1. Система злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення

Родовим об'єктом цих злочинів є здоров'я населення та систе­ма заходів, спрямованих на його охорону.

Здоров'я як належне населенню благо і водночас один з ком­понентів цінностей, на які посягають вказані злочини,- це фактич­ний або максимально досяжний в Україні стан організму людей, які в ній проживають чи перебувають, необхідний для забезпечен­ня їх біологічного існування, здатності до активного тривалого життя та відтворення здорового людського покоління. Під охоро­ною здоров'я в зазначеному аспекті розуміється система заходів, необхідних для збереження та максимально можливого покращан­ня стану здоров'я людей, що здійснюються МОЗ України само­стійно або разом з іншими органами.

Залежно від видових об'єктів, особливості яких становить зміст заходів, спрямованих на охорону здоров'я населення, можна виділити такі види зазначених злочинних діянь:

1) злочини, що посягають на здоров'я населення та систему за­ходів, спрямованих на недопущення виникнення і розповсюджен­ня серед населення захворювань масового поширення (ст. 325).

2) злочини, що посягають на здоров'я населення та систему за­ходів, спрямованих на недопущення виникнення і розповсюдження серед населення захворювань, викликаних шкідливим впливом певних засобів, речовин тощо, які не належать до наркотичних або психотропних (це злочинні діяння, передбачені статтями 321-327);

3) злочини, що посягають на здоров'я населення та систему за­ходів, спрямованих на недопущення виникнення і розповсюджен­ня серед населення захворювань на наркоманію.

Останні, в свою чергу, мають такі різновиди:

а) злочини, що посягають на встановлений порядок поводжен­ня із засобами або речовинами, що можуть викликати наркоманію. Зокрема, це злочинні діяння, передбачені статтями 305, 307, 308, 309, 314, 320;

б) злочини, що посягають на встановлений порядок поводження з предметами, які можуть бути сировиною або технологічними ком­понентами для виготовлення (вироблення) наркотичних засобів. До них відносяться злочини, передбачені статтями 310, 311, 312;

в) злочини, що посягають на встановлений порядок, спрямова­ний на перекриття шляхів поширення наркоманії. Це злочини, пе­редбачені статтями 313, 315, 317, 318, 319;

г) злочини, що посягають на встановлений порядок, спрямова­ний на створення умов для боротьби зі злочинністю, пов'язаною з наркотизмом (ст. 306).

2. Злочини, що посягають на здоров'я населення

та систему заходів, спрямованих на недопущення виникнення і розповсюдження серед населення захворювань масового поширення

Ст. 325 Порушення правил боротьби з епідеміями

Безпосе­редній об'єкт цього злочину збігається з родовим.

Диспозиція ст. 325 є бланкетною. Конкретні правила щодо за­побігання та боротьби з епідемічними та іншими заразними захво­рюваннями встановлені окремими законами, постановами КМ, на­казами та інструкціями МОЗ, а також міжнародними угодами за участю України. Вони можуть стосуватись здійснення попереджу­вальних щеплень, санітарної охорони кордону, санітарного конт­ролю за якістю продовольчих товарів, виявлення заразних хвороб тощо.

З об'єктивної сторони злочин - це дія або бездіяльність, вчи­нені на порушення обов'язкових правил, встановлених з ме­тою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням, що потягли наслідки у виді поширення таких захворювань або створення реальної небезпеки їх поширення.

З суб'єктивної сторони для цього злочину характерною є на­явність необережної вини до наслідку у виді поширення захворю­вань, а до можливості його настання - злочинної самовпевненості або непрямого умислу. Саме порушення правил може бути як умисним, так і необережним.

Суб'єкт - загальний. Дії службової особи, яка порушила про­тиепідемічні правила і одночасно зловживала владою або службо­вим становищем, або перевищила владу чи службові повноваження, або не виконала чи неналежно виконала свої службові обов'язки, додатково кваліфікуються за статтями 364, 365 або 367. При цьому поширення епідемічних чи інших заразних захворювань має роз­цінюватись як тяжкий наслідок.

3. Злочини, що посягають на здоров'я населення та систему заходів, спрямованих на недопущення виникнення і розповсюдження серед населення захворювань, викликаних шкідливим впливом певних засобів, речовин тощо, які не належать до наркотичних або психотропних

Специфіку злочинів цієї групи обумовлює їх предмет. Таким у складі злочину, передбаченого ст. 321, є отруйні або сильнодіючі речовини, що не є наркотичними або психотропними чи їх анало­гами, отруйні чи сильнодіючі лікарські засоби, а також обладнан­ня, призначене для їх виробництва чи виготовлення. Отруйні - це речовини та лікарські засоби у твердому, сипучому або рідкому вигляді, вживання яких навіть із незначним перевищенням дози може призвести до смерті (миш'як (арсен), стрихнін, сулема, ціа­нистий калій тощо). Сильнодіючі - це речовини та лікарські засоби, вживання яких поза призначенням або з порушенням норм дозування може спричи­нити тяжку шкоду організму людини (наприклад, гормональні пре­парати). Отруйні та сильнодіючі речовини мають і спільні ознаки, а саме: а) небезпечність для життя або здоров'я людини; б) не є нар­котичними засобами або психотропними речовинами; в) їх право­вий режим регулюється спеціальними нормативними актами.

