2.3 Система вправ для навчання діалогічного мовлення

Система вправ для навчання діалогічного мовлення складається з трьох основних етапів: І етап – початковий, на якому відбувається презентація матеріалу; ІІ етап – середній, на якому відбувається практика сформованих вмінь та навичок діалогічного мовлення; ІІІ етап – останній, креативний – на цьому етапі відбувається творча, самостійна робота учнів у процесі діалогічного мовлення. Розглянемо типи вправ, які притаманні кожному з зазначених нами етапів.

Етап І. Вправи першого етапу умовно – мовленнєві, рецептивно – репродуктивні. Вони можуть бути імітативні, підстановчі, трансформаційні, запитання – відповіді, вправи на обмін репліками. Усі вправи на цьому етапі виконуються послідовно в таких режимах: «вчитель – учень», «учень – вчитель», «фонограма - учень», «учень – фонограма», «учень – учень».

Етап ІІ. Вправи другого етапу спрямовані на розвиток умінь складати мікродіалоги і паралельно вдосконалювати навички оволодіння діалогічними єдностями. Використовуючи засвоєні раніше діалогічні єдності, учні складають діалоги із двох – трьох діалогічних єдностей.

Вправи другого етапу відбуваються у певних навчально – мовленнєвих ситуаціях і з комунікативним завданням. Учням пропонують слухові вербальні опори (фонограма діалогу – зразка) і зорові вербальні опори (мікродіалог – підстановчу таблицю і мікродіалог – схему), які складаються на основі мікродіалогу – зразка. Після перевірки розуміння мікродіалогу – зразка учні слухають його вдруге і в паузах повторюють кожну репліку за диктором або вчителем.

Етап ІІІ. Вправи третього етапу направлені на навчання учнів складати і вести власні діалоги згідно з навчально – мовленнєвими ситуаціями на рівні вимог програм. Вправи третього етапу продуктивні. Усі опори зняті, вправи мають самостійний характер. На цьому етапі пропонується навчально – мовленнєві ситуації для учнів, ступінь розгорнутості кожного з компонентів поступово змінюється – зменшується – залежно від набутих учнями діалогічних умінь. Наведемо приклад вправи даного етапу.

Як було зазначено нами у попередніх параграфах дослідження, існують різні шляхи навчання діалогічного мовлення: навчання діалогічній єдності, навчання мікро діалогу та макродіалогу (самостійна робота учнів). Ми також відокремили і інші шляхи навчання діалогічного мовлення за допомогою тексту – зразка, на основі складання діалогу «Крок за кроком», створюючи певну ситуацію спілкування та використовуючи рольову гру. Розглянемо умови навчання діалогічного мовлення за даними засобами та наведемо приклади формулювання завдань до таких вправ.

Засіб 1. Навчання діалогічного мовлення з використанням тексту – зразка.

Робота з діалогом – зразком орієнтована на оволодіння зразками – виразами іноземною мовою, тренування комунікативної взаємодії учнів, оперування мовним матеріалом у діалогічному мовленні, виконання різних трансформацій з текстом діалогу, а також на формування навичок і вмінь складання діалогу за зразком.

Робота з діалогом – зразком може бути запропонована у таки вправах:

1. Прослухайте діалог без тексту з попередніми орієнтирами (запитання за змістом, правдивими й неправдивими твердженнями, ключовими словами).

2. Прослухайте діалог, використовуючи візуальну опору.

3. Прослухайте окремі репліки для відпрацювання правильної вимови та інтонації і прочитайте діалог.

4. Прочитайте діалог за ролями.

5. Заповніть порожні місця у репліках діалогу.

6. Розкрийте дужки в репліках діалогу.

7. Відтворіть діалог у ролях.

8. Самостійно розширте репліки в діалозі відповідно до контексту.

9.Складіть діалог, розміщуючи переплутані репліки у відповідному порядку.

10.Складіть діалог на основі теми, ситуації, ключових слів і з урахуванням певної комунікативної задачі.

