3.5. Політичні, соціальні, природно-соціальні,

комбіновані небезпеки

Політичні небезпеки. Людина постійно проживає у соціумі, який за певних умов перестає бути безпечним як для індивідуума так і для суспільства. До таких небезпек відносять небезпеки соціального, політичного, соціально-політичного характеру, до яких відносять війни, конфлікти тощо.

Конфлікт – це зіткнення двох чи декількох різноспрямованих сил з метою реалізації їх інтересів. Джерелом конфлікту виступає соціальна нерівність.

Конфлікти, що виникають у суспільстві, називаються суспільними. Вони бувають: політичними, коли конфліктують політичні системи; соціальними – коли протистоять соціальні системи; економічними – коли стикаються інтереси економічних систем (об’єднань, корпорацій).

Соціальний конфлікт, що набуває значного розмаху, об’єктивно стає соціально-політичним.

Суб’єктами соціально-політичного конфлікту стають люди, які усвідомили протиріччя і обрали способом його вирішення зіткнення, боротьбу, суперництво.

Одним із видів соціально-політичних небезпек, що спричинюють масову загибель людей, є війна – збройна боротьба між державами чи соціальними, етнічними та іншими спільнотами. Найбільша кількість жертв через політичні причини є наслідком війни

Окрім загибелі людей і великих руйнувань, під час військових дій наносяться величезні збитки навколишньому середовищу.

До соціально-політичних небезпек відносять і тероризм. У наш час явище тероризму досить поширене. Тероризм – антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил, проявів нерівноправності у міждержавних, міжетнічних, міжрелігійних відносинах.

Ще однією із соціальних проблем сучасності є глобальна злочинність. Число зареєстрованих у світі злочинів у середньому збільшується на 5 % щороку. Але останнім часом особливо швидко росте частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Як свідчить статистика, злочинність в Україні постійно зростає. Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов’язаних з насильством.

Найдоступнішим засобом самозахисту є газовий (аерозольний) балончик. Аерозольний балончик – це, як правило, алюмінієвий контейнер ємністю від 20 до 100 мл, заповнений отруйними речовинами. Отруйні речовини, які використовують у газовій зброї, викликають тимчасове і зворотне ураження людини. Радіус дії зазвичай складає 1,5–3 м. Кількість рідини розрахована на 5–8 секунд дії. Отруйна речовина діє на людину протягом 10–20 хвилин.

Для використання газового балончика для самозахисту слід дотримуватися правил користування:

• бажано постійно тримати балончик напоготові;

• в разі нападу направити струм газу в обличчя нападаючому;

• бажано спрямовувати струмінь прямо в обличчя нападаючому, так як спрямований струмінь діє ефективніше, ніж аерозольна хмара отруйної речовини;

• не використовувати балончик проти вітру і в замкненому просторі;

• в разі нападу використовувати газовий балончик можна тільки один раз;

• при низькій температурі настає розгерметизація балончика і зменшується радіус дії газу.

У повсякденному житті людини мають місце небезпеки, спричинені нещасними випадками на об’єктах військового призначення, зокрема загорання, вибухи на території військових складів з масивним викидом у прилягаючу місцевість різного роду боєприпасів.

Багато військових об’єктів розташовано поблизу проживання громадян. Офіційно відомо, що ЗСУ мають 82 склади оперативних командувань і 138 „загального запасу”, з яких 32% знаходяться під відкритим небом. Крім того, під відкритим небом зберігаються більше половини боєприпасів, тара у яких знаходиться у катастрофічному стані.

Слід зазначити, що легковажне ставлення населення до вибухонебезпечних знахідок призводить до трагічних випадків, про які повідомляють засоби масової інформації. Після ІІ світової війни траплялися непоодинокі випадки отримання поранень військовими боєприпасами, що не були використані у повному обсязі. На жаль, подібні трагічні випадки трапляються і до сьогодні, оскільки на території України залишилося невиявленими багато боєприпасів.

Тому, виявивши такі предмети, ні в якому разі не можна торкатися їх руками. Особливо – їх демонтувати. Також потрібно пам’ятати, що вибухівка по-різному реагує на зміну температур, і реакцію небезпечної знахідки передбачити неможливо. В такому випадку необхідно відгородити територію, нікого не підпускати до місця виявлених боєприпасів, повідомити служби МНС, міліції, органи влади, військових.

