15

Тема 5. Споживання, заощадження та Інвестиції

1. Суть та функція споживання й заощадження.

2. Недоходні фактори споживання та заощадження.

3. Поняття і суть інвестицій. Крива сукупного попиту на інвестиції.

4. Невідсоткові фактори та фактори мінливості інвестицій.

5. Мультиплікатор інвестицій.

1. Суть та функція споживання й заощадження.

У закритій економіці існує три напрямки використання виробленої нею продукції:

Y = C + I + G (1)

Y – безподатковий дохід;

C – частина виробленої продукції, що споживається домогосподарствами;

I – частина, що використовується фірмами та домогосподарствами на інвестиції;

G – частина, що закуповується урядом для використання на суспільні потреби.

Споживання домогосподарствами (С)- один з головних компонентів, які визначають розвиток економіки. Переважна частина (2/3 — 3/4) виробленої продукції йде на споживання (С). Споживання формує споживчу поведінку, яка є своєрідним індикатором циклічного розвитку економіки.

Індекс споживчих настроїв (ІСЦ) – це показник, який використовують для оцінки споживчої поведінки, він входить до числа основних макроекономічних показників, на основі яких складають прогнози економічного циклу, а також він є важливим для визначення економічної політики держави. Він був розроблений у 1946р. у США, практичне використання індексу для аналізу української економіки почалося з 1994 р.

Споживання – індивідуальне та спільне використання споживчих благ для задоволення матеріальних та духовних потреб.

Кейнс вивів чотири правила сукупного споживання:

1. Споживання (С) є функцією безподаткового доходу.

2. Розмір граничної схильності до споживання (с’) знаходиться у межах від 0 до 1, тобто 0 < с’ < 1.

3. З ростом безподаткового доходу середня схильність до споживання (с) знижується.

4. З ростом безподаткового доходу гранична схильність до споживання (с') також падає.

За структурою споживання розрізняють такі групи:

• товари поточного споживання (продукти харчування, одяг);

• товари тривалого користування (предмети побуту, транспортні засоби);

• послуги (житло, освіта, охорона здоров’я, відпочинок).

Структура споживчих витрат у різних груп населення різна. Але існують спільні групи витрат, такі як на: харчування, одяг, житло, медицину, освіту, транспорт.

Наприклад, у США видатки на продукти харчування становлять близько 20% використовуваного доходу, у країнах Західної Європи - в середньому 25%, а в Україні приблизно 60% використовуваного доходу.

Існують передбачені закономірності, за якими домашні господарства розподіляють свої доходи за статтями споживання.

Так, статистика свідчить, що бідні сім’ї 30 – 35% свого доходу витрачають на товари першої необхідності та житло. Із зростанням доходу сімей попит на товари і послуги низької якості зменшується, а на високоякісні товари та послуги зростає. Із подальшим зростання доходу вага споживчих витрат на харчування зменшується.

Споживчі витрати на одяг, товари тривалого користування зростають швидше, ніж доход, і приблизно дорівнюють 10 – 20%. На освіту, здоров’я, відпочинок припадає приблизно 50 – 55% від суми споживчих витрат.

Але не весь безподатковий дохід витрачається на споживання, певна його частина заощаджується.

Заощадження – частина доходу, яка залишається не використаною після споживання. Заощадження – це економічний процес, пов’язаний з інвестуванням.

Тобто, заощадження дорівнюють безподатковому доходу за відрахуванням споживання.

Наприклад, розглянемо залежність між реальним доходом та споживанням і заощадженнями:

Реальний доход	Споживання	Заощадження
100	100	-
200	160	40
300	210	90
400	250	150

Заощадження роблять як домогосподарства, так і підприємства, але у них існують різні мотиви для заощаджень:

у підприємств – максимізація чистого прибутку, для розширення виробництва, страхування від криз;

у домогосподарств – накопичення коштів для купівлі землі, нерухомості, дорогих предметів тривалого користування, забезпечення старості та передача спадку дітям, страхування від непередбачених хвороб, на навчання тощо.