
- •Орієнтовна література для використання
- •Чепіль м.М. Порівняльна педагогіка: навч.Посіб./ м.М.Чепіль. – Академвидав, 2014. – 216 с.- (Серія «Альма-матер»).
- •Допоміжна
- •Інформаційні ресурси
- •Тема 3.4. Професійно-педагогічне спілкування
- •Анотація
- •Рекомендована література
- •Запитання і завдання
- •Проблеми для самостійного дослідження
- •Рекомендована література
- •Додатки Додаток а. Стилі керівництва
- •Додаток а. Теоретичний аспект проблеми професійного спілкування
- •2. Спілкування як комунікація. Умови ефективної комунікації:
- •3. Інтерпретація як взаємодія: спілкування пов’язане з обміном між діями людини, з організацією їх спільної діяльності.
- •4. Перцепція як сприймання і розуміння людьми один одного. Механізми встановлення взаєморозуміння у процесі спілкування:
- •5. Види спілкування.
- •Додаток б. Правила особистісно - діалогічного стилю спілкування
- •Додаток г. Вправи для формування комунiкативної спрямованостi особистості
Рекомендована література
Підручники та посібники з педагогіки вищої школи. Інші джерела:
1.
Додатки Додаток а. Стилі керівництва
(А.М. Лутошкiн та iншi)
АВТОРИТАРНИЙ СТИЛЬ: спiлкування керiвника з пiдлеглими стримує будь-яку iнiциативу останнiх.Наказ, вказiвка, перевiрка, стягнення, владний тон – такi й iншi виключно директивнi методи взаємодiї – головна прикмета такого стилю. Досить ясно в такому спiлкуваннi вбачається самовпевнено-агресивний "батько". Навiть похвала з його вуст звучить як погроза, а той й ображення: "Ви гарно виконали цю роботу. Не чекав вiд Вас такого."
ЛІБЕРАЛЬНИЙ СТИЛЬ: стиль потурання, всепрощення, при якому керiвник фактично самоусувається вiд вiдповiдальностi, намагається не втручатися в діяльність пiдлеглих, легко пiддається рiзним впливам. У цьому стилi не важко розпiзнати позицiю "дитини".
ДЕМОКРАТИЧНИЙ СТИЛЬ: проявляється у здібностях органiзовувати взаємодiю з колегами, донести до кожного значення i мету дiяльностi, оптимально розподiляти вiдповiдальнiсть мiж собою та iншими, заохочувати творчу iнiцiативу й активність. Це позицiя "дорослого". Такий стиль спiлкування формує "дорослого" i в iншiй людинi, особливо в дитинi, стимулює розвиток особистості. Спосiб спiлкування керiвника-демократа – прохання, натяк, порада, iнформацiя. У таких умовах зростає творчий тонустонус, розвивається почуття вiдповiдальностi. I хоча швидкiсть виробничого процесу, що керується демократичним стилем, може бути й нижчою нiж при авторитарному стилі, та якiснi результати дiяльностi значно вищi.
Додаток а. Теоретичний аспект проблеми професійного спілкування
1. Поняття про спілкування – „як багатоплановий процес розвитку контактів між людьми, який породжується потребами спільної діяльності” (Общая психология/ Под. ред. А.В.Петровского, 1986. – С. 128).
Етапи спілкування:
* початкова думка (потреба вимовити);
* початкове словесне виявлення;
* розуміння з боку слухача;
* зворотний зв’язок: комунікатор – надсилає інформацію, рецепієнт – слухає і приймає повідомлення;
* усвідомлення непорозуміння;
* прояснення початкового словесного вираження;
* правильне розуміння.
Для ефективності спілкування необхідно пройти усі виокремленні етапи.
Структура спілкування:
* комунікація як обмін інформацією;
* інтеракція як обмін діями, взаємодія;
* перцепція як сприйняття і розуміння людьми одне одного.
2. Спілкування як комунікація. Умови ефективної комунікації:
Об’єктивні умови:
- спільна мова (єдина система кодифікацій) спільний словниковий запас.
Суб’єктивні умови:
- ступінь довіри рецепієнта – надійність комунікатора;
- віра у добрі наміри співрозмовника викликає почуття близькості;
- вміння переконливо викладати інформацію.
Зрозумілість повідомлення:
- повторення сказаного;
- відповідність між вербальними і невербальними способами вираження.
Наявність зворотних зв’язків:
- у центрі уваги особливості поведінки, а не особистість (засуджуємо вчинки, а не людину);
- акцент на власних спостереженнях, а не на власних умовиводах;
- уникання оцінювання, не засуджувати;
- уникання широких узагальнень;
- оперування усією необхідною інформацією;
- не нав’язування допомоги, а пропозиція;
- оптимальна кількість інформації для викладу.
Помилки під час обміну інформацією:
- неправильні очікування;
- індивідуальність у прийнятті інформації (ігнорування або надмірна реактивність);
- відповідати те, що від нас очікують і що не завжди відповідає дійсності.