Потенційну безпеку несуть колишні місця жорстоких бойових дій, сховки партизанських формувань, закинуті старі стрільбища, території колишніх військових підприємств.

У 1992 році під егідою ЮНЕСКО в Ріо-де-Жанейро відбулася міжнародна конференція з захисту атмосфери і озонового шару, океанів та контролю за шкідливими викидами в атмосферу. Одним із проблемних питань була загроза екології військовими випробуваннями, утилізації старих боєприпасів.

У сучасних умовах, внаслідок бурхливого розвитку воєнної індустрії, розроблено високоефективну зброю як звичайного, так і масового ураження. Різноманітні конфлікти сприяють постійному використанню цієї зброї. Застосування сучасної зброї спричинює порушення екологічного балансу не тільки в регіоні безпосередньої дії, а й усієї екосистеми планети. Зумовлені нею уражаючі чинники суттєво загрожують життєдіяльності людини. Воєнні небезпеки мають також небезпечний вплив на психічний стан здоров’я різних соціальних та вікових груп. Воєнні дії суттєво впливають на екосистему як окремих територій, так і на великі території. Також спричинена міграція корінного населення суттєво впливає на санітарно-гігієнічний, соціально-політичний, фінансовий стан країн, у які спрямовано потоки біженців.

У залежності від хімічного складу і зовнішніх умов, в яких стається вибухове перетворення речовини, розрізняють:

Швидке горіння – процес, що розповсюджується із швидкістю не більше декількох метрів за секунду;

Вибух – процес розкладання вибухової речовини, який відбувається з великою швидкістю, - до декількох метрів за секунду;

Детонація – процес розкладання вибухової речовини при швидкостях декількох тисяч метрів за секунду.

Ступінь поранення вогнепальною зброєю залежить від типу снарядів, їх форми, маси, швидкості польоту. Найнебезпечніші поранення наносять боєприпаси розривного типу. Дія куль, осколків наносять організму людини непоправної шкоди.

До соціальних небезпек відносять небезпеки інформаційної, духовної, психологічної та економічної сфери життєдіяльності людини. Сучасні засоби комунікації та обробки інформації створили принципово нові умови існування людини, що зумовило появу гіперінформаційниїх систем. Нові інформаційні технології, засоби масової комунікації багатократно підсилили можливості впливу на свідомість і підсвідомість як окремої людини так і суспільства в цілому.

До основних загроз інформаційно – психологічної безпеки відносять можливість настання негативних наслідків для суб’єктів, що піддаються інформаційно-психологічному впливу, які виражаються у:

• нанесенні шкоди здоров’ю людини;

• блокуванні на неусвідомленому рівні волі, волевиявлення людини, формування синдрому залежності;

• маніпуляціях суспільною свідомістю;

• руйнуванні традиційних устроїв суспільства, суспільної моральності.

Нині до таких небезпек відносять штучно створений культ жорстокості, насильництва, розбещеності, вседозволеності тощо, які пропагуються у ЗМІ, мережі Інтернет. Це знижує рівень моральних обмежень і правових заборон, призводить до численних правопорушень.

Небезпечними для сучасної людини є і небезпеки соціального характеру, визначені як небезпеки духовної сфери.

Духовна сфера життєдіяльності людини формує сфери життєдіяльності суспільства: побутову, службову, виробничу, інформаційну, політичну тощо. Поряд з тим, розповсюдження впливу релігійних культів, містичних рухів формують небезпеки в цій сфері. Діяльність новітніх та нетрадиційних культів, містичних рухів несе небезпеку не тільки для особистості, а й для суспільства загалом, що виявляється:

• поширенням впливу культів на особистість з можливим виникненням загроз, переслідувань, фізичного тиску з боку лідерів культів;

• використанням релігійних організацій кримінальними структурами, що сприяє розповсюдженню насильства, наркоманії, в деяких випадках –незаконні операції із житлом, майном віруючих;

• можливим виходом з-під контролю войовничих релігійних культів, діяльність яких може привести до масових заворушень, терористичних актів;

• використанням керівниками культів хімічних препаратів, технічних засобів для масового отруєння чи маніпулювання свідомістю учасників культів.

Питання психологічного захисту населення є надзвичайно актуальними для сучасного населення, яке перевантажене інформацією, проживає в умовах постійного прискорення умов життя, підвищеній працездатності, економічній нестабільності. У цих обставинах важливим є забезпечення необхідних соціально-психологічних умов життєіснування людини в усіх сферах життя, підтримка, розвиток і захист психічного здоров’я особистості.

