1.6 Коротка історія операційних систем

Операційні системи разом з апаратурою комп'ютерів у своєму розвитку пройшли через ряд радикальних змін, так званих поколінь. Нагадаємо, що кожне наступне покоління комп'ютерів характеризувалося з одного боку різким зменшенням вартості комп'ютерів, габаритів, споживання електроенергії та тепловиділення, з іншого боку — різким зростанням їх швидкодії та обсягів пам'яті (оперативної і зовнішньої). Саме друга тенденція закономірно привела до появи операційних систем, оскільки стало можливим виділити частину ресурсів на потреби самої операційної системи. Відмітимо, що ця частка може бути вельми значною (іноді до 80%). Однак, і перша тенденція також сприяла становленню і розвиткові ОС, оскільки розширювала коло потенційних користувачів комп'ютерів.

1.6.1 Перший період (1945 -1955)

Відомо, що комп'ютер був винайдений англійським математиком Чарльзом Бебіджем в кінці вісімнадцятого століття. Його "аналітична машина" так і не змогла по-справжньому запрацювати, бо технології того часу не задовольняли вимогам виготовлення деталей точної механіки, які були необхідні для обчислювальної техніки. Відомо також, що цей комп'ютер не мав операційної системи.

Деякий прогрес в створенні цифрових обчислювальних машин відбувся після другої світової війни. В середині 40-х були створені перші лампові обчислювальні пристрої. У той час одна і та ж група людей брала участь і в проектуванні, і в експлуатації, і в програмуванні обчислювальної машини. Це була швидше науково-дослідна робота в галузі обчислювальної техніки, а не використовування комп'ютерів як інструмента рішення яких-небудь практичних задач з інших прикладних галузей. Програмували винятково на машинній мові. Про операційні системи не було і мови, всі задачі організації обчислювального процесу розв'язувалися уручну кожним програмістом з пульта управління. Не було ніякого іншого системного програмного забезпечення, окрім бібліотек математичних і службових підпрограм.

1.6.2 Другий період (1955 - 1965)

З середини 50-х років почався новий період в розвитку обчислювальної техніки, пов'язаний з появою нової технічної бази — напівпровідникових елементів. Комп'ютери другого покоління сталі більш надійними, тепер вони могли працювати безперервно настільки довго, що на них було можна покласти виконання дійсно практично важливих задач. Саме в цей період відбулося розділення персоналу на програмістів і операторів, експлуатаційників і розробників обчислювальних машин.

В ці роки було розроблено перші алгоритмічні мови, а отже і перші системні програми — компілятори. Вартість процесорного часу зросла, що вимагало зменшення непродуктивних витрат часу між запусками програм. З'явилися перші системи пакетної обробки, які просто автоматизували запуск однієї програм за іншою і тим самим збільшували коефіцієнт завантаження процесора. Системи пакетної обробки стали прообразом сучасних операційних систем, вони стали першими системними програмами, призначеними для управління обчислювальним процесом. В ході реалізації систем пакетної обробки була розроблена формалізована мова управління завданнями, за допомогою якої програміст повідомляв систему і оператора, яку роботу він хоче виконати на обчислювальній машині. Сукупність декількох завдань, як правило у вигляді колоди перфокарт, одержала назву пакету завдань.