Уманський гуманітарно-педагогічний коледж

ім. Т.Г.Шевченка

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Умань,2009

Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник/ Упоряд. Чепка О.В., Черевко О.Д. – Умань, 2009. – 124 с.

Рецензенти: Сніцаренко О.М., старший викладач кафедри соціально-гуманітарних наук Вінницького університету сучасних знань

В.О.Подоляк, професор, завідуючий кафедри теорії та методики трудового і професійного навчання Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

У посібнику викладений навчальний матеріал курсу «Безпека життєдіяльності», передбачений програмою нормативної дисципліни, розглянуто комплекс питань, які стосуються основних аспектів взаємодії людини з середовищем її життєдіяльності.

Подано характеристику джерел і породжених ними небезпек, що впливають на здоров’я і життя людини в усіх сферах її діяльності та можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.

Визначено чинники, які впливають на здоров’я і працездатність людини, визначають умови її життєіснування.

Сформульовані основні захисні заходи, які забезпечують безпеку життєдіяльності людини, визначено правила особистого захисту та особливості надання першої домедичної допомоги.

Рекомендовано для студентів усіх спеціальностей вищих навчальних закладів І – ІІ рівня акредитації.

Друкується у відповідності з рішенням засідання навчально-методичної ради Уманського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. Т. Г. Шевченка

Протокол № 5 від 14.01.2009 року

ЗМІСТ______________________________________

Вступ	4
І. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності	7
1.1 Актуальність дисципліни «Безпека життєдіяльності»	7
1.2 Загальні основи безпеки життєдіяльності	12
1.3 Характеристика небезпечних та шкідливих факторів	16
ІІ. Людина як елемент системи «Людина – життєве середовище»	22
2.1 Людина як біологічний і соціальний суб’єкт	22
2.2 Фізіологічні особливості організму людини	26
2.3 Психологічні особливості організму людини	35
2.4 Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров’я	41
2.5 Середовище життєіснування людини	46
ІІІ. Джерела небезпеки життєдіяльності та породжені ними фактори	53
3.1 Природні небезпеки. Абіотичні небезпеки	53
3.2 Біотичні небезпеки	64
3.3 Небезпеки техногенного характеру	70
3.4 Хімічні та бактеріологічні фактори небезпек	82
3.5 Політичні, соціальні, природно-соціальні та комбіновані небезпеки	88
3.6 Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі	104
3.7 Людина в умовах автономного існування	113
IV. Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій	119
4.1 Захист населення в умовах надзвичайних ситуацій	119
4.2 Надання першої долікарської допомоги потерпілим	126
V. Організація та управління безпекою життєдіяльності	130
5.1 Правові, нормативні та організаційні основи безпеки життєдіяльності	130
5.2 Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності	134
Список використаної літератури	138
Додатки

ВСТУП___________________________________

Формування особистої безпеки у людини в повсякденному житті відбувається паралельно з формуванням її свідомості на відміну від інших представників тваринного світу, в яких інстинкт самозбереження генетично - детермінований. У процесі еволюції людина втратила підсвідоме відчуття небезпеки, створила широкий спектр загроз власному життю і здоров'ю, які не властиві первісному природному оточенню, і щоб запобігти цим загрозам, людині потрібний певний комплекс знань. Щомиті на Землі від впроваджених технологій гине безліч людей. З року в рік кількість загиблих збільшується, проте незважаючи на ці вражаючі втрати людство не обмежується у своїх нескінченних бажаннях будь-що задовольнити власні амбіції і зростаючі потреби. Перемагають гасла типу «швидше», «вище», «далі»... Людство зобов'язане врешті збагнути, що багато чого з досягнутого не виправдовується ані щодо достатності, ані щодо доцільності.