Психічно перевантажена група людей керується переважно емоціями. При будь-якій загрозі вони можуть спричинити панічний стан та паніку, що визначається прискореним серцебиттям, занімінням кінцівок, почуттям жару чи холоду, тремтінням, почуттям задухи та слабкості, головокружінням, відчуттям нереальності.

Часто такі стани спостерігаються у натовпах, де у людей спостерігається підвищення негативного емоційного стану, зменшується здатність до реальної оцінки ситуації.

Для уникнення небезпек, спричинених натовпом, необхідно:

• одягатися у зручний одяг без довгих частин (галстук, шарф, довгі ручки сумок), взуття – без високих підборів, зручне для руху;

• продумувати можливі шляхи відходу із місць скупчення людей;

• при перебуванні у закритих приміщеннях уникати розміщення біля стін, колон, навпроти виходів, в проходах;

• не наближатися до агресивно настроєних груп людей;

Якщо ви опинилися у натовпі, потрібно керуватися такими правилами:

• уникати центру та країв натовпу, де можна поранитися огорожами, парканами тощо;

• не йти проти потоку людей;

• намагатися ухилятися від нерухомих перепон на шляху (стовпи, дерева);

• не чіплятися за предмети руками;

• утримуватися на ногах, а якщо впали, то негайно піднятися;

• захищати грудну клітку від затискання зчепленими у замок руками;

• виходити із натовпу за ходом руху, рухаючись правим плечем під гострим кутом вправо.

Соціальні небезпеки у споживчій сфері спричинюються незадовільним станом якості послуг, товарів споживання, користування якими негативно впливає на життєдіяльність людини. Згідно статистичних даних щорічно більше 500000 осіб у світі страждають від споживання неякісних продуктів харчування, алкогольних та безалкогольних напоїв.

Відсутність достовірної інформації про товари не дає можливості дізнатися про концентрацію та кількість шкідливих речовин, які містить товар, про умови його виготовлення та зберігання, стандартів виробництва. Тому кожний повинен ретельно слідкувати та товарами, які купляються на ринках та в магазинах.

До природно-соціальних небезпек відносять алкоголізм, наркоманію, тютюнокуріння, так звані соціальні хвороби (туберкульоз, СНІД, венеричні хвороби).

Проблеми алкоголізму є актуальними для суспільства, так як він може уражати чи не кожну особистість у будь-якому віці. Загальноприйнята думка відносить алкоголь до продуктів, які збуджують, бадьорять, стимулюють, що зумовлюється приналежністю алкоголю до групи висококалорійних продуктів, який швидко забезпечує енергетичні потреби організму. В пиві і сухих виноградних винах до того ж є цілий набір вітамінів та ароматичних речовин.

Визначають певні стадії розвитку сп’яніння та алкогольної залежності. Перший прийом алкоголю викликає захисну реакцію: нудоту, блювання, головний біль, запаморочення. При повторних прийомах відчувають ейфорію, захисна реакція поступово слабшає. З часом стан ейфорії стає потребою. Унаслідок неодноразових прийомів алкоголю залежність від нього постійно зростає, а при відсутності його людина починає відчувати хворобливий стан: зниження працездатності, головний біль, тремтіння кінцівок. Ці симптоми є наслідками алкогольного похмілля (абстинентний синдром). Доведено, що у такому стані найкраще знімає наслідки похмілля повторний прийом алкоголю, закріплюючи залежність від нього.

На першій стадії сп’яніння стан алкогольної бадьорості змінюється млявістю, пригніченістю, сонливістю, порушується координація рухів, мова стає голосною, невиразною, що пов’язано зі зниженням слуху. П’яний відчуває труднощі при доборі слів, окремі слова і фрази повторює декілька разів.

При середньому ступені сп’яніння з’являються запаморочення, ілюзорне сприйняття оточуючого, що виражається у грубих помилках оцінки величини предметів, відстані між ними. Знижується активне сприйняття навколишнього світу, виникає почуття втоми, яке переходить у сонливість, а потім у сон. У стані сп’яніння середнього ступеня людина не здатна адекватно реагувати на подразники, що часто спричинює нещасні випадки.

