3.4. Хімічні та бактеріологічні фактори небезпеки.

Сьогодні в світі виробляють близько 1 млн. різних хімічних речовин, з яких приблизно 700 використовують у промисловості, сільському господарстві, побуті.

Небезпеку хімічних речовин визначають їхньою здатністю проникати крізь органи дихання, травлення, шкірні та слизові оболонки. Рівень та характер порушень нормальної життєдіяльності організму залежить від фізико-хімічних, токсичних властивостей хімічних речовин, тривалості та шляхів впливу на організм.

Для небезпечних хімічних речовин встановлено їх граничну допустиму концентрацію ГДК в повітрі, воді, інших середовищах.

Гранично - допустима концентрація – це максимальна кількість небезпечно хімічних речовин в одиниці об’єму чи ваги, яка при щоденному впливі протягом необмеженого тривалого часу не викликає в організмі патологічних відхилень, а також негативних наступних змін у потомстві.

Серед небезпечних хімічних речовин особливо виділяють спеціальні отруйні речовини, які призначені для знищення людей, тварин, рослин. Отруйні речовини (ОР) – це токсичні хімічні з’єднання з певними хімічними та фізичними властивостями. Агрегатні стани отруйних речовин – пара, аерозолі, краплі.

Отруйні речовини класифікують:

1. За характером вражаючої дії:

• смертельні;

• ті, що тимчасово виводять з ладу;

• подразнюючі;

• навчальні.

2. За швидкістю настання вражаючої дії:

• швидкодіючі;

• повільнодіючі.

3. За тривалістю збереження:

• стійкі;

• нестійкі

Усі хімічні речовини за ступенем небезпеки для людини поділяють на такі класи:

1. Надзвичайно небезпечні.

2. Дуже небезпечні.

3. Помірно небезпечні.

4. Мало небезпечні.

Дія шкідливих хімічних речовин на організм людини може супроводжуватися інтоксикацією, що призводить до тяжких захворювань. Більшість хімічних речовин, незалежно від дози та шляху проникнення в організм людини, мають вибіркову токсичність, тобто здатність впливати на окремі клітини та структури тканини, не уражаючи при цьому інші, з якими вони перебувають у безпосередньому контакті.

Залежно від практичного використання небезпечні хімічні речовини, які забруднюють довкілля (полютанти) поділяють на:

• промислові отрути;

• отрутохімікати, які використовують у сільському у сільському господарстві (гербіциди, пестициди);

• лікарські препарати;

• сигарети, наркотики;

• побутова хімія (харчові добавки, засоби санітарії та гігієни, косметичні засоби);

• хімічна зброя.

Відповідно до характеру дії на організм людини хімічні речовини поділяють на:

Токсичні речовини – які викликають загальне отруєння або впливають на окремі системи організму людини. Ці речовини можуть спричинити патологічні зміни певних органів. Прикладом таких речовин є концентровані розчини кислот, лугів, селітри, чадний газ тощо.

Подразнюючі речовини – які зумовлюють подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей, легенів, шкіри (пари кислот, аміаку, лугів).

Мутагенні речовини – які призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини).

Канцерогенні речовини – які зумовлюють злоякісні новоутворення – пухлини (ароматичні вуглеводні, азбест, нікель, хром).

Наркотичні речовини – які порушують діяльність центральної нервової системи (спирти, ароматичні вуглеводні);

Задушливі речовини – які призводять до токсичного набряку легенів.

Речовини, що впливають на репродуктивну функцію.

Сенсибілізатори – які діють як алергени.

Вони спричинюють не тільки погіршення здоров’я та працездатності людей, а й негативно впливають на живі організми, призводять до порушення екологічної рівноваги. Шляхи проникнення хімічних речовин в організм людини – шкіра, органи дихання, шлунок. Рівень ураженості організму залежить від їхньої токсичності, вибірковості дії, тривалості. За вибірковістю дії на організм людини шкідливі речовини поділяють на:

• серцеві (ліки, рослинні отрути, солі хімічних речовин);

• нервові (алкогольні вироби, снодійні, наркотичні речовини);

• печінкові (алкоголь, гриби, хлоровані вуглеводні);

• ниркові;

• кров’яні;

• легеневі.

За тривалістю дії шкідливі речовини поділяють на такі групи:

• летальні, що призводять або можуть призвести до смерті протягом 10 діб;

• тимчасові, які спричинюють нудоту, блювання, набряки легень, біль у грудях – протягом 2-5 діб;

• короткочасні, що подразнюють слизову оболонку, спричинюють головний біль, задуху, загальну слабкість, зниження температури – протягом кількох годин.

Велика кількість захворювань та отруєнь зумовлена проникненням в організм людини шкідливих парів, аерозолів через органи дихання. Це небезпечно тим, що при потраплянні у кров шкідливі речовини розносяться по всьому організму. Загальнотоксична дія аерозолів зумовлена тим, що пилові частки, проникаючи глибоко в дихальні шляхи, частково чи повністю розчиняються в лімфі, надходять у кров та викликають інтоксикацію, тому їх дуже важко вловити.

Через недотримання правил особистої гігієни отруйні речовини потрапляють у шлунково-кишковий тракт та кров з ротової порожнини, через шкіру рук, незахищені ділянки шкіри у випадках високої концентрації токсичних парів та газів. Розчиняючись у потових залозах та шкірному жирі, речовини можуть надходити безпосередньо у кров. Ураження шкіри прискорює проникнення ОР в організм.

