Витрати і собівартість послуг зв’язку

1) Склад витрат на експлуатацію засобів зв’язку

2) Структура собівартості продукції

3) Калькуляція собівартості одиниці продукції

4) Планування собівартості продукції

5) Шляхи зниження собівартості одиниці продукції на підприємствах поштового зв’язку

1Склад витрат на експлуатацію засобів зв’язку .

В процесі виробничої діяльності кожне підприємство має певні матеріали та грошові витрати. Залежно від ролі яку вони відіграють у виробничому процесі їх поділяють на 3 групи:

1) витрати пов’язані з основною діяльністю підприємства;

2) витрати пов’язані з інвестиційною діяльністю;

3) витрати на соціальний розвиток колективу.

Найбільшу увагу приділяють витратам, що пов’язані з виробництвом при перевірці виробничої діяльності обов’язково звертається увага на перелік витрат які включаються у кошторис.

Розподіляють витрати:

• економічні – це всі види витрат пов’язані з витратами постачальникам за сировину і матеріали.

• бухгалтерські – це всі види витрат які відображаються у певних бухгалтерських документах, на відповідних рахунках.

• загальні – витрати на весь обсяг виготовленої продукції ( надання послуг). В галузі зв’язку вони називаються експуатаційними витратами ( Е ).

• собівартість одиниці продукції – характеризує витрати, що припадають на одиницю продукції. Так як в галузі зв’язку багато різноманітних послуг собівартість одиниці продукції розраховується на 100 грн доходів або обсягу продукції.

с =( Е / Дв ) * 100грн

Е – експлуатаційні витрати

Дв – валові доходи

с = ( Е / Q ) * 100грн

Q – обсяг продукції

• змінні – їх величина залежить від обсягу виконаних робіт.

• постійні – вони є постійними деякий час і не залежить від зміни обсягу продукції ( зарплата НВЗ).

• прогресивні – вони можуть змінюватись швидше ніж обсяг виробництва в умовах оплати праці по відрядно-прогресивній системі.

• регресивно-змінні – вони змінюються в меншій пропорції ніж виробництво (витрати пов’язані з обслуговуванням машин та обладнання електричного типу).

2. Структура собівартості продукції

Відносно до виробництва всі витрати грунтується по окремим статтям.

1) Заробітна плата працівників основної діяльності.

2) Відрахування на соціальний захист (35-36 % в загальному фонді заробітної плати).

3) Витрати на матеріали, деталі на запасні частини.

4) Амортизаційні відрахування.

5) Витрати на електроенергію для виробничих потреб.

6) Витрати на перевезення пошти.

7) Витрати на капітальний ремонт.

8) Інші виробничо-транспортні витрати.

9) Інші господарсько-управлінські витрати.

10) Відрахування до фонду зайнятості (2-3 % від загального фонду заробітної плати на утримання безробітних).

Структура витрат – це питома вага кожної статті витрат в загальній сумі витрат.

Для кожної підгалузі зв’язку питома вага має певні статистичні значення і відображає виробничу діяльність підприємства. Наприклад в поштовому зв’язку найбільшу питому вагу складають витрати по статті « заробітна плата» , в електрозв’язку – «амортизаційні відрахування». Для того, щоб скласти структуру витрат необхідно спочатку скласти кошторис.

Кошторис – це визначення витрат по кожній статті та визначення загальної суми витрат.

При визначенні витрат по окремим статтям застосовуються такі методики:

1) метод прямих розрахунків – заключається в тому, що при визначенні витрат по статті треба мати конкретні значення, які не можуть відхилятися від визначеної величини. За цією методикою визначаються такі статті витрат як: зарплата, відрахування на соціальний захист, відрахування до фонду зайнятості, амортизаційні відрахування, перевезення пошти.

Відрахування на соціальний захист ( Ес) визначається за формулою

Ес=( ФЗП заг * 35) / 100

Відрахування до фонду зайнятості ( Ез) визначається за формулою

Ез=(ФЗП заг * 2) / 100, де

ФЗПзаг - загальний фонд заробітної плати;

35 % та 2% - встановлені нормативні % відрахувань обов’язкових платежів.

2) метод збільшеного вимірювача – заключається в тому, що аналізуються витрати по статті на збільшену одиницю, знаходиться % зниження цих витрат, на основі чого намічається плановий % витрат по статті і планова сума витрат.

Наприклад. Визначити витрати по статті «електроенергія» для виробничих потреб відповідно даним таблиці 1

Табл.1.

Показники	звітні дані за попередні роки		очікуване виконання плану за поточний рік2013	План 2014 р
	2011	2012
Валові доходи, тис.грн	570,0	595,0	610,0	635,0
Витрати по статті, тис.грн	150,0	152,0	154,0	158,1
Витрати на 100 грн доходів, грн	26,3	25,5	25,2	24,9
Співвідношення витрат наступного року до попереднього у %	-	97	98,8	98,8

1) визначаємо витрати по статті за кожен рік на збільшену одиницю доходів (100грн валових доходів)

2010р. (150,0/570,0)*100=26,3грн

2011р. (152,0/595,0)*100=25,5грн

2012р. (154,0/610,0)*100=25,2грн

2) визначаємо співвідношення витрат на збільшену одиницю наступного року до попереднього

2011р. (25,5/26,3)*100=97%

2012р. (25,2/25,5)*100=98,8%

3) намічаємо плановий % витрат на збільшену одиницю

Так як спостерігається підвищення планів зниження витрат на плановий рік, цей % можна прийняти на рівні останього 98,8%.

4) витрати на збільшену одиницю за останній рік треба помножити на вибраний плановий % і поділити на 100%

(25,2*98,8)/100=24,9грн

5) визначає загальну суму витрат по статті на плановий період

(24,9*635,0)/100=158,1грн

За другою методикою плануються всі інші статті витрат.