромаджуваних шкідливих виробничих та побутових відходів, соціальні проблеми, пов’язані із зменшенням вільного “життєвого” простору, зростанням міст у висоту, збільшення захворювань, зумовлених забрудненням та інші.

Атмосферне повітря міст постійно забруднюється і за всіма параметрами докорінно відрізняється від повноцінного природного повітря. Міські поселення характеризуються найвищими рівнями антропогенних навантажень на навколишнє середовище, в результаті чого воно призводить до зміни мікрокліматичних факторів і фізико-хімічних властивостей середовища, зокрема повітряного басейну.

Метеорологічні спостереження свідчать, що температура повітря в межах міських територій у середньому на декілька градусів вища, ніж у приміських районах. Над містами, особливо великими, частіше випадають атмосферні опади, формуються густі тумани, смоги (густі тумани, змішані з димом, кіптявою та вихлопними газами).

Меншою є прозорість атмосфери (тумани і запилене повітря помітно зменшують проникнення до земної поверхні сонячних променів). Виникають такі негативні явища, як рух до центральної частини повітряних потоків, що несуть забруднені промислові викиди підприємств, розташованих за межами міста.

Основними джерелами забруднення атмосфери міста є транспорт, енергетичні системи та промисловість.

У містах зосереджена основна маса транспортних засобів. Це вантажний, власний та громадський транспорт. Автотранспорт дає 70 % усіх токсичних викидів у атмосферу.

Прогресуючому забрудненню атмосфери в містах сприяє висока питома вага власних автомобілів. Зростання кількості автотранспортних засобів супроводжується збільшенням об’ємів забруднюючих речовин із вихлопних труб. Найбільшу небезпеку складають сірчані та свинцеві сполуки, що часто призводять до легеневих отруєнь, хронічних захворювань тощо.

Зниження якості атмосферного повітря, особливо підвищення часток чадного газу небезпечне для здоров’я міських мешканців. Надмірна його кількість у повітрі призводить до швидкої втомлюваності, головного болю, запаморочення, послаблення пам’яті, порушення діяльності серцево-судинної системи та інших систем організму.

Специфіка проживання в місті веде до того, що люди 80–95 % часу проводять у приміщеннях (житлові будинки, метро, службові приміщення, будови підприємств).

Одним із показників якості міського життя є повітря приміщень. Забруднення повітря всередині приміщень пов’язано такими причинами як:

• забруднення від спалювання деревини, вугілля;

• не вентильовані гази від газових плит та водонагрівачів;

• чистячі та дезінфікуючі аерозолі;

• очисники, які містять хлор або аміак;

• лакові та воскові покриття підлог;

• зволожувачі повітря;

• розпилювачі від комах (інсектициди);

• дим від цигарок.

Менш помітні забруднювачі з будівельних та оздоблювальних матеріалів, а також із матеріалів, які містять азбест, свинець і також газ радон.

Азбест досить широко застосовується у містобудуванні і є біологічно активним матеріалом. Його волокна, потрапляючи в легені, викликають ушкодження тканин, що призводить до утворення ракових пухлин.

Приміщення, які погано провітрюються, можуть накопичувати небезпечно високий вміст озону, який виробляється електростатичними копіювальними машинами, ртутними лампами освітлення та деякими електростатичними пилососами.

Інші токсичні матеріали містять масляні фарби, розчинники, килимовий клей, меблевий лак, із яких за умови високих температур виділяються бензол, толуол та інші речовини.

Для покращення якості повітря в приміщеннях застосовують різноманітні способи, до яких відносять:

• вирощування домашніх рослин; наприклад: хлорофітуми, традесканції, ліани та папороті.

• зниження температури повітря шляхом провітрювання;

• використання натуральних екологічно чистих будівельних матеріалів;

• використання для боротьби з комахами природні речовини;

• використання натуральних освіжувачів повітря (сода, оцет, шкірка цитрусових, пахучі гілки ялини, сосни);

• для відбілювання використовувати харчову соду або буру;

• регулярне вологе прибирання та провітрювання приміщень;

• обладнання кухонь витяжними шафами;

• не залишати відкритими пляшки з миючими та дезінфікуючими засобами.