Найяскравішим прикладом безвідповідального ставлення цивілізації до себе є військові технології. Ці технології вже власне своїм існуванням спрямовані на знищення людини, а тому становлять реальну загрозу знищення цивілізації загалом. У цьому ряду стоять проблеми утилізації хімічної та ядерної зброї і навіть звичайних мін. А проте на знищення смертоносного надбання потрібно значно більше коштів, ніж на його створення. Наведені приклади мають глобальний характер. Проте можна навести безліч прикладів з повсякденного життя людини. Скажімо, дедалі більшою мірою виявляється проблема браку часу. Навіть коли для того, щоб перейти вулицю в позначеному місці, потрібно пройти зайвих кілька метрів, то зазвичай, посилаючись на брак часу, людина нехтує небезпеку і переходить дорогу в недозволеному місці. Та іноді найкоротший шлях стає шляхом у вічність...

З наведених прикладів випливає, що необхідно перевести набутий людством досвід, знання правил безпеки життєдіяльності з пасивної форми («я знаю») в активну («я так вчиняю»).

Як складова частина біосфери людина постійно взаємодіє з довкіллям, змінює його, пристосовуючи до власних потреб, і водночас безпосередньо залежить від нього. Кожна людина для забезпечення життєдіяльності повинна дихати (бажано чистим повітрям), харчуватися (бажано нешкідливими продуктами), жити в безпечних умовах. З самого початку свого існування людина наражається на небезпеку, проте не робить належних висновків з досвіду попередніх поколінь і в гонитві за земними благами щодалі більшою мірою робить небезпечним своє існування. Разом з тим проблема безпечного існування завжди турбувала людство.

Спочатку це була проблема виживання в біологічній конкуренції з навколишнім середовищем і тваринами, які були агресивніші й сильніші. Згодом, після приборкання вогню, винайдення зброї та інших активних засобів виживання перед людством постала проблема захисту від стихійних сил природи, а також однієї людини від іншої.

Упродовж свого розвитку, починаючи з прадавніх часів, людина активно взаємодіяла з навколишнім середовищем. На початкових етапах історії людства ця взаємодія була лише споживацькою — мисливство, рибальство, збиральництво. І тільки з настанням ери землеробства — приблизно 8 - 10 тис. років тому — характер природокористування змінився, особливо після опанування людиною знарядь праці і технологій виробництва. Саме з того часу почала створюватися і з часом лише поглиблювалася небезпека для середовища існування — вирубне землеробство, знищення лісів, утворення поселень і пов'язане з цим посилення небезпеки безпосередньо для життя людини.

З настанням ери технічного прогресу через бездумне використання природних ресурсів постала проблема захисту довкілля і людини від наслідків її діяльності. Варто навести слова Ж. Ламарка: «...інколи здається, що призначення людини полягає втому, щоб знищити свій рід, попередньо зробивши земну кулю непридатною для життя...»

З розвитком технологій і техніки спектр негативних чинників, що загрожують безпеці життєдіяльності людини, поступово (а за останнє століття стрімко) розширювався. Людство почало сплачувати данину створеним технологіям. Проте технології розвиваються. Зупинити розвиток цивілізації, мабуть, неможливо.

Нині завдання людства полягає в тому, щоб зробити життя якомога безпечнішим або принаймні мінімізувати негативні наслідки технологічної революції.

І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ

БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ______________

1.1. Актуальність дисципліни

«Безпека життєдіяльності»

Проблема безпеки життєдіяльності (БЖД) людини і всього суспільства в сучасних умовах набула особливої гостроти й актуальності. БЖД обговорюється на сторінках газет і журналів, ученими, представниками громадськості, політичними діячами, тобто є об’єктом уваги всіх прошарків суспільства та держави. Сучасне суспільство непокоїть небажані та негативні наслідки антропогенного впливу на природу й навколишнє середовище.

Актуальність проблем БЖД на сучасному етапі визначається такими причинами:

• порушенням екологічної рівноваги природного середовища внаслідок надмірного антропогенного навантаження на біосферу;

• зростанням числа техногенних аварій і катастроф при взаємодії людини зі складними технічними системами;

• соціально-політичною напруженістю у суспільстві.

Протягом усієї історії існування людства природне середовище завжди прагнуло дбати про свою безпеку. На кожній стадії розвитку людства змінювалися умови життя та існування, відбувався активний розвиток техніки, сільського господарства. Але, якщо на початку існування людства і майже до середини минулого століття людина та її діяльність особливо не впливали на глобально соціоекосистему, то останнім часом можна спостерігати активний негативний вплив людини та її діяльності на навколишнє середовище та умови існування.