До отруєнь хімічними речовинами відносять харчові, медикаментозні отруєння, отруєння отрутохімікатами.

Харчові отруєння є найбільш поширеними хімічними отруєннями. Джерелами їх є продукти, заражені мікроорганізмами, що виділяють сильні токсини білкового походження, такий як ботулізм. Розвивається ботулінова інфекція у консервованих продуктах, які не пройшли відповідної теплової обробки. Такі продукти заражені спорами бактерій, що розвиваються в умовах відсутності кисню.

Досить часті випадки, спричинені токсинами деяких видів стафілококів. Ці бактерії активно розмножуються при кімнатній температурі, що не підлягають тепловій обробці перед вживанням (тістечка з кремом, м’ясні вироби, молочні продукти). Джерелом зараження також можуть бути хворі на стафілококові інфекції.

Значну групу отруєнь становлять токсоінфекції, що спричинені кишковими мікробами сальмонелами.

Медикаментозне отруєння виникає при неправильному дозуванні медичних препаратів. Найбільш часті випадки отруєння снодійними та заспокійливими препаратами. Іноді трапляються навмисні отруєння медичними препаратами.

Останнім часом почастішали випадки отруєння людей, особливо дітей, отрутохімікатами, що використовуються для захисту рослин та тварин, які дістали назву пестициди. Сполуки, що при цьому нагромаджуються у рослинах чи тваринному організмі, дістали назву нітратні сполуки (нітрати).

Залежно від призначення, пестициди поділяють на такі групи:

• гербіциди (знищують бур’яни);

• зооциди (знищують гризунів);

• інсектициди (знищують шкідливих комах);

• фунгіциди (знищують грибкові збудники хвороб рослин).

Основні симптоми отруєння гербіцидами - нудота, слиновиділення, запаморочення, головний біль, утруднена мова, порушення орієнтування.

Пестициди можуть зберігатися тривалий час та протягом усього часу негативно впливати на організм людини, отруюючи його.

Більшість сучасних побутових предметів можуть виділяти хімічні сполуки, що забруднюють та отруюють як навколишнє середовище, так і організм людини. Деякі з них виділяють по кілька таких забруднювачів.

Встановлено, що майже всі предмети, що оточують людину в квартирі, виділяють такі хімічні сполуки як хлорвініл, ефірні сполуки, формальдегід, аміак, ароматичні вуглеводні. Вони постійно потрапляють в організм людини, руйнують імунну систему та призводять до важких наслідків.

У побуті широко використовуються засоби побутової хімії, які разом з позитивним впливом, можуть становити негативну дію на організм людини, погіршувати стан здоров’я. До складу таких засобів входять кислоти, луги, аміак, хлор, нітросполуки. Широкий спектр летких речовин і твердих частинок, сполуки, що викликають алергічні реакції містять предмети особистої гігієни, косметики.

Виділяють такі основні правила зберігання хімічних речовин:

1. Всі засоби побутової хімії зберігати у недоступних для дітей місцях.

2. Всі засоби побутової хімії зберігати окремо від харчових продуктів.

3. Всі засоби побутової хімії зберігати у відповідних ємностях із чітким маркуванням.

4. Невідомі розчинні чи сипучі речовини в будинку зберігати заборонено.

5. При роботі з хімічними речовинами застосовувати засоби індивідуального захисту (гумові рукавички, марлеву пов’язку, відповідний одяг).

6. Засоби, небезпечні в пожежному відношенні, зберігати у ємностях (що не б’ються та щільно закриваються) подалі від теплового джерела.

7. Роботи з хімічними речовинами здійснювати на свіжому повітрі.

8. При використанні хімічних речовин чітко дотримуватися інструкцій на упаковці.

9. При обробці приміщення хімічними препаратами виносити з нього всі харчові продукти, кухонний посуд, тварин.

10. Після роботи з хімічними речовинами ретельно вимити мильним розчином руки та обличчя, ділянки шкіри, що контактували з такими речовинами, ротову порожнину прополоскати, одяг випрати.

У разі отруєння, слід надати потерпілому першу долікарську допомогу, а потім негайно викликати лікаря чи доставити потерпілого до лікувального закладу.

Перша допомога полягає у тому, що потрібно:

• якнайшвидше припинити контакт із джерелом хімічного отруєння;

• промити відкриті ділянки водою з милом;

• промити шлунок кількома склянками води із слабким розчином марганцево-кислого калію, яке проводять 3-4 рази;

• викликати блювоту;

• дати потерпілому активованого вугілля (до 10-12 таблеток);

• очистити кишковик сольовим розчином чи проносним;

• дати міцного чаю (молоко сприяє всмоктуванню шкідливих речовин у організм);

• при втраті свідомості потерпілого покласти на живіт, повернувши голову вбік, дати нюхати нашатирний спирт;

• при отруєнні лугами чи кислотами, шлунок промивати категорично заборонено, можна дати випити кілька склянок води, щоб зменшити їх концентрацію.

Питання для самоконтролю:

1. Характеристика шкідливих хімічних речовин.

2. Класифікація шкідливих хімічних речовин.

3. Прояви токсичності хімічних сполук.

4. Характеристика отруйних речовин.

5. Поняття гранично допустимої концентрації.

6. Хімічні отруєння в побуті. Їх характеристики.

7. Правила зберігання хімічних речовин.

8. Правила надання долікарської допомоги.