Питна вода є найважливішим фактором здоров’я людини. У крани міських квартир питна вода потрапляє з річок, водосховищ, озер, із підземних глибин. Найбільш чистою вважають підземну (особливо глибинну, артезіанську) воду. Але для великих міст цієї води не вистачає.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я вода великих міст містить 13 тисяч токсичних речовин, нею передається до 80 % усіх існуючих захворювань, від яких у світі щорічно вмирає 25 млн. чоловік.

У природних умовах вода містить органічні й мінеральні сполуки, мікро- і макроелементи, гази, колоїдні частинки та живі мікроорганізми. Основні компоненти питної води незмінні – гідрокарбонатні, сульфатні та хлористі солі кальцію, магнію та натрію. Серед мінералів у воді є кремній, фтор, стронцій, цинк, серед макроелементів – залізо і калій. Вміст цих речовин не повинен перевищувати так звані гранично допустимі концентрації (ГДК).

Щоб природна вода була придатна для вживання, вона проходить декілька стадій очищення та знезараження на водопровідних станціях.

Способи очищення забруднених вод можна об’єднати в наступні групи: механічні, фізичні, фізико-механічні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні, комплексні.

Механічні способи очищення застосовуються для очищення стоків від твердих та масляних забруднень.

Хімічне очищення використовується як самостійний метод, або як попередній перед фізико-хімічним та біологічним очищенням. Його використовують для видалення з них важких металів, для окислення сірководню та органічних речовин, для дезинфекції води та її знебарвлення.

Після механічних, хімічних та фізико-хімічних методів очищення стічні води підлягають біологічному очищенню для остаточної очистки стоків від органічної речовини. Біологічне очищення здійснюється в біофільтрах.

Після визначених методів очищення у воді можуть знаходитись різноманітні віруси та бактерії, які знешкоджують (знезаражують):

• термічно (кип’ятінням);

• сильними окисниками (наприклад, хлору, озону, марганцевокислого калію);

• впливом іонів благородних металів (сріблом);

• фізичними методами (за допомогою ультрафіолетових променів або ультразвуку).

При масовому очищенні питної води найдешевшим та найдоступнішим варіантом є хлорування. Воду насичують хлором і залишають у спеціальних резервуарах-відстійниках, доки зайвий газ не звітриться та концентрація його у воді не знизиться до гранично допустимих норм.

Проблемами урбанізованого середовища є фізичне забруднення.

Городяни часто не звертають увагу на шум. Але із-за шуму у майже 60% міського населення погіршується слух, погіршується сон та сприйнятливість до можливих небезпек.

Комплексний вплив шуму на людину визначається «шумовою хворобою», симптомами якої є головний біль, нудота, дратівливість, які досить часто супроводжуються тимчасовим зниженням слуху. До шумової хвороби схильні більшість мешканців великих міст, які постійно отримують шумові навантаження.

Ефективним заходом боротьби з шумом у містах є озеленення. Близько посаджені дерева, оточення ділянок густими кущами значно знижують рівень техногенного шуму і покращують міське середовище.

Для зменшення шуму в квартирі міського будинку варто дотримуватися таких порад:

• відрегулювати у найбільш сприятливому для вас режимі гучність дзвінка вхідних дверей та телефону;

• використовувати для звукоізоляції стін гіпсокартонні плити (їх закріплюють під шпалерами) або спеціальні прокладки з натуральної пробки під лінолеум, килимове покриття або паркет;

• уникати одночасної роботи побутових приладів (телевізор, магнітофон, витяжка тощо);

• привчати домочадців щільніше прикривати двері в свої кімнати, не вмикати телевізор і магнітофон на повну гучність.

До негативних фізичних чинників міста належить вібрація, джерелами якої є рейковий та автомобільний транспорт, будівельна техніка, промислові установки.

Несприятливий вплив на організм людини мають і електромагнітні випромінювання промислової частоти та частоти радіохвильового діапазону.

