3.2. Біотичні небезпеки

Біотичні небезпеки пов’язують з отруйними представниками флори та фауни, хворими на сказ тваринами. Статистичні дані свідчать, що від біотичних небезпек в Україні страждає майже 290000 осіб щорічно.

Отруйні рослини виробляють і накопичують отруйні речовини - алкалоїди, глюкозиди, сапоніни та ін. Відомо понад 10 тисяч видів отруйних рослин. Найбільш розповсюдженими в Україні є цикута, віха отруйна, беладонна, красавка, дурман, блекота. У разі отруєння цими рослинами спостерігається утруднення ковтання, сухість у роті, різке почервоніння, розширення зіниць, сильне серцебиття, зміна дихання, розвивається параліч кінцівок, внутрішніх органів. Смерть настає від паралічу дихання, а при великих дозах - від паралічу серця.

Перша допомога потерпілим повинна бути негайною, оскільки при гострих отруєннях відбувається різке погіршення діяльності життєво важливих функцій організму. У випадку кишкового отруєння необхідно викликати блювоту, промити шлунок, давши потерпілому випити 5-6 склянок теплої води з сіллю чи 0,1% розчину перманганату калію.

Ефективним є використання активованого вугілля, проносного. При ослабленні дихання роблять штучне дихання, а при ослабленні пульсу дають міцний чай, каву.

В Україні виявлено 80 потенційно отруйних грибів, з них 10 видів - смертельно отруйні. У плодових тілах цих грибів у всіх стадіях розвитку містяться отруйні речовини типу токсинів та алкалоїдів. Смертельно отруйні та отруйні гриби трапляються переважно серед пластинчастих. Отруйні гриби ростуть не тільки в лісі, а й у парку, саду, полі, на луках, на присадибних ділянках, тому потенційна небезпека отруїтися невідомими грибами завжди залишається актуальною, про що свідчать статистичні дані, повідомлення в пресі, на телебаченні.

Різні методи обробки грибів (маринування, засолювання, сушіння, теплова кулінарна обробка тощо) зазвичай не руйнують отруйних речовин, тому нещасні випадки від споживання реєструють протягом року.

Майже всі тяжкі та смертельні випадки отруєння грибами є результатом однієї помилки - збирання та вживання в їжу блідої поганки замість схожих на неї їстівних грибів. Розрізняють 3 види поганок: зелену, жовту і білу. В Україні вони ростуть всюди з липня до жовтня у листяних та змішаних лісах (особливо з домішками дуба, берези, бука). Усі частини блідої поганки надзвичайно отруйні: шапка, ніжка, шкірка. Навіть її спори не є винятком: вони також дуже небезпечні для здоров'я. Спори з вітром можуть потрапити на рослини та гриби, що ростуть поблизу. Тому треба завжди дотримуватися правил: не збирати ягоди, гриби тощо, коли поряд чи неподалік ростуть поганки.

Бліда поганка містить отрути уповільненої дії. Симптоми отруєння з'являються через тривалий час після вживання блідої поганки (6-48 год.). За цей час токсини потрапляють до головного мозку і призводять до змін у роботі кори головного мозку, що відповідають за роботу внутрішніх органів. Отруєння, зумовлені блідою поганкою, найбільш тяжкі і майже на 90% закінчуються смертю.

Потрібно пам'ятати, що навіть їстівні гриби можуть стати причиною отруєння. Це відбувається у випадках:

• збирання та вживання у їжу старих, перезрілих, після тривалого зберігання грибів. Пов'язано це з тим, що зрілі гриби стають пожив­ним середовищем для різноманітних мікроорганізмів, зокрема хвороботворних. Крім того, внаслідок біохімічних реакцій (розпад білків) у грибах утворюються отруйні речовини.

• у деяких видах їстівних грибів (білі, опеньки, лисички, сироїжки) містяться отруйні нетермостійкі речовини, які при варінні розрізаного м'якуша руйнуються, тому вживання недоварених або недосмажених їстівних грибів може викликати розлади діяльності кишково-шлункового тракту.