Важкий ступінь сп’яніння характеризується появою симптомів сильного отруєння алкоголем. Часто наступає несвідомий стан, якому передує запаморочення, нудота, блювання, шум у вухах, почуття оніміння різних частин тіла, глибоке порушення координації рухів, зниження тонусу м’язів.

На організм людини алкоголь діє вкрай негативно. Незначна кількість його осідає в порожнині рота, у шлунку – біля 20 %, в мозку – близько 80 %. Через 5 хвилин після вживання спиртного алкоголь виявляється в крові, через 2 години всмоктується повністю і розноситься по всьому організму.

Алкоголь руйнує весь організм людини: печінку, шлунок, серцево-судинну систему. Негативного впливу зазнають легені, ендокринні залози знижують опір організму інфекціям. Алкоголізм часто поєднується з туберкульозом легень.

Зловживання алкоголем призводить до психічних розладів: білої гарячки, алкогольного галюцинозу, алкогольного марення, епілепсії.

Надзвичайно шкодить алкоголь молодому організмові. Навіть невеликі дози спиртного викликають бурхливу реакцію, важкі симптоми отруєння. При систематичному потраплянні алкоголю в молодий організм страждає не тільки нервова система, а й система травлення, зір, серце. Страждають і органи внутрішньої секреції, насамперед щитовидна залоза, гіпофіз, наднирники. Внаслідок цього на тлі алкогольної інтоксикації у підлітків, які зловживають алкоголем, може розвинутися цукровий діабет, порушитись статева функція.

Алкоголізм є причиною народження дітей з різними вадами, унаслідок чого вони стають інвалідами на все життя. Діти алкоголіків частіше хворіють на шизофренію, бувають недоумкуватими, з тяжкими розладами функції залоз внутрішньої секреції тощо. Установлено, що 94 % дітей, обтяжених алкогольною спадковістю, підростаючи, самі стають алкоголіками, страждають психічними захворюваннями.

До соціальних небезпек відносять і тютюнокуріння, так як тютюн є фактором ризику більш ніж 25 хвороб.

Слід враховувати, що дія тютюну на організм людини часто прихована, важкі захворювання виникають поступово. Це зумовлюється повільною дією на організм отрут, які викликають сильне звикання.

Основною складовою тютюнового диму є нікотин – одна з найсильніших рослинних отрут, що викликає запаморочення, нудоту, інтенсивне слиновиділення, головний біль, серцебиття, загальну слабкість, тремтіння рук, блювання, пронос. У тяжких випадках людина непритомніє. Але при регулярному вживанні тютюну організм поступово пристосовується до нікотину і куріння не викликає таких неприємних відчуттів.

До складу тютюнового диму входить близько 30 отруйних речовин: аміак, синильна кислота, сірководень, чадний газ, радіоактивні речовини, тютюновий дьоготь тощо.

До отруйних речовин тютюнового диму швидко звикають, що пояснюється тим, що складові частини тютюнового диму всмоктуються у кров, через 2–3 хвилини після вдихання диму проникають всередину клітин головного мозку та ненадовго підвищують їх активність. Тимчасове розширення судин мозку, нервових закінчень дихальних шляхів суб’єктивно сприймаються курцями як свіжий приплив сил, своєрідне відчуття заспокоєння. Через деякий час цей стан зникає, відбувається звуження судин мозку, знижується активність. Щоб знову відчути стан піднесення, курець знову закурює, тому нікотин відносять до наркотичних речовин.

Відмова від тютюну в будь-якому віці дає суттєві переваги для здоров’я.

Наркоманія вважається однією із найскладніших факторів соціальних небезпек, що набуває світових масштабів та набуває вигляду епідемії.

Наркоманія перестала бути проблемою однієї особистості, а стала соціальною проблемою.

Наркоманія демонструє тенденцію непохитного зростання, її шкідливі наслідки різноманітні як для наркоманів, так і для суспільства загалом.

Група експертів ВООЗ визначила наркоманію як «стан епізодичного або хронічного отруєння, який викликаний багаторазовим введенням наркотику». Комітет експертів ВООЗ розрізняє в наркоманії як хворобі два різновиди станів – залежність та звикання.

Залежність характеризують:

• сильне бажання або непереборна потреба (нав’язливий стан) подальшого прийому наркотику, спроби отримати його за будь-яку ціну;

• тенденція збільшення дозування через розвиток залежності;

• психічна (психологічна або емоційна) залежність від ефекту наркотику;

• згубні наслідки для особистості та суспільства.

