Динаміка складу неподаткових надходжень до місцевих бюджетів України за 2009-2011 рр.

Види доходів, млн. грн.	Роки			Абсолютний приріст, млн. грн.		Темп приросту, %
	2009	2010	2011	2010-2009	2011- 2010	2010/ 2009	2011/ 2010
Доходи від власності та підприємницької діяльності	916,48	928,97	401,77	12,49	-527,20	1,36	-56,75
Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу	1086,48	999,28	1905,77	-87,20	906,49	-8,03	90,71
Інші неподаткові надходження	206,20	210,57	342,63	4,37	132,06	2,12	62,72
Власні надходження бюджетних установ	5549,92	6630,42	8265,68	1080,50	1635,26	19,47	24,66
Всього	7759,08	8769,24	10915,85	1010,16	2146,61	13,02	24,48

неподаткових надходжень, що спостерігався протягом досліджуваного періоду, був забезпечений переважно приростом власних надходжень бюджетних установ у 2010 році та суттєвим приростом адміністративних зборів та платежів, доходів від некомерційного та побічного продажу у 2011 році. Так, у 2010 році власні надходження бюджетних установ зросли на 19,5 %, що в абсолютному вираженні становить 1010,2 млн. грн. Водночас доходи від власності та підприємницької діяльності в даний період зросли лише на 1,4 %, інші неподаткові надходження – на 2,1 %, а адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу взагалі характеризувалися від’ємним приростом (-8 %). У 2011 році динаміка складу неподаткових надходжень до місцевих бюджетів значно відрізнялася, порівняно з попереднім роком. У даний період адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу зросли на 90,7 %, що в абсолютному вираженні становить 906,5 млн. грн. Інші неподаткові надходження зросли на 62,7 %, а власні надходження бюджетних установ – на 24,7 %. Доходи від власності та підприємницької діяльності зменшилися у 2011 році на 56,7 %.

Аналізуючи структуру неподаткових надходжень до місцевих бюджетів України за 2009-2011 рр., що відображено на рисунку 4.4 приходимо до наступного висновку, що найбільшими за обсягом серед неподаткових надходжень до місцевих бюджетів були власні надходження бюджетних установ, які складаються з плати за

Рис. 4.4. Зміна структури неподаткових надходжень до місцевих бюджетів України за 2009-2011 рр.

послуги, що надаються цими установами та інших джерел їх власних надходжень. Причому варто зазначити, що питома вага даних доходів у загальній структурі протягом аналізованого періоду постійно зростала за рахунок зменшення частки інших видів неподаткових надходжень.

Зокрема, у 2010 році частка власних доходів бюджетних установ збільшилась на 4,1 відсоткових пункти і становила 75,6 % всіх неподаткових надходжень, а у 2011 році вона становила 75,7 %. Поряд з цією тенденцією у 2010 році питома вага адміністративних зборів та платежів зменшилася на 2,6 відсоткових пункта і становила 11,4 %. Питома вага доходів від власності та підприємницької діяльності зменшилася на 1,2 відсоткових пункти і становила 10,6 %. У 2011 році частка адміністративних зборів та платежів зросла до 17,5 % у загальній структурі, проте частка доходів від власності та підприємницької діяльності зменшилася ще на 6,9 відсоткових пункти і становила 3,7 %.

Аналізуючи рівень виконання місцевих бюджетів за доходами, що зображено у додатку В, варто вказати на те, що впродовж 2010-2011 рр. перевиконання ми спостерігаємо лише за неподатковими надходженнями при тому, що виконання за податковими надходженнями становили в межах 97-99 %.

Отже, на основі проведеного аналізу, можна зробити висновок, що доходи місцевих бюджетів України протягом 2009-2011 рр. постійно зростали, однак у 2011 році темп росту дещо скоротився. Найбільшим джерелом власних доходів місцевих бюджетів були податкові надходження (84 %), неподаткові доходи становили 11 % всіх закріплених доходів. Основним бюджетоутворюючим податком залишається податок на доходи фізичних осіб, також значною є питома вага плати за землю. Головною проблемою можна виділити складену на даний час структуру в цілому доходів місцевих бюджетів, котра свідчить про посилення тенденцій до централізації бюджетно-фінансових ресурсів, що відображається, зокрема, через зростання питомої ваги міжбюджетних трансфертів з державного бюджету (з 47,2 % до 52,3 %). При цьому у 2011 році спостерігалося також зменшення частки доходів місцевих бюджетів у доходах зведеного бюджету. Така ситуація не є прийнятною, оскільки місцеві бюджети є джерелом фінансування більшості делегованих державних видатків, насамперед соціального спрямування. І відповідно, негативними наслідками централізації бюджетної системи є низька якість і недостатнє фінансування соціальних благ, що надаються на місцевому рівні (освіта, охорона здоров’я, житлово-комунальні послуги). Нераціональна система бюджетних відносин між рівнями бюджетного устрою послаблює здатність місцевих органів влади до проведення раціональної бюджетної політики, яка б сприяла формуванню сприятливого інвестиційного клімату.