До обладнання як предмета цього злочину віднесені: апарати, пристрої, прилади тощо.

Предметом злочину, передбаченого ст. 322, є місця, призначені для вживання одурманюючих засобів. Такими засобами можуть бути деякі сильнодіючі ліки, всілякі суміші, що мають вигляд по­рошку, аерозолі, газоподібні речовини, лаки, фарби та інші рідкі розчини промислової або побутової хімії у вигляді сировини, на­півфабрикатів або готової продукції.

Злочинні дії, передбачені ст. 323, пов'язані з таким предметом, як допінг.

Допінгом згідно з приміткою до ст. 323 визнаються засоби і ме­тоди, які входять до переліку заборонених Антидопінговим кодек­сом Олімпійського руху.

Дещо повніше визначено це поняття у Законі «Про антидопінговий контроль у спорті» від 5 квітня 2001 р. Згідно з цим Законом допінг - це речовини і методи, що застосовуються для підвищення працездатності спортсменів, є потенційно небезпечними для їх­нього здоров'я і заборонені для використання Антидопінговим ко­дексом Олімпійського руху та компетентними органами відповід­них спортивних організацій.

Перелік заборонених фармакологічних класів допінгових пре­паратів і допінгових методів за станом на 1 січня 2006 р. міститься у додатку до Міжнародної конвенції про боротьбу з допінгом у спорті, ратифікованої Законом від 3 серпня 2006 р. У цьому пере­ліку, насамперед, зазначено субстанції та методи, заборонені в будь-який час (під час, до та поза змаганнями).

Вони поділяються на заборонені речовини та заборонені методи.

До заборонених речовин віднесено такі їх види, як анаболічні андрогенні стероїди, наприклад, тестостерон, гормони та подібні їм речовини, діуретики та інші маскуючи речовини тощо.

Забороненими методами визнано три їх різновиди.

Перші з них застосовуються для посилення перенесення кис­ню, наприклад, допінг крові, або штучного підвищення здатності крові поглинати, транспортувати і постачати кисень.

Другим різновидом є хімічні та фізичні маніпуляції, наприклад, фальсифікація або спроба фальсифікації з метою порушення ціліс­ності чи справжності проб, узятих під час допінг-контролю, а та­кож внутрішньовенні інфузії (за винятком випадків необхідності надання медичної допомоги).

До третього різновиду належить генний допінг, який полягає у не терапевтичному використанні клітин, генів, генних елементів чи модуляцій генної експресії, які можуть покращити спортивний ре­зультат.

На додаток до груп речовин та методів, зазначених вище, Перелік включає речовини та методи, застосування яких заборо­нено під час змагань.

Зокрема, це такі групи речовин, як стимулятори: адреналін, амфетамін, кокаїн, ефедрин, стрихнін тощо, наркотики (метадон, морфін та ін.), канабіноїди (наприклад, гашиш, марихуана) тощо.

Окремі речовини заборонені в окремих видах спорту.

Наприклад, спирт (етанол) заборонено на змаганнях зі стрільби з лука, карате, автомобільному та більярдному спорті, мотоспорті тощо.

Предметом злочину, передбаченого ст. 226, є мікробіологічні або інші біологічні агенти чи токсини, зазначені у Конвенції про заборону розробки, виробництва та нагромадження запасів бакте­ріологічної (біологічної) і токсичної зброї та про їх знищення від 26 березня 1975 р., а також в окремих нормативних актах України. Під мікробіологічним агентом розуміється мікроорганізм, вірус, бактеріальна речовина. До інших біологічних агентів може бути віднесено будь-яку інфекційну речовину або її носії, спроможні спричинити смерть, хворобу або іншу біологічну дисфункцію у людському організмі. Термін «токсин» означає, незалежно від по­ходження чи способу виготовлення, будь-яку отруйну речовину, що виділяється живим організмом.

Предметом злочину, передбаченого ст. 227, є продукти харчу­вання чи інша продукція, радіоактивно забруднені понад рівні, що допускаються.

З об'єктивної сторони спільною рисою злочинів, що розгля­даються, є незаконне поводження із зазначеними предметами, тобто вчинення діянь на порушення вимог відповідних нормати­вних актів або без належного дозволу. Наприклад, для злочину, передбаченого ч. 1 ст. 321, характерні такі дії, як незаконне вироб­ництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання або збут отруйних чи сильнодіючих речовин або от­руйних чи сильнодіючих лікарських засобів, або здійснення та­ких дій щодо обладнання, призначеного для виробництва чи ви­готовлення отруйних або сильнодіючих речовин, або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів. Ці дії визнаються злочинними тільки за умови їх вчинення без дозволу МОЗ або Мінприроди України. Частина 2 цієї статті передбачає відповідальність за по­рушення встановлених правил виробництва, виготовлення, при­дбання, зберігання, відпуску, обліку, перевезення, пересилання отруйних або сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними речовинами чи їх аналогами, або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів.