Звикання характеризують:

• бажання подальшого прийому наркотику з метою покращення настрою;

• незначна тенденція або її відсутність до збільшення дозування;

• деякий ступінь психічної залежності від ефекту наркотику, але відсутність фізичної залежності (відсутність абстинентного синдрому);

• негативні наслідки стосуються тільки особистості наркомана.

Часто у наркоманів виникає психологічна залежність, яка є одним із факторів, пов’язаних з хронічним отруєнням наркотичними речовинами. Іншим фактором є фізична залежність, яка виражається явними порушеннями діяльності організму у випадку припинення вживання наркотиків, що пояснюється фармакологічною дією наркотику на живу клітину.

Наркотики за походженням поділяють на природні і синтетичні, які поділяють на групи:

• наркотики, які пригнічують діяльність центральної нервової системи (опіати, барбітурати);

• наркотики, які збуджують діяльність центральної нервової системи (амфетаміни, кокаїн, гашиш);

• наркотики, які викликають галюцинації (марихуана, ЛСД, мескалін).

Процес звикання до наркотику може розвиватися раптово або протягом тривалого часу, тому простежити настання залежностей неможливо.

Наркоманія – важке захворювання, що завдає серйозної шкоди здоров’ю, призводить до деградації особистості, інвалідності і смерті в молодому віці. Наркомани є найбільш небезпечною групою ризику захворювання на СНІД (серед хворих на СНІД 70 % – це наркомани).

Соціальні хвороби – це захворювання, виникнення і розповсюдження яких пов’язано з несприятливими соціально-економічними умовами (венеричні захворювання, туберкульоз та інші). У країні фіксують 9 мільйонів випадків інфекційних захворювань на рік.

У світі щорічно хворіє на туберкульоз не менше 8 млн. чоловік і помирає біля 2 млн. За прогнозами ВООЗ, кількість хворих у найближчі часи може вирости до 90 мільйонів, 30 млн. з них можуть померти ще в цьому десятиріччі. Тому з 1993 року ВООЗ оголосив цю хворобу «глобальною небезпекою для людства».

Туберкульоз набуває масового характеру і в Україні, тому останнім часом ця хвороба набуває епідемічних масштабів.

За всю історію людства від туберкульозу померло понад 300 млн. чоловік. Паличкою Коха (збудник туберкульозу) інфіковано 2 млрд. чоловік, тобто майже третина населення Землі, 10 % інфікованих може захворіти. Хворий відкритою формою туберкульозу інфікує 10–15 чоловік за рік. Від туберкульозу помирає більше дорослих, ніж від усіх інших інфекційних разом узятих.

Прояви хвороби залежать від стану організму, характеру та ступеня ушкодження окремих органів і систем. Загальними ознаками для всіх форм хвороби є: підвищення температури, потовиділення ночами, погіршення сну і апетиту, втрата ваги, дратівливість, зниження працездатності. При туберкульозі легень також спостерігається кашель, сухий або з виділенням мокроти, може виникнути легенева кровотеча.

Згідно з міжнародною класифікацією ВООЗ, на сьогодні нараховується близько 30 захворювань, які передаються статевим шляхом. У цю категорію входять кілька груп:

• хвороби, які викликають віруси (герпес, СНІД, вірусні бородавки);

• паразитарні (короста);

• бактеріальні (сифіліс, гонорея);

• грибкові (кандідоз).

Попередженню цих захворювань важливе значення має їх профілактика: уникнення випадкових зв’язків, використання презервативів, дотримання санітарно-гігієнічних правил.

Важкою соціальною хворобою є СНІД. За оцінками ООН та ВООЗ, у світі нараховується 50 мільйонів чоловік, інфікованих вірусом імунодефіциту людини. Більше 16 мільйонів чоловік померли від СНІДу. Половина нових випадків інфекції припадає на молодих людей у віці 15–24 років. 80 % усіх ВІЛ-інфікованих є ін’єкційні наркомани, які знаходяться у віці статевої активності (від 15 до 30 років).

Загальновідомо, що СНІД перш за все вражає клітини імунної системи. Але встановлено, що, крім імунної системи, ВІЛ вражає шлунково-кишковий тракт, центральну нервову систему, сітчатку ока, серце тощо.