Для збереження власного життя і здоров’я слід дотримуватися правил безпеки:

• збирати можна лише відомі і знайомі гриби;

• ніколи не збирати гриби, які в основі ніжки мають бульбоподібне потов­щення, що є характерними ознаками блідої поганки;

• при збиранні печериць та сироїжок гриби обов'язково виривати, а не зрізати, щоб мати можливість візуально оцінити все плодове тіло гриба, особливо нижній кінець ніжки;

• при збиранні печериць звертати увагу на колір пластинок: у справжніх печериць пластинки швидко рожевіють, а потім темніють (у блідої поганки вони залишаються білими);

• гриби потрібно збирати в екологічно чистих місцях.

Врятування життя постраждалих багато в чому залежить від своєчасного надання їм долікарської допомоги. У випадку появи перших ознак отруєння грибами необхідно:

• негайно звернутися до лікаря або викликати «Швидку медичну допомогу»;

• хворого покласти в ліжко;

• промити шлунок: дати випити 4-5 склянок перевареної води кімнатної температури, або содового розчину (1 чайна ложка соди на 1 склянку води), або слабкого марганцевого розчину (блідо-рожевого кольору);

• викликати блювоту;

• процедуру промивання провести 4-5 разів;

• напоїти потерпілого прохолодним міцним чаєм, кавою або молоком;

• заборонено приймати будь-які ліки та їжу, алкогольні напої.

Отруйні тварини також можуть стати причинами біотичних небезпек.

Небезпечні комахи та кліщі несуть безпосередню небезпеку для життєдіяльності людини. Комарі здатні переносити інфекційні хвороби, їхні укуси можуть викликати нервове збудження, лихоманку, малярію.

З ними досить легко впоратися за допомогою хімічних препаратів.

Кліщі здатні переносити різноманітні інфекційні хвороби. Відомо близько 10 тис. їхніх видів, які переносять збудників кліщового енцефаліту, кліщового висипного тифу, лихоманки, кліщового зворотного тифу, деяких вірусних захворювань. Окремі представники кліщів, потрапляючи на шкіру, спричинюють дерматити, а деякі є внутрішньо шкірними паразитами людини. Кліщі отруюють харчові продукти.

Ефективними методами боротьби з кліщами є дотримання правил особистої гігієни та дезинсекція. Під час прогулянок до лісу, поля, луків одягають закритий одяг світлого відтінку.

Серед паразитуючих комах, які живуть у місці проживання людини є кровососи - ліжкова блощиця, воші. Основними засобами знезараження цих комах є особиста гігієна, дератизація спеціальними засобами.

Пов'язані з житлом людини ще одні представники комах – мухи, що є розповсюджувачами багатьох збудників захворювань людини і тварин: сибірської виразки, тифу, туберкульозу, дизентерії, холери, гепатиту та ін.

Дотримання санітарно-гігієнічних умов проживання людини, використання природних та хімічних засобів є досить ефективними при боротьбі з мухами, їх знищенні.

Небезпечними є деякі види перетинчастокрилих: бджоли, оси, шершні, джмелі. При їх укусах може виникати місцева чи загальна реакція організму на введену отруту.

Місцевою реакцією, яка може тривати від 1 до 8 діб є сильний біль, жар, печія, почервоніння, набряк губ, повік, язика, гортані.

Токсична реакція виникає при жаленні великою кількістю комах. При загальній токсичній реакції виникає сильний набряк, з'являється «кропивниця», підвищується температура, з’являється різкий головний біль, блювота, судоми, які у особливо важких випадках спричинюють смерть. Алергічна реакція супроводжується «кропивницею», набряком, задухою, утрудненням дихання, сильним серцебиттям, запамороченням та головним болем, нудотою, блюванням, короткочасною втратою свідомості. Найважчою формою алергії є анафілактичний шок, який загрожує життю.