Засіб 2. Навчання діалогічного мовлення на основі складання діалогу "Крок за кроком"

Навчання складання діалогу "Крок за кроком" передбачає оволодіння учнями тактикою побудови діалогу відповідно до мовленнєвих намірів комунікантів і з урахуванням взаємодії між ними, взаємозв'язку й характеру реплік спонукання та реплік реагування. Цей спосіб навчання орієнтований також на формування навичок і вмінь конструювання діалогу в різних ситуаціях з урахуванням характеру комунікативних партнерів та їх міжрольової взаємодії.

Складання діалогу "Крок за кроком" може бути запропоновано у таких вправах:

1. Опишіть ситуацію й назвіть репліки, адекватні цій ситуації.

2. Розширте репліку реагування (наприклад, вкажіть причину відмови).

3. Використайте інші форми реагування (пообіцяйте зробити це пізніше, виразіть небажання це робити).

4. Розбийте діалог на мікродіалогічні одиниці (спонукання - реакція) та представте їх у самостійно придуманих ситуаціях.

5. Розширте діалог.

Засіб 3. Навчання діалогічного мовлення за допомогою створення ситуації спілкування.

Навчання діалогічного мовлення за допомогою серії вправ передбачає оволодіння навичками й вміннями, потрібними для реалізації ситуації спілкування відповідно до комунікативних задач комунікантів, з урахуванням конкретних умов спілкування, а також з опорою на різні типи міжособистісної та міжрольової взаємодії спврозмовників. У таких вправах передбачається також тренування ситуативного вживання як різнобічного мовного матеріалу, так і різних функціональних типів мовленнєвих висловлювань і типів комунікативної взаємодії учнів. Ситуативно обумовлене навчання діалогічного мовлення може бути запропоновано в таких вправах:

1. Складіть діалог до серії малюнків, використовуючи ключові слова (малюнки відображають послідовність дій людей, які спілкуються).

2. Складіть діалог за змістом малюнка чи фотографії.

3. Складіть діалог, використовуючи наявні дані про ситуацію, початок і кінцівку діалогу.

4. Складіть діалог на основі ключових слів.

5. Складіть діалог за прочитаним текстом.

Засіб 4. Навчання діалогічного мовлення з використанням рольової гри.

Навчання діалогічного мовлення з використанням рольової гри спрямована на засвоєння різноманітних видів діалогічних єдностей, мікродіалогів з використанням різних типів наочності, а також на формування вмінь учнів складати власні самостійні діалоги без допомоги вербальних опор.

Робота над діалогом з елементами рольової гри може бути запропонована у таких вправах:

А: Покажіть сімейний альбом своєму онуку чи онуці, розповідаючи ій або йому про ваших родичів на фотографіях.

В: Ви онук чи онука, ви розглядаєте сімейний альбом дідуся.

Розкажить йому, хто з родичів на фотографіях на кого схожий.

Проведіть бесіду – інтерв’ю з представником певного виду професії, використовуючи репліки або ключові слова на картках.

Згідно з заданої ролі на картці проведіть дискусію або дебати

ВИСНОВКИ

Основним напрямком освіти в сучасній Україні є особистісно-орієнтоване навчання, яке зумовлене комунікативним підходом до навчання і викладання іноземної мови у школі. Одним з головних критеріїв комунікативного підходу у навчання є створення мовленнєвих ситуацій в процесі навчання, приблизних до реального життя;комунікативний підхід у навчанні забезпечує самостійну та творчу роботу учнів, а також використання мови, як засобу спілкування для досягнення навчальних цілей.

Вивчивши проблему нашого дослідження про шляхи навчання діалогічного мовлення, ми дійшли наступних методичних висновків:

- навчання діалогічного мовлення неможливе без урахування вимог комунікативного підходу у навчанні спілкування;

- навчати діалогічному мовленню слід, використовуючи індуктивний і дедуктивний шляхи, а також за допомогою діалогу-зразка, рольової гри та покроковим засобом;

- для забезпечення ефективного розвитку навичок і вмінь діалогічного мовлення, необхідно застосовувати комплекс вправ для навчання діалогічного мовлення.