Джерелом зараження на СНІД служить людина, вражена ВІЛ: хворий з різними проявами хвороби, носій вірусу, але не має ознак хвороби (вірусоносій). Вражаючи клітини імунної системи, ВІЛ лишає організм беззахисним. Будь-яка інфекція стає фатальною.

СНІД має тривалий інкубаційний період. Від моменту інфікування до перших проявів хвороби проходить від кількох місяців до 5–6, а іноді й навіть 10–15 років. Далі у деяких інфікованих розвивається захворювання, а решта тривалий час залишається вірусоносіями без будь-яких ознак хвороби. У хворих часто уражається центральна нервова система: порушується хода, слабне пам’ять, розвиваються паралічі і недоумство, також порушується робота шлунково-кишкового тракту і серцево-судинної системи.

ВІЛ-інфекція передається:

• при статевому контакті з інфікованою людиною;

• під час переливання крові хворого ВІЛ-донора та під час пересаджування органів та тканин;

• при багаторазовому використанні голок та шприців наркоманами, нанесенні татуювання;

• при пошкодженні шкіряних покровів, слизових оболонок медичним інструментом, забрудненим ВІЛ, при контакті з інфікованими ВІЛ тканинами чи органами;

• від інфікованої матері – плоду під час вагітності чи при годуванні грудним молоком.

Хвороба не передається: через рукостискання, поцілунок, їжу, предмети домашнього вжитку; при купанні в басейні, душі, через спортивні предмети, укуси комах, при догляді за хворими.

Комбіновані небезпеки. У наш час будь-який катастрофічний процес (забруднення, селі, зсуви, пилові бурі та інші явища) має комбінований характер: техногенний вплив сполучається з природними явищами.

Природні стихійні явища є відхиленнями від звичайних природних процесів. Вони можуть порушити діяльність локальних або регіональних екосистем. Біосфера з наслідками таких катастроф може впоратися тільки шляхом саморегулювання за досить невеликий термін. Але для людини вони є загрозливими через те, що через них спричинюються економічні кризи, страждає стан здоров’я багатьох людей.

Техногенні небезпеки у багатьох випадках спричинюються процесами, які не властиві природним системам, формують стійкі за часом відхилення від нормального стану екосистем. Особливо небезпечні процеси, які призводять до накопичення забруднень у заключних ланках ланцюгів живлення.

До природно-техногенних небезпек належать і екологічні небезпеки, деякі з них набули глобального характеру. До таких природно-техногенних небезпек відносять:

• порушення озонового шару;

• посилення парникового ефекту;

• кислотні дощі;

• забруднення Світового океану;

• зниження родючості ґрунтів;

• деградація лісів та ландшафтів;

• зменшення біологічного різноманіття.

До природно-техногенних небезпек відносять парниковий ефект, адже нині перед світом стоїть проблема глобального потепління, спричиненого людиною. Наслідки такої діяльності помітні вже сьогодні: аномально тепле літо та зима, весняні та осінні посухи, танення льодовиків, підвищення рівня світового океану, зміна звичних морських течій, потужні зливи та вітри. Збільшується випаровування з поверхні землі, грунти пересихають, внаслідок чого зменшується кількість орних сільськогосподарських земель, зникають певні види рослин, що порушує екологічну рівновагу довкілля.

Порушення озонового шару також відноситься до небезпек природно-техногенного характеру, адже ультрафіолетове випромінювання, що проникає на поверхню землі з космосу, поглинається живими організмами. Опромінення здатне руйнувати молекули білка та ДНК, що спричинює мутації живих клітин, збільшує ризик ракових захворювань.

Кислотні опади – явища, поширені останнім часом по всій планеті. Кислотними називають опади, в яких норма кислотності перевищує гранично допустиму в 10 – 1000 разів. Кислотні опади негативно впливають на всі екосистеми: у кислотному середовищі гинуть риби, комахи, деякі види птахів та майже всі рослини. Руйнують кислотні опади і житлові приміщення, пам’ятки історії та архітектури.

Виникнення та розширення пустель є шкідливим природно-техногенним фактором, що спричинений як діяльністю людини так і природними факторами. Внаслідок спочатку людської, а потім природної діяльності, з родючих ґрунтів поступово зникає рослинність, а потім вивітрюється родючий шар, залишаючи пісок чи непридатний для росту рослин шар ґрунту. Таким чином збільшується кількість непридатних для проживання та ведення сільського господарства земель, які поступово втрачають свою структуру та перетворюються на пустельні ділянки.