У випадку ужалення необхідно:

• негайно видалити жало та можливу отруту

• покласти на місце укусу шматочок цукру, що сприяє витягненню отрути та перешкоджає розвитку набряку;

• у разі загальної токсичної реакції на місце набряку покласти на місце укусу холодний предмет (холодна вода, шматочок льоду)

• випити якомога більше води, прийняти 20-25 крапель заспокійливого (корвалол, валідол).

• у випадку загальної алергічної реакції - протиалергійні препарати.

Небезпечними є представники тарганоподібних. Таргани - комахами брудних приміщень, які мають здатність вільно переносити збудників різноманітних вірусних інфекцій, туберкульозу, цисти дизентерійної амеби, яйця гельмінтів. Таргани нищать продукти харчування, книги тощо.

Знищують тарганів за допомогою інсектицидів. Основою боротьби є дотримання санітарно-гігієнічних умов, підтримання чистоти.

Одними з найнебезпечніших отруйних тварин є представники членистоногих: скорпіони та деякі павуки (тарантул, каракурт). Їх отрута токсично діє на центральну нервову і серцево-судинну систему.

У місці укусу потерпілий відчуває сильний біль, виникає набряк тканин, утворюються пухирці, заповнені прозорою рідиною. Пізніше пришвидшується серцебиття, підвищується температура тіла, виникає головний біль, блювання, сонливість, слабкість, небажання рухатися, хворого морозить. Через 15-30 хв з'являються судоми, посіпування м'язів кінцівок, обличчя, виступає холодний піт, порушується ритм серця. Іноді стан потерпілого на деякий час поліпшується, а потім знову настає погіршення. У тяжких випадках виникає миттєва зупинка дихання.

При укусах цих тварин необхідно терміново припалити ранку сірником, по можливості забезпечити нерухомість кінцівки (ногу прибинтувати до другої ноги, руку зафіксувати у зігнутому положенні). Рекомендується багато пити. Найдієвішим засобом є введення протиотрутної сироватки у медичному закладі.

Найнебезпечнішими тваринами з сімейства плазунів є змії. На території України з них зустрічається 2 (гадюка, медянка). Вже в перші хвилини після укусу гадюки з’являється біль, відчуття печії, місце укусу червоніє, утворюються множинні крововиливи і набряки, які швидко розповсюджуються по тілу.

Отрута змій уражає нервову систему, викликає м'язову слабкість, запаморочення голови, оніміння і біль у кінцівках, нудоту, іноді блювання, підвищення температури до 38-39°С. Смерть може настати від паралічу дихального центру.

При укусі змій невідкладна допомога полягає у відсмоктуванні протягом 15-20 хв отрути з ранки, фіксуванні джгутом кровотечі вище місця укусу, обробленні рани йодом, спиртом, зеленкою, хлорофілітом. Після цього забезпечують нерухоме положення укушеної кінцівки, створюють потерпілому заспокійливі умови та якомога швидше транспортують до лікувального закладу.

Отруйними є також медузи, актинії, деякі види риб.

До біотичних небезпек відносять і небезпечне вірусне захворювання, що викликає ураження клітин головного і спинного мозку - сказ. Вірус передається від скажених тварин зі слиною під час укусів собак, котів тощо. Вірус потрапляє в мозок через рану на шкірі чи рану слизової оболонки. Інкубаційний період триває 12-60 днів і призводить до смерті.

Перша допомога полягає у зупиненні кровотечі, обробці рани і шкіри біля неї йодом, марганцем, винним спиртом, накладанням марлевої пов'язки і транспортуванням у медичний заклад для отримання потерпілим медичної допомоги.

Питання для самоконтролю:

1. Розкрийте поняття небезпечного природного явища.

2. Назвіть види абіотичних небезпек.

3. Літосферні небезпеки та загальні правила захисту від їх дії.

4. Гідросферні небезпеки та загальні правила захисту від їх дії.

5. Атмосферні небезпеки та загальні правила захисту від їх дії.

6. Природні ландшафтні пожежі та загальні правила захисту від їх дії.

7. Небезпечні представники флори, перша допомога при отруєннях.

8. Небезпечні представники флори, способи надання першої допомоги.