План
1.Вступ
2.Кесонна хвороба. Механізм виникнення.
2.1.Патогенез
2.2. Форми кесонної хвороби.
3. Хронічна декомпресійна хвороба.
3.1.Лікування
2.Кесонна хвороба . Механізм виникнення
Кесо́нна хворо́ба (рос. кессонная болезнь, англ. aeroembolism, нім. Caissonkrankheit f, Dekompressionskrankheit f, Taucherkrankheit f, Aerämie f) — стан, що виникає в організмі людини при швидкому переході з середовища з підвищеним атмосферним тиском повітря у середовище з нижчим тиском.
Для розуміння механізму виникнення кесонної хвороби необхідно з'ясувати, що ж відбувається. Наприклад, при зануренні людини на 10-метрову глибину на нього діє тиск води (в одну атмосферу) вдвічі більший, ніж тиск на поверхні води. На 20-метровій глибині тиск збільшується до 2-х атмосфер (такий тиск приблизно відповідає тиску повітря в шинах легкового автомобіля). Наприклад, обсяг м'яча на поверхні землі без надлишкового тиску дорівнює 2 л, а на 20-метровій глибині обсяг такого м'яча буде в чотири рази менше. Таким чином, 2 л «стискаються» до 1/2 л. Це відбувається і з повітрям, яким дихає водолаз при зануренні на глибину. На 20-метровій глибині через легені в кров з кожним вдихом потрапляє в чотири рази більше повітря, ніж на поверхні води. Гази, що містяться в повітрі, яким дихає водолаз, наприклад, кисень і азот, розчиняються в крові. При швидкому підйомі водолаза з 20-метрової глибини на поверхню надлишково розчинені в крові гази не встигають виводиться через легені, наслідком чого є перехід газів крові і тканин з розчиненого стану в газоподібний з утворенням пухирців (подібно тільки що відкритої пляшки шампанського). Знаходяться в крові бульбашки (в основному азоту) є небезпечними для організму людини. Невелика їх кількість порушує кровообіг в органах, якщо бульбашок занадто багато, кровообіг припиняється. Якщо людина своєчасно не буде поміщений в барокамеру, можливий летальний результат. Кесонна хвороба може проявитися у льотчиків в результаті розгерметизації кабіни. Лікування кесонної хвороби Єдиний засіб лікування - своєчасне приміщення пацієнта в барокамеру. Після відновлення тиску, яке відчував водолаз на великій глибині, небезпека зникає. Потім тиск поступово знижується. Пірнальники-любителі ні в якому разі не повинні занурюватися на велику глибину без досвідчених інструкторів. Симптоми кесонної хвороби можуть проявитися через тривалий час після підйому. Тому досить часті випадки спочатку помилкового діагнозу. Вирішивши попірнати з маскою і кисневим балоном, перш за все, необхідно дізнатися, де знаходиться найближча барокамера, якщо буде потрібна невідкладна допомога. Лікар постарається якомога швидше доставити пацієнта в найближчу лікарню, в якій є барокамера. Занадто швидкий підйом на поверхню з затримкою повітря є причиною емфіземи легенів. Крім того, з'являється відчуття сильного тиску у вухах, починається кровотеча з носа і вух, запаморочення. В крайньому випадку з'являються паралічі, емболія легенів, відбувається розрив тканин легенів. При пірнанні з кисневим балоном емфізема легень може виникнути і на невеликій глибині. Потрібен інструктаж по застосуванню спорядження для підводного плавання. Джерело: http://medterms.com.ua/blog/kesonna_khvoroba/2014-05-18-2277.
Атмосферний тиск зумовлений тиском повітряних шарів над даною місцевістю внаслідок сили земного тяжіння, що діє на частинки повітря. Він змінюється залежно від температури повітря та висоти місцевості над рівнем моря.
При освоєнні морських глибин, високогірних районів, космічного простору людина в процесі виробничої діяльності зазнає перепадів атмосферного тиску. При зануренні у воду на кожні 10 м атмосферний тиск підвищується на 1 атмосферу. Підвищення або зниження тиску можуть викликати серйозні зміни у здоров’ї людини.
Дії підвищеного тиску газового середовища різного складу людина піддається в виробничих умовах , при підводному плаванні, кесонних роботах, при лікуванні в камерах з підвищеним тиском. Такі роботи виконуються так званим «кесонним способом», при цьому в кесони під тиском накачують повітря, звільняють від води ємності, після чого в них під водою можна виконувати будівельні та інші роботи.
Кесонні камери – це спеціально обладнані приміщення , які мають робочу камеру, в якій виконується певна робота і шлюзові апарати для забезпечення проходження в камеру людей. Тиск в камері не повинен перевищувати 4 додаткових атмосфери. Шлюзування (компресія) і ви шлюзування (декомпресія) робітників проходить при обов’язковій присутності медпрацівника і сигналіста, що здійснює подачу стислого повітря в камеру. Тривалість перебування працівників в камері та режим компресії і декомпресії регламентуються «Правилами безпеки при виконанні робіт під стиснетим повітрям». Крім підвищеного тиску повітря на працюючих в кесонах проявляє несприятливу дію висока вологість, підвищена або знижена температура, забруднення середовища масляниим аерозолями, окисом вуглецю, електрозварювальним аерозолем. В період компресії або шлюзування може виникати ураження барабанної пертинки, яка надто чутлива до порушення тиску ззовні, з боку слухового проходу і з середини з боку євстахієвої труби.
Робітникам, які проходять шлюзування, для підтримки рівноваги тиску в барабанній порожнині, пропонують робити ковтальні рухи, смоктати цукерки та ін. Все це відноситься і до роботи водолазів. Перебування і робота в зоні стиснутого повітря, при дотриманні правил техніки безпеки, перебігає, як правило, без будь-яких виражених фізіологічних зрушень в організмі. Проте необхідне відповідне тренування.
Основною небезпекою при виконанні робіт в умовах підвищеного атмосферного тиску є декомпресія, тобто період виходу робітників з кесону. В тих випадках, коли перехід від нормального атмосферного тиску до підвищеного і навпаки відбувався недостатньо повільно, швидше встановленого для цього часу, можуть виникати різні патологічні явища, в тому числі декомпресійна (кесонна) хвороба.