Діяння, що утворюють об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст. 326, є порушенням правил зберігання, викорис­тання, обліку, перевезення мікробіологічних або інших біоло­гічних агентів чи токсинів, а також інших правил поводження з ними.

Злочин, передбачений ст. 323, полягає у спонуканні особи, що не досягла 18-річного віку, до застосування допінгу. Спонукання - це такий вплив на неповнолітнього, який відзначається елемента­ми психічного примусу, є імперативним, обмежує його волевияв­лення. Конкретно такі дії можуть виражатися у вказівках неповно­літньому з боку тренера або керівника зареєстрованих чи нефор­мальних спортивних, культуристських чи подібних до них секцій, товариств, клубів тощо застосовувати допінг, погрожуючи або да­ючи однозначно зрозуміти, що в противному разі його за неперспективністю буде відраховано. Це може бути і залякування під загрозою фізичного «покарання» та інші аналогічні дії.

Злочин, відповідальність за який встановлена ст. 327,- це дії, вчинені в одній із трьох альтернативно зазначених у цій статті форм: заготівлі, переробленні або збуті радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції.

Більшість цих діянь є злочинами з формальним складом. Для визнання їх закінченими встановлення наслідків не обов'язкове. Склади злочинів, передбачених статтями 325, 326, 327, включають альтернативно або загрозу настання наслідків, або фактичне запо­діяння шкоди здоров'ю людей. Загроза настання наслідків полягає у створенні небезпечної для потерпілої сторони ситуації, яка ви­никає в результаті порушення певних соціальних зв'язків. На­приклад, в результаті порушення правил боротьби з епідеміями послаблюється система заходів, спрямованих на недопущення поширення епідемічних та інших заразних захворювань людей. Моментом закінчення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 323 та ч. 2 ст. 327, є час настання злочинного результату у виді тяжких на­слідків, поняттям яких згідно з диспозицією ч. 2 ст. 327 охоп­люється і загибель людей.

Ознаками кваліфікованого виду злочину, передбаченого ч. 2 ст. 323, закон визнає тотожну або родову повторність, а також спонукання до застосування допінгу двох або більше осіб. Склади злочину, передбачені ч. 3 та 4 ст. 321, мають ознаки, що характе­ризуються кількісним критерієм - великим або особливо великим розміром вказаних у цій статті речовин або засобів.

З суб'єктивної сторони для злочинів, що аналізуються, більш характерною є умисна вина щодо вчиненого діяння. Лише злочин, передбачений ч. 2 ст. 321, може бути вчинений як умисно, так і необережно. Стосовно наслідків, вказаних у ч. 3 ст. 323 та ч. 2 ст. 327, вина може бути тільки необережною.

Для висновку, що злочинне діяння вчинене умисно, потрібно, щоб змістом винного охоплювались ознаки об'єктивного характе­ру, специфічні для цього складу злочину. Так, при вчиненні зло­чинів, передбачених статтями 323 або 324, особа має усвідомлю­вати факт неповноліття потерпілого і що вона спонукає або схиляє його до вживання допінгу або інших шкідливих для фізичного та психічного здоров'я потерпілого засобів. Винною у вчиненні зло­чину, передбаченого ст. 326, особа може бути визнана за умови усвідомлення нею факту порушення правил поводження саме з мікробіологічними чи іншими біологічними агентами або токси­нами. Суб'єктивна сторона злочинів, передбачених ст. 321 та ч. 2 ст. 327, включає як обов'язкову ознаку не лише вину, а й мету збу­ту предметів цього злочину. Для решти складів злочинів мотив або мета кваліфікуючого значення не мають.

Суб'єкт злочинів, передбачених ч. 1 ст. 321, статтями 322, 324, 326 - загальний. Решта злочинів вчиняється тільки спеціальним суб'єктом. Зокрема, у складі злочину, передбаченого ч. 2 ст. 321, таким є особа, яка за характером дорученої їй роботи зобов'язана була дотримуватися встановлених правил поводження з сильноді­ючими чи отруйними речовинами, що не є наркотичними або пси­хотропними чи їх аналогами, або отруйними чи сильнодіючими лікарськими засобами; злочину, передбаченого ст. 226,- особа, яка відповідно до своїх повноважень по роботі, роду діяльності була зобов'язана дотримуватись правил поводження з мікробіологічни­ми чи іншими біологічними агентами або токсинами (наприклад, особи медичного персоналу, що здійснюють щеплення населення, працівники баз, складів МОЗ). Службові особи, винні у цих діян­нях, за наявності у скоєному ознак службового злочину, несуть відповідальність за відповідними статтями розділів XIII та XVII КК.