У дошкільному закладі важливо забезпечити зв'язок вихованців і педагогів дитячого садка і школи. Для цього використовують екскурсії до школи, відвідування уроків, спільні з першокласниками розваги, а молодших школярів запрошують у дитячий садок для зустрічі з випускниками старшої (підготовчої) групи. Побутує також практика взаємовідвідування вихованцями дитячого садка і учнями початкових класів свят у дошкільному закладі та початковій школі (свято знань, посвята у школярі, букваря, випуску з дитячого садка).

Особливо важливою для майбутніх учнів є фігура першого вчителя, якого вони сприймають як надзвичайну людину. Він повинен розуміти дітей, виявляти душевну турботу про них, зацікавленість у їхніх успіхах; повинен створювати оптимістичний настрій, дружелюбну доброзичливу атмосферу.

Доцільно в дитячому садку розвивати практику попереднього знайомства (якщо це можливо) з майбутнім учителем, а також ознайомлення педагога з роботою випускної групи, вивчення індивідуальних особливостей дітей, участь у їхніх справах.

Взаємозв'язок педагогів дошкільного закладу і школи здійснюється на інформаційному (семінари-практикуми з обговорення програм і планів навчально-виховної роботи, створення дидактичного матеріалу) і на діяльнісному (обмін новаторськими методиками, досвідом організації навчальної діяльності старших дошкільників і молодших школярів, взаємне консультування) рівнях. Усі вони мають усвідомлювати, що підготовка дітей до школи, яка є одним з головних завдань дошкільної освіти, має спрямовуватися на всебічний розвиток особистості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Акмеология: Учебник / Под ред. А.А. Деркача. - М., 2002. – 365с.

2. Актуальные вопросы формирования интереса в обучении / Под ред. Г.И.Щукиной. – М.: Просвещение, 1984. – 145с.

3. Амонашвили Ш. А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса. – Минск, 1990. – 232с.

4. Аникеева Н.П. Педагогика и психология игры. – М.: Просвещение, 1986. – 178с.

5. Аникеева Н.П. Игра в педагогическом процессе. – Новосибирск, 1989. – 125с.

6. Бабовал Т.І., Рядова СІ. Я і Україна. Уроки громадянської освіти. З клас: Навчальний посібник. -Тернопіль: Навчальна книга- Богдан, 2006. — 112с.

7. Баяновська М., Опаленик О. Понятійний аппарат "Концепції національного виховання". Проблеми післядипломної освіти." - Ужг., 2003. - С. 42-44.

8. Белухин Д.А. Учитель: от любви до ненависти… (Техника профессионального поведения). Кн. для учителя. - М., 1994. – 236с.

9. Бим И.Л. Личностно-ориентированный подход – основная стратегия обновления школы // Иностранные языки в школе. – 2005. – №2. – С. 18-21.

10. Богоявленская Б.Д. Психология творческих способностей. - М.: Академия, 2004. – 324с.

11. Бодалев А.А. Личность и общение. - М., 1995. – 319с.

12. Вахнянская И. Л. Психологические условия формирования эмоционально-эстетического отношения к музыке у младших школьников. -М., 1980. – 341с.

13. Выготский Л.С. Психология искусства. – М., 1965. – 347с.

14. Гоноболин Ф. Н. Психологический анализ педагогических способностей. В сб. Способности и интересы. М.; 1962. — С. 237.

15. Гоноболин Ф.Н. О педагогических способностях учителя. - М., 1964. – 382с.

16. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. - СПб., 2002. – 291с.

17. Дьюи Д. Психология и педагогика мышления. - М., 1997. – 143с.

18. Есарева З. Ф. Особенности деятельности преподавателя средней школы. Изд-во Ленинградского университета. Л.; 1974. — С.36.

19. Журавлев В.И. Основы педагогической конфликтологии. - М., 1995. – 343с.

20. Концепція національного виховання / "Рідна школа", 1995, №6. – 263с.

21. Кравець В. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва. Навчальний посібник. – Тернопіль, 1996. – 436с.

22. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников. - М., 1976. – 198с.

23. Ксензова Г.Ю. Оценочная деятельность учителя: Учеб. метод. пособие. - М., 1999. – 326с.

24. Кузьмина Н.В. Очерки психологии труда учителя: Психологическая структура деятельности учителя и формирование его личности. - Л., 1967. – 293с.

25. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения. - М., 1990. – 334с.

26. Кулагина И.Ю., Колюцкий В.Н. Возрастная психология. – М., 2001. – 312с.

27. Кумекер Л., Шейн Дж. С. Свобода учиться, свобода учить: Пособие для учителя. - М., 1994. – 154с.

28. Кухарев Н.В. На пути к профессиональному совершенству: Кн. для учителя. - М., 1990. – 412с.

29. Левитес Д.Г. Школа для профессионалов, или Семь уроков для тех, кто учит. - М.; Воронеж, 2001. – 231с.

30. Левитов Н.Д. Детская и педагогическая психология. - М., 1960. – 189с.

31. Маркова А.К. Психология профессионализма. - М., 1996. – 376с.

32. Маркова А.К., Никонова А.Я. Психологические особенности индивидуального стиля деятельности учителя // Вопр. психологии. 1987. № 5. – 97с.

33. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник / Під ред. С.Ю.Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2006. – 328с.

34. Митина Л.М. Учитель как личность и профессионал (психологические проблемы). - М., 1994. – 291с.

35. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка. Навч. посібник. 3-тє видання, доповнене. – К., 2001. – 608с.

36. Мотков О.И. Развитие творчества у детей // Журнал Дополнительное образование, 2000, - № 4. – С. 23 – 34.

37. Питюков В.Ю. Основы педагогической технологии: Учебно-методическое пособие. 3-е изд., испр. и доп. - М., 2001. – 372с.

38. Подласый И. П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов: В 2 кн. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2005. – Кн.1: Общие основы. Процесс обучения. – 576с.

39. Програми для середньої загальноосвітньої школи 3-4 класи. Я і Україна. - К.: Початкова школа, 2006. – С. 170-184.

40. Психология процессов художественного творчества / Под ред. Б. С. Мейлах и Н.А. Хренова. - Л., 1980. – 326с.

41. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. - СПб., 1999. – 436с.

42. Савенков А.И. “Эмоциональный и социальный интеллект как предикторы жизненного успеха”. - “Вестник практической психологии образования”, № 1 (6), 2006. – 38с.

43. Сухомлинський В.О. і сучасність: Матеріали Четвертих Всеукр. пед. читань. – Вип. 4-1997. – 73с.

44. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. – К., 1978. – 391с.

45. Теплов Б.М. Избранные труды: В 2 т. - М., 1985. – 421с.

46. Тягло А.В., Воропай Т.С. Критическое мышление: Проблема мирового образования ХХІ века. – Харьков: Ун-т внутр. дел., 1999. – 326с.

47. Ушинский К.Д. Избранные педагогические сочинения: В 2 т. - М., 1974. – 442с.

48. Чайка В. Педагогіка. Навчальний посібник для студ. вищих пед. закладів освіти. – Тернопіль: ТДПУ, 2005. – 168с.

49. Шадриков В.Д. Психология деятельности и способности человека: Учеб. пособие. 2-е изд., перераб. и доп. - М., 1996. – 345с.

50. Шевандрин Н.И. Социальная психология в образовании: Учеб. пособие. Ч. 1. Концептуальные и прикладные основы социальной психологии. - М., 1995. – 289с.

51. Эйдемиллер Э.Г., Добряков И.В., Никольская И.М. Семейный диагноз и семейная психотерапия. Учебное пособие для врачей и психологов. - Изд. 2-е, испр. и доп. - СПб.: Речь, 2007. – 274с.

52. Юркевич В. “Проблема эмоционального интеллекта”. - “Вестник практической психологии образования”. - № 3, 2005. – С.46-52.

Размещено на Allbest.ru