Методичні рекомендації:

За першим питанням плану обговорюються особливості вибору теми наукового дослідження. Готуючись до заняття, студенти опрацьовують рекомендовану літературу, з’ясовують і уточнюють основні послідовні етапи роботи над темою наукового дослідження. Студенти засвоюють узагальнений алгоритм виконання теми наукового дослідження, який передбачає розробку наукового апарату, визначення наукового інструментарію дослідження. Слід розуміти, що правильно сформульована тема дослідження має складатися з двох частин, де друга половина - об’єкт дослідження перша - предмет дослідження. Інші методологи вважають, що формулювання теми пов’язується з трьома частинами: остання частина – об’єкт дослідження; друга - предмет; третя - мета чи проблема. Такого формулювання важко досягнути, але за його умов можна задати всю логіку дослідження. На занятті студенти коментують і аналізують формулювання різних тем наукових досліджень на прикладі авторефератів і власних тренувальних тем.

У другому питанні передбачена необхідність уточнення суті обґрунтування теми наукового дослідження, тобто підготовка вступу. Студенти з’ясовують структуру обґрунтування (вступу) теми наукового дослідження, визначають його і зміст. У вступі до наукової роботи звичайно обґрунтовують актуальність обраної теми, мету і зміст поставлених завдань, формулюють об’єкт і предмет дослідження, зазначають обраний метод (або методи) дослідження, теоретичну цінність і прикладну значущість отриманих результатів, окреслюють положення, винесені на захист. Отже, вступ - дуже відповідальна частина наукової праці, оскільки містить усі необхідні кваліфікаційні характеристики дослідження.

Актуальність - обов’язкова вимога до будь-якої наукової теми. Тому цілком зрозуміло, що вступ до неї починають з обґрунтування її актуальності. Вміння обрати тему, правильно її зрозуміти й оцінити з точки зору своєчасності й соціальної значущості характеризує наукову зрілість і професійну підготовку автора наукової роботи. Для висвітлення актуальності достатньо 1-2 сторінок, де висвітлюють головне - сутність проблемної ситуації. Чітко й однозначно визначають наукову проблему і, таким чином, формулюють її суть. Зробити це буде неважко, якщо досліднику вдасться показати, де пролягла межа між знанням і незнанням із предмету дослідження.

Для з’ясування стану розроблення обраної теми складається короткий огляд літератури, з якого можна зробити висновок, що дана тема ще не розкрита (розкрита лише частково, або не в тому аспекті) і тому потребує подальшого розроблення. Якщо такий висновок не випливає логічно з огляду, то досліднику немає сенсу розробляти обрану тему.

Огляд літератури за темою засвідчує ґрунтовне ознайомлення дослідника зі спеціальною літературою, його вміння систематизувати джерела, критично їх розглядати, виділяти суттєве, оцінювати зроблене раніше іншими дослідниками, визначати головне у сучасному стані вивчення теми. Матеріали такого огляду треба систематизувати в певному логічному зв’язку та послідовності. Тому перелік праць, їх критичний розгляд не обов’язково подавати у хронологічному порядку. Якщо до обраної теми є дуже багато інформаційних джерел, то оглядові літератури може бути присвячений окремий розділ (зазвичай перший) основної частини наукової роботи. В огляді називають і критично оцінюють публікації, прямо й безпосередньо причетні до теми. Зайвим є виклад усього, що стало відомим досліднику з прочитаного, і того, що побічно стосується його праці.

Обов’язковим елементом вступу є визначення об’єкта і предмета дослідження. Саме третє питання плану передбачає визначення особливостей розробки об’єкту і предмету дослідження. Об’єкт - це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Предмет міститься в межах об'єкта. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється його частина, котра є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага дослідника, оскільки предмет дослідження визначає тему наукової праці, яка зазначається на титульному аркуші як її назва.

Після обґрунтування теми, вибору об’єкту дослідження, формулюється мета дослідження. Тому далі за логікою четвертого питання студентам слід перейти до характеристики мети дослідження, а також зазначення конкретних завдань, які вирішуватимуться відповідно до визначеної мети. Мета дослідження – полягає у тому, щоб розв’язати будь яку проблему. Практично проблема переростає у мету дослідження. Мета дослідження включає такі основні елементи: кінцевий результат. Об’єкт дослідження, шляхи досягнення кінцевого результату. Ці елементи можна відобразити через алгоритм:

мета -------- засіб ------ результат.

Готуючись до четвертого питання студенти також з’ясовують технологічні прийоми формулювання завдань дослідження. Для визначення завдань дослідження недостатньо обмежитися вивченням літератури, необхідно знати стан теорії і потреби практики. Виявити що зроблено і які питання не отримали висвітлення або вивчені недостатньо. Завдання дослідження включають наступні елементи: розв’язання певних теоретичних питань, які входять у загальної проблеми (наприклад визначення сутності понять, термінів тощо); експериментальне вивчення практики розв’язання даної проблеми, виявлення її типового стану; обґрунтування необхідної системи заходів для розв’язання поставленої дидактичної задачі; експериментальна перевірка запропонованої системи заходів; розробка методичних рекомендацій для практиків.

П’яте питання передбачає з’ясування сутності гіпотези наукового дослідження. Під час обговорення слід уточнити , що гіпотеза як прийом пізнавальної діяльності представляє собою сукупність здогадок про способи досягнення мети. Вона може відноситись до мети, завдань. Гіпотеза є передбачення про те, як розв’язати протиріччя проблемної ситуації і представляє собою форму творчого пошуку. Наукова гіпотеза повинна відповідати наступним вимогам: принципова можливість її перевірки; її максимальна узагальненість; обов’язкове принципова (логічна) простота; передбачуваність. Гіпотеза може відноситись не тільки до проблеми, але й до мети. Тому можливі дві логіки: 1) мета дослідження – розв’язати проблему, гіпотеза – передбачення про спосіб досягнення мети; 2) гіпотеза - передбачення про спосіб розв’язання проблеми, мета дослідження – доведення гіпотези. Вибір логіки залежить від характеру проблеми.

Шосте питання передбачає розуміння студентами наукової новизни і практичної значущості дослідження. Слід розуміти, що наукова новизна, наукове значення результатів дослідження викладають так, щоб показати роль одержаних нових наукових положень у розвитку того чи іншого наукового напрямку або проблеми (у якісному чи кількісному плані, за повнотою та глибиною пізнання явищ, механізмів взаємодії і т. ін.)

Практичне значення роботи повинно чітко і конкретно (буквально за пунктами) відповідати на запитання, що дає виконана робота для практики (нові способи, технології, речовини, пристрої, машини і т. ін.).