Рекомендована література

Підручники та посібники з педагогіки вищої школи. Інші джерела:

1.

Додатки Додаток а. Стилі керівництва

(А.М. Лутошкiн та iншi)

АВТОРИТАРНИЙ СТИЛЬ: спiлкування керiвника з пiдлеглими стримує будь-яку iнiциативу останнiх.Наказ, вказiвка, перевiрка, стягнення, владний тон – такi й iншi виключно директивнi методи взаємодiї – головна прикмета такого стилю. Досить ясно в такому спiлкуваннi вбачається самовпевнено-агресивний "батько". Навiть похвала з його вуст звучить як погроза, а той й ображення: "Ви гарно виконали цю роботу. Не чекав вiд Вас такого."

ЛІБЕРАЛЬНИЙ СТИЛЬ: стиль потурання, всепрощення, при якому керiвник фактично самоусувається вiд вiдповiдальностi, намагається не втручатися в діяльність пiдлеглих, легко пiддається рiзним впливам. У цьому стилi не важко розпiзнати позицiю "дитини".

ДЕМОКРАТИЧНИЙ СТИЛЬ: проявляється у здібностях органiзовувати взаємодiю з колегами, донести до кожного значення i мету дiяльностi, оптимально розподiляти вiдповiдальнiсть мiж собою та iншими, заохочувати творчу iнiцiативу й активність. Це позицiя "дорослого". Такий стиль спiлкування формує "дорослого" i в iншiй людинi, особливо в дитинi, стимулює розвиток особистості. Спосiб спiлкування керiвника-демократа – прохання, натяк, порада, iнформацiя. У таких умовах зростає творчий тонустонус, розвивається почуття вiдповiдальностi. I хоча швидкiсть виробничого процесу, що керується демократичним стилем, може бути й нижчою нiж при авторитарному стилі, та якiснi результати дiяльностi значно вищi.

Додаток а. Теоретичний аспект проблеми професійного спілкування

1. Поняття про спілкування – „як багатоплановий процес розвитку контактів між людьми, який породжується потребами спільної діяльності” (Общая психология/ Под. ред. А.В.Петровского, 1986. – С. 128).

Етапи спілкування:

* початкова думка (потреба вимовити);

* початкове словесне виявлення;

* розуміння з боку слухача;

* зворотний зв’язок: комунікатор – надсилає інформацію, рецепієнт – слухає і приймає повідомлення;

* усвідомлення непорозуміння;

* прояснення початкового словесного вираження;

* правильне розуміння.

Для ефективності спілкування необхідно пройти усі виокремленні етапи.

Структура спілкування:

* комунікація як обмін інформацією;

* інтеракція як обмін діями, взаємодія;

* перцепція як сприйняття і розуміння людьми одне одного.

2. Спілкування як комунікація. Умови ефективної комунікації:

Об’єктивні умови:

- спільна мова (єдина система кодифікацій) спільний словниковий запас.

Суб’єктивні умови:

- ступінь довіри рецепієнта – надійність комунікатора;

- віра у добрі наміри співрозмовника викликає почуття близькості;

- вміння переконливо викладати інформацію.

Зрозумілість повідомлення:

- повторення сказаного;

- відповідність між вербальними і невербальними способами вираження.

Наявність зворотних зв’язків:

- у центрі уваги особливості поведінки, а не особистість (засуджуємо вчинки, а не людину);

- акцент на власних спостереженнях, а не на власних умовиводах;

- уникання оцінювання, не засуджувати;

- уникання широких узагальнень;

- оперування усією необхідною інформацією;

- не нав’язування допомоги, а пропозиція;

- оптимальна кількість інформації для викладу.

Помилки під час обміну інформацією:

- неправильні очікування;

- індивідуальність у прийнятті інформації (ігнорування або надмірна реактивність);

- відповідати те, що від нас очікують і що не завжди відповідає дійсності.