З середини ХХ ст. розпочався швидкий розвиток науки й техніки, започаткувавши нову науково-технічну революцію. З того часу антропогенне навантаження на навколишнє природне середовище досягло, з точки зору більшості вчених, гранично дозволеного рівня, який ставить під загрозу саме існування людини як біологічного виду, найвищої точки.

Величезне виробництво зброї, збільшення кількості атомних електростанцій, урбанізація, колосальна насиченість інфраструктурою, гіпертрофічний розвиток автомобільного транспорту, хімічних та інших шкідливих виробництв суттєво змінили якість природного середовища (води, повітря, ґрунту, клімату та інших характеристик природного середовища), зробили життя людини більш небезпечним, а перспективи – не найкращими.

Збільшення стихійних лих також пов’язують із діяльністю людини: з 1960 по 1990 рр. кількість катаклізм на Землі збільшилася вдвоє і продовжує зростати.

Нераціональна господарська діяльність, багаторазово підсилена здобутками науково-технічного прогресу, призвела до пошкодження і вичерпання природних ресурсів, зміни регенераційних механізмів біосфери, деформації сформованого протягом багатьох мільйонів років природного кругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті, порушення динамічної рівноваги глобальної земної соціоекосистеми. Внаслідок цього почалося прогресуюче руйнування біосфери планети, що загрожує стати безповоротним і призвести у найближчому майбутньому до такого ступеня деградації навколишнього середовища, коли воно стане непридатним для подальшого існування людей.

Зрозуміло, що для усунення цієї небезпеки необхідні перегляд традиційних принципів природокористування та докорінна перебудова господарської діяльності у більшості країн світу. Одним із перших у світі звернув увагу на цю проблему перший президент Академії наук України В.І. Вернадський.

Загалом питання стану навколишнього середовища і негативні прогнози щодо глобальної соціоекологічної ситуації спонукали до проведення спеціальних досліджень та виконання заходів, які дозволили б вирішити двоєдине завдання збереження рівноваги в природі та задоволення вимог до умов життя, які весь час зростають.

Зміст цих заходів полягає у заклику до переходу суспільства на шлях стійкого розвитку, що забезпечує коеволюцію - спільну еволюцію природи й людини. Суспільство може жити й розвиватися тільки всередині біосфери та за рахунок її ресурсів, тому воно зацікавлене в її збереженні.

Сталий розвиток розглядається як такий, що не тільки породжує і сприяє економічному зростанню, але й справедливо розподіляє його результати, більшою мірою відновлює довкілля, ніж знищує його, сприяє зростанню можливостей людей.

Загалом проблеми безпеки були актуальними для кожного суспільства, яке вирішувало їх створенням безпечних умов роботи, профілактикою та охороною здоров’я, проведенням профілактичних і випереджувальних заходів у різноманітних ситуаціях виробничої та природної сфери.

Діяльність людини – динамічна система взаємодій людини із навколишнім світом, в яких вона досягає свідомо поставлених цілей, опираючись при цьому на власну, особисту безпеку, безпеку тих, хто поряд.

Проблему безпеки життєдіяльності вирішують через вивчення таких понять:

• види загроз: природні, біологічні, соціальні, техногенні, духовні, інформаційні, економічні, психічні, криміногенні, моральні;

• джерела загроз: люди, техніка, природа, чинники середовища життєдіяльності;

• способи загроз: дії та впливи шкідливих і негативних факторів середовища на людину;

• спрямованість дії: особистість, життя, здоров’я, майно, інформація, матеріальні чи духовні цінності, гідність;

• об’єкт загроз: особистість, сімя, родичі, знайомі, майно;

• місця загроз: дім, вулиця, робота, транспорт, суспільні місця, укриття, жива природа;

• чинники виникнення загроз: час, обставини, раптові події, особливості особистості людини, статус людини, її психічний та фізичний стан;

• методи і засоби захисту: законодавство, відповідальна поведінка, особиста охорона, самозахист, обережність, професійна підготовка;

• напрям захисту: психічний, інформаційний, фізичний, хімічний, юридичний.

Безпека життєдіяльності є порівняно молодою науковою дисципліною.

Мета та освітні функції БЖД полягають у забезпеченні відповідно до сучасних вимог знань про загальні закономірності виникнення і розвиток небезпек, надзвичайних ситуацій, їх властивості, можливий вплив на життя і здоров’я людей та формування необхідних у майбутній практичній діяльності спеціаліста умінь і навичок для їх запобігання і ліквідації, захисту людей та навколишнього середовища.

Курс безпеки життєдіяльності спрямований на формування свідомого та відповідального ставлення до питань особистої безпеки й безпеки оточуючих, вироблення вмінь розпізнавати й оцінювати потенційні небезпеки, визначати шляхи надійного захисту від них, уміти надавати допомогу в разі потреби собі та іншим, оперативно ліквідовувати наслідки прояву небезпек у різноманітних сферах людської діяльності.

Науковий зміст дисципліни полягає у формуванні теоретичних основ безпеки життєдіяльності людини в системі “людина – середовище існування”. Дисципліна розглядає: загальні питання безпеки; взаємодію людини з навколишнім середовищем; основи фізіології і раціональних умов праці; анатомо-фізіологічні наслідки дії на людину небезпечних, шкідливих і вражаючих факторів, причини їх формування; ідентифікацію небезпечних, шкідливих і вражаючих факторів надзвичайних ситуацій; способи й методи підвищення безпеки технічних способів і технологічних процесів; основи проектування і використання екобіозахисної техніки; методи дослідження стійкості функціонування об’єктів і технічних систем у надзвичайних ситуаціях, прогнозування надзвичайних ситуацій і розробку моделей їх наслідків; розробку дій для захисту населення і виробничого персоналу та ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих; правові, нормативно-технічні та організаційні основи безпеки життєдіяльності, контроль і управління умовами життєдіяльності.

Курс покликаний підготувати особу до активної участі у забезпеченні тривалого повноцінного життя у суспільстві, яке активно змінюється, та сприяти:

• засвоєнню сучасних знань про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, їхні властивості, можливий вплив на здоров’я людини;

• формуванню необхідних у практичній діяльності умінь і навичок для виявлення, запобігання, протидії, ліквідації та захисту від небезпек.

Безпека життєдіяльності –інтегрована дисципліна гуманітарно-технічного спрямування, яка вивчає загальні закономірності виникнення небезпек, їх властивості, наслідки впливу їх на організм людини, основи захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, а також розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини.

Завданнями курсу «Безпека життєдіяльності» є:

– ідентифікація потенційних небезпек: розпізнавання виду небезпек, визначення їх величини та імовірності прояву;

– визначення небезпечних, шкідливих та вражаючих факторів, що породжуються джерелами цих небезпек;

– прогнозування можливості і наслідків впливу небезпечних та шкідливих факторів на організм людини;

– використання нормативно-правової бази захисту особистості та навколишнього середовища;

– розробка елементарних заходів та застосування засобів захисту від дії небезпечних, шкідливих та вражаючих факторів;

– запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їх виникнення - прийняття адекватних рішень та виконання дій, спрямованих на їх ліквідацію;

– використання у своїй практичній діяльності громадсько-політичних, соціально-економічних, правових, технічних, природоохоронних, медико-профілактичних та освітньо-виховних заходів, спрямованих на забезпечення здорових і безпечних умов існування людини в сучасному навколишньому середовищі.

Об’єктом вивчення БЖД як науки є людина і людське співтовариство, середовище, що її оточує, процес взаємодії людини з навколишнім середовищем (сферою життєдіяльності) і небезпеки, які при цьому виникають. Предметом вивчення є моделі безпеки.

Питання для самоконтролю:

1. У чому полягає актуальність вивчення проблем безпеки життєдіяльності?

2. Розкрийте сутність поняття «безпека життєдіяльності».

3. Поясніть основні поняття вивчення безпеки життєдіяльності.

4. Розкрийте зміст та мету дисципліни «Безпека життєдіяльності».

5. Визначте завдання курсу БЖД.