Природно-соціальні небезпеки створюють біологічні чинники природного та антропогенного походження, які у великій кількості перебувають у природному середовищі, на виробництві та в побуті.

Біологічне забруднення пов’язане з наявністю у воді, повітрі і грунті патогенних мікроорганізмів, вірусів, личинок тощо. Деякі з них спричинюють масове розповсюдження захворювань у вигляді епідемій та пандемій.

Епідемія – масове розповсюдження інфекційних захворювань у будь-якій місцевості, країні, що суттєво перевищує загальний рівень захворюваності.

Останнім часом до питань безпечної життєдіяльності відносять небезпеки електронно - біологічного характеру, спричинені випромінюванням електронних приладів. Усі побутові прилади мають шкідливий вплив на організм людини. Випромінювання магнітних радіохвиль згубно впливає на організм, так як коливання зовнішніх магнітних хвиль не співпадає із внутрішніми коливаннями організму. Такий різнобій спричинює захворювання внутрішніх органів, хоча в повній мірі вплив таких хвиль на людину ще не вивчений.

Ще одним із небезпечних природно – техногенних чинників є генномодифіковані організми – рослини, тварини, комахи, гени яких цілеспрямовано змінені людиною. Проблема генетичних модифікацій вже давно стала справою не тільки науковців, а й повсякденною безпекою.

До сфери комбінованих небезпек відносять і небезпеки виробничої (професійної) сфери, так як поєднують у собі небезпеки природного та соціального характеру.

Професійними називаються хвороби, виникнення яких пов'язане з певною трудовою діяльністю і впливом на організм конкретних несприятливих умов праці, так званих шкідливих виробничих чинників.

До професійних хвороб належать насамперед хвороби, що виникають внаслі­док безпосередньої дії на людей виробничих шкідливих факторів, а також ті, що за певних виробничих умов розвиваються значно частіше, ніж звичайно. Найпоширенішими професійними чинниками, які впливають на організм є:

• хімічні речовини;

• вібрація та шум, пил;

• перенапруження окремих органів і систем, що виникає у відповідь на три­вале навантаження на одні і ті самі нервово-м'язові групи;

• біологічні чинники.

У разі тривалої дії на організм високих концентрацій пилу можуть розвинутися хвороби легенів і дихальних шляхів; під впливом високих рівнів вібрації виникає вібраційна хвороба, внаслідок дії шуму - захворювання органів слуху - неврит, хімічних речовин - отруєння.

Розрізняють гострі і хронічні професійні захворювання та отруєння. Хвороби, зумовлені тривалим, протягом багатьох років, вдиханням невеликих концентрацій пари хімічних речовин, пилу, газів, впливом на організм вібрації і шуму, як правило, мають хронічний характер і виникають поступово - через 10-15 і більше років роботи в несприятливих умовах.

Негативні зміни в організмі відбуваються тільки в тому випадку, якщо вплив несприятливого виробничого чинника перевищує безпечний для здоров'я працюючого рівень.

Шкідлива дія виробничих чинників на організм людини посилюється при по­єднанні їх з так званими супутніми несприятливими умовами праці і побуту, під якими розуміють увесь комплекс негативних соціально-економічних умов. До них насамперед належать шкідливі звички - вживання алкогольних напоїв, куріння, неправильна організація відпочинку, нераціональне харчування тощо.

Нераціональне неповноцінне харчування (порушення режиму, харчування, одноманітність їжі, недостатнє споживання вітамінів), ослаблюючи захисні сили організму, знижує його опір шкідливим професійним чинникам.

Нерідко виникненню професійного захворювання сприяє індивідуальна чутливість організму, тобто чутливість людини до дії тих чи інших факторів зо­внішнього середовища.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть політичні небезпеки.

2. Назвіть соціальні небезпеки.

3. Схарактеризуйте небезпеки інформаційної сфери.

4. Визначте небезпеки духовної сфери.

5. Назвіть правила поведінки у натовпі.

6. Назвіть основні небезпеки природно-соціальної сфери.

7. Схарактеризуйте небезпеки, які відносять до природно-соціальних:

• наркоманію,

• алкоголізм,

• тютюнокуріння,

• соціальні хвороби.

8. Назвіть та схарактеризуйте основні комбіновані небезпеки.