
- •Урок №10 Тема. Поняття й структура правової системи
- •Структура уроку
- •Хід уроку
- •Організаційний момент
- •Актуалізація опорних знань, умінь і навичок
- •Вивчення нового матеріалу
- •1. Поняття системи права. Галузі права, правові інститути.
- •2. Правові норми: ознаки, структура.
- •Система права й система законодавства.
- •4. Види правових систем. Поняття міжнародного права.
- •Елементи правової системи суспільства:
- •Узагальнення та систематизація знань, умінь і навичок.
- •Підсумки уроку.
- •Домашнє завдання.
2. Правові норми: ознаки, структура.
Розповідь учителя
Співвідношення правових норм зі статтями правових актів. Правова норма — це обов’язкове, формально визначене правило поведінки загального характеру, що встановлюється, змінюється та припиняється в установленому порядку, виконання якого забезпечується державою, її відповідними органами.
Ознаки правової норми |
|||
Державно-владне, загальнообов’язкове веління |
Формально визначене правило поведінки |
Правило поведінки загального характеру |
Набуває і втрачає свою обов’язковість у встановленому порядку |
Формулюється державою і має загальнообов’язковий характер. Вимога правової норми підлягає виконанню, незалежно від ставлення до неї суб’єктів правовідносин |
Формулюється у вигляді прав і обов’язків і містить санкції, що застосовуються у випадку порушення вимог норми. Ці приписи повинні виконуватися саме в тому обсязі та у випадках, у яких вони знайшли своє закріплення в тексті правової норми |
Адресоване не конкретному суб’єктові, а всім суб’єктам, які стають учасником відносин, що регламентуються цією нормою права |
Норма права може бути видана і скасована тільки компетентним державним органом і за певною встановленою процедурою, оскільки вона не вичерпує свою обов’язковість певною кількістю застосувань |
Правова норма має власну внутрішню будову, де виділяють гіпотезу, диспозицію, санкцію.
Диспозиція — це частина норми, у якій зазначаються права або обов’язки суб’єктів. Диспозиція є центральною, основною частиною правової норми, яка, власне, указує, описує дозволену (можливу), обов’язкову (необхідну) або заборонену (неприпустиму) поведінку суб’єкта.
Гіпотеза — це частина норми, у якій зазначаються умови, обставини, із настанням яких можна або необхідно здійснювати її диспозицію. Ці обставини охоплюються поняттям юридичні факти. Призначенням гіпотези с визначення сфери і меж дії диспозиції правової норми. Гіпотеза відповідає на питання: коли? де? у якому випадку? за якої умови?
Санкція — це частина норми, у якій зазначаються заходи державного примусу в разі невиконання, порушення її диспозиції. Завданням санкції Є забезпечення здійсненності диспозиції правової норми.
Слід зазначити, що наявність у нормі права всіх елементів не є обов’язковою.
Розповідь учителя
Поняття «правова норма» і «стаття закону» не є тотожними, оскільки правова норма — це теоретична конструкція норми, а стаття закону — це форма та спосіб фактичного викладу правової норми. Тому норма права може бути викладена в різних статтях, і навіть різних правових актах.
За повнотою викладу в статтях нормативно-правових актів розрізняють такі форми викладу правових норм:
пряма — в одній статті вміщено всі обов’язкові елементи певної норми;
відсилкова — в одній статті вміщено не всі обов’язкові елементи норми або не всі фрагменти їхнього тексту, але подається відсилка до тих конкретних статей певного нормативно-правового акта, у яких розміщена відсутня тут частина норми;
бланкетна — відсутня якась частина правової норми в статті нормативно-правового акта, проте відсилка робиться щодо конкретного нормативно-правового акта, а не окремих статей.
Додаткова інформація
Правова норма не може існувати без диспозиції: адже саме в ній формулюється певне правило поведінки, заради якого вона створюється. А от гіпотеза і санкція можуть фіксуватися не в кожній нормі права. В одних випадках норми містять вказівку на те, що порушення диспозиції або умов гіпотези тягне за собою санкцію, яку слід самому розшукати в законодавстві, в інших — такі посилання навіть відсутні, вони лише маються на увазі. У багатьох правових ні^рмах гіпотеза не формулюється або гіпотеза й диспозиція сформульовані так, що їх неможливо розділити. Якщо гіпотеза відсутня взагалі, то це правило є чинним за будь-яких умов.