У помешканнях електромагнітні поля створюють радіоапаратура, телевізори, холодильники тощо. Для уникання негативного впливу електромагнітних коливань на організм людини слід дотримуватися елементарних правил безпеки:

• не встановлювати комп’ютер у спальні;

• не вмикати на ніч пристрої для підзарядки батарейок та акумуляторів;

• телевізор, музичний центр, відеомагнітофон на ніч вимикати з електромережі;

• не ставити електронний будильник в узголів’ї;

• контролювати потужність мікрохвильових печей.

Останнім часом поширеними небезпеками для мешканців міста стали аварії, спричинені витоком чи необережним поводженням із газом. Для забезпечення безпеки слід дотримуватися таких дій:

• відчувши запах газу, негайно перекрити його подачу. Не допустити у помешканні будь-якого вогню: не палити, не запалювати сірників, запальничок, не вмикати (або вимикати) електроприлади, освітлення. Бажано знеструмити квартиру;

• відчинити усі вікна, двері. Добре провітрити кімнату і всю квартиру;

• залишити загазоване помешкання до повного зникнення запаху газу;

• при виникненні ознак отруєння газом, винести постраждалого на свіже повітря, покласти так, щоб ноги були вище голови, негайно викликати швидку допомогу;

• якщо запах газу не зникає або не виявлено причину витікання газу, необхідно терміново викликати аварійну службу газу (тел. 104), яка працює цілодобово;

• з’єднувальні муфти, шланги, зварювальні шви та ін. газових пристроїв перевіряти мильною піною (у місцях витікання газу з’являються бульбашки).

При можливій пожежі слід дотримуватися таких правил безпеки:

• при запаху диму терміново покинути приміщення, прикривши зволоженою тканиною ніс і рот;

• покидати приміщення якнайнижче пригнувшись, так як дим направляється вгору;

• не відчиняти вікна і двері, так як доступ повітря посилює процес горіння;

• при пожежі не спускатися у ліфті (може відключитися електрика);

• якщо сходи вниз укриті полум’ям - вибиратися на дах і чекати пожежних (при можливості слід перебратися у сусідній будинок);

• при сильній пожежі у коридорі квартири щільно закрити двері до кімнати, затулити щілини мокрими ганчірками, завісити двері ковдрою, килимом, відчинити вікно, балкон і кликати на допомогу;

• для виводу можливих потерпілих із приміщення входити туди у мокрому одязі, накритим мокрими рушниками тощо, закривши обличчя та дихальні шляхи пов’язкою;

• при появі ознак отруєння димом (запаморочення, блювота, головний біль, втрата свідомості), терміново зробити штучне дихання;

• не витягати з вогню предмети, що горять;

• гасити вогонь із країв до центру (водою або піском).

Звичайною умовою безпечного життєіснування в місті є особиста безпека його мешканців. Тому слід дотримуватися загальних правил поведінки на вулицях:

• у вечірній час ходити переважно по освітлених людних вулицях. Якщо треба пройти темною вулицею або провулком, триматися ближче до середини, подалі від під’їздів, глухих кутів;

• по шосе рухатися з лівого боку, назустріч транспорту: так не зможуть затягнути у машину, що раптово загальмувала. Сумки з грошима, цінностями, документами тримати на лівому плечі (у лівій руці), щоб мотоцикліст або людина через вікно машини не могла її вихопити;

• ключі та документи носити у кишенях, а не в сумочці;

• у електричці (особливо ввечері) не сідати в безлюдний вагон або у вагон із шумною компанією;

• бажано при собі постійно носити газовий балончик. На нічній вулиці, в електричці тримати його в кишені напоготові;

• якщо помітили, що за вами стежать, зайти по дорозі в будь-яку установу, зателефонувати рідним, друзям.

Питання для самоконтролю:

1. Соціальні та санітарні особливості умов життєдіяльності людини у великому місті.

2. Особливості і причини забруднення атмосфери міст і небезпеки, з ним пов’язані.

3. Якість повітря міських приміщень, її причини та заходи щодо покращання ситуації.

4. Проблеми питної води, вплив її на здоров’я людей та шляхи підвищення якості води.

5. Фізичне забруднення міст, його наслідки, шляхи запобігання негативних явищ.

6. Загальні правила поведінки на вулицях.

7. Дії при витіканні газу та при пожежі.