2.1.Патогенез

Кесонна хвороба виникає при виконанні робіт в умовах підвищеного атмосферного тиску. При нормальному атм.тиску в крові міститься 1,2 мл розчиненого азоту на 100 мл крові. При тиску 2 атм кількість азоту підвищується до 2,2 мл, при 4 атмосферах – до 3,9 мл.

Від ступеню насичення тканин азотом залежить швидкість звільнення організму від азоту при виході з зони підвищеного тиску. При цьому азот виділяється з тканин організму в кров і видихається легенями.

Якщо перехїд від підвищеного тиску до нормального проходить досить швидко, то азот не встигає виділитися через легені і в крові переходить з розчиненого стану в газоподібний із швидким утворенням газових бульбашок.

Поки ці бульбашки малі, вони переносяться током крові в легені, подрібнюються і видаляються з організму. Але коли бульбашки перевищують просвіт кровоносної судини, може виникати закупорка судини з утворенням аеротромбу і розвиток емболії.

Все це сприяє виникненню декомпресійної хвороби, прояв якої різноманітний в залежності 

від місця і величини закупореної кровоносної судини.

2.2.Форми кесонної хвороби

Симптоматика декомпресійної хвороби досить різноманітна. За пербігом поділяється на легку, середньої важкості і важку форму захворювання.

Легка форма. Хвороба виникає через 10-15 хв.і пізніше після декомпресії. Хворі скаржаться на відчуття холодуі виражені болі в ділянці одного або кількох суглобів. Частіше стійкі болі виникають в колінних плесових, променево-запясних, ліктьових та гомілково-ступеневих суглобах. Механізм болей зумовлений порушенням кровопостачання емболізованої ділянки тканини.Болі не мають певної локалізації ,підсилюються при пальпації суглоба та згинанні кінцівок, часто відмічається набряк навколо суглобових тканин , випіт в суглобах. При легкій формі може відмічатись сверблячка тулуба, або проксимальних частин кінцівок. Іноді сверблячка передує болями.

При об’єктивному обстеженні визначаються ділянки шківри з «мармуровим» малюнком внаслідок емболії судин шкіри, болючість нервових стовбурів та мязів при пальпації. Накопичення газу в підшкірній клітковині веде до розвитку підшкірної емфіземи.

Тривалість захворювання від кількох годин до 1-2 тижнів. Лікувальна декомпресія знімає больовий синдром і веде до швидкого видужуння.

При середньому ступені важкості захворювання , крім вище згаданих проявів , характерне ураження середнього вуха, шлунково-кишкового тракту і органу зору. Внаслідок утворення бульбашок газу в лабіринті внутрішнього вуха виникає синдром Меньера. Після невеликого латентного пріоду появляються важкість і біль в голові, виражена слабкість, головокружіння , блювота, зниження слуху, шум і дзвін у вухах.

Появляється виражена блідість, гіпергідроз. Хворі скаржаться, що всі предмети крутяться перед очима. Головокружіння турбує навіть в лежачому стані. При обстеженні визначають

втрату рівноваги , брадикардію. З боку шлунково-кишкового тракту , внаслідок накопичення газу в кишечнику і судинах брижі, хворих турбують виражені болі в животі , часті випорожнення.

При пальпації живіт напружений та болючий .Гострота зору знижена, зіниці розширені, реакція їх на світло знижена, визначається горизонтальний ністагм. При дослідженні очного дна – гіперемія дисків зорових нервів.

При своєчасному проведенні лікувальної декомпресії прогноз, при середньому ступені важкості декомпресійної хвороби сприятливий.

Важка форма характеризується утворенням емболів в судинах життєво важливих органів: у мозку, серці, легенях. Хворі скаржаться на виражену загальну слабкість , задишку, кашель, сильний біль в грудній клітці. Пізніше приєднуються ознаки набряку легень. При емболії судин легень і порожнини правого серця виникають порущення серцево-судинної діяльності. При цьому відмічається виражена слабкість , блідість, часте і поверхневе дихання, зниження альтернативного тиску, тахікардія. При враженій гіпоксії виникає непритомність.

При важкій формі кесонної хвороби можуть виникати інфаркт міокарда та легень. Церебральні ураження зумовлені газовими емболіями в головному мозку і супроводжуються явищами паралічу, патології черепно-мозкових нервів, а також параплегіями або параперозом нижніх кінцівок, розладами сечоспуску та дефекації.

Важка форма кесонної хвороби в даний час зустрічається дуже рідко. При цій формі хвороби необхідно терміново проводити термінову рекомпресію.

      3.   Хронічна декомпресійна хвороба. Розрізняють два її різновиди. Первинну хронічну форму, коли захворювання розвивається поступово, без гострих проявів, клінічно проявляється у вигляді деформуючого остеоартозу, міокардиодистрофії і уражень нервової системи. Латентний період з незначною симптоматикою досить утруднює ранню діагностику захворювання.

         За останні десятиліття значно збільшилось освоєння водних просторів і морських глибин, що привело до збільшення не тільки кількості робітників, зайнятих працею під підвищеним тиском, але і збільшення глибини занурення до 200 м і більше, а також терміну перебування під тиском до тижнів, місяців з використанням різних газових сумішей: повітря, кисню, азотно-кисневих, геліо-кисневих та інших середовищ.

В процесі знаходження під тиском у водному середовищі в організмі можуть виникати і розвиватись різні захворювання і паталогічні зміни.

Одним з несприятливих наслідків специфічної дії підвищеного тиску на людину є наркотична дія індиферентних газів. Клінічні прояви при дії азоту повітря, що виникають на глибині 40м подібні до алкогольного сп’яніння і симптомів наркозу.

При підвищенні тиску наростають явища сп’яніння , відмічається ейфорія, підвищена говірливість та рухова активність,зниження самоконтролю та координації точних рухів.

При відсутності термінової медичної допомоги наступає сон і непритомність.

Перша і основна допомога- припинення роботи під тиском і проведення декомпресії.

Профілактика наркотичної дії індиферентних газів заключається в обмеженні глибини занурення, встановленої для кожної газової суміші. Для виключення наркотичної дії азоту при використанні стиснутого повітря максимальна глибина занурення під воду становить 60м, лише в окремих випадках для добре тренованих водолазів допускається глибина занурення до 80м.

Гіпероксія, що може виникнути при диханні киснем , або газовими сумішами з високим парціальним тиском кисню, також має несприятливу і токсичну дію на людину. При легеневій формі інтоксикації киснем відмічається задишка, виражені болі при вдосі,кашель. Знижується життєва ємність легень. При аускультації вислуховується жорстке дихання, сухі та вологі хрипи. Пізніше може виникнути запалення і набряк легень з розвитком дихальної недостатності.

Найбільш важким проявом інтоксикації киснем є ураження центральної нервової системи, при цьому знижується чутливість і зявляється оніміння кінчиків пальців нік, сонливість, апатія, слухові галюцинації, зниження гостроти зору. Пізніше виникають судоми мязів обличчя та епілептичні приступи. При прояві ознак отруєння киснем хворого необхідно переключити на дихання повітрям, підняти на поверхню та провести симптоматичну терапію.