Порядок виконання курсової роботи
Існує певна схема послідовності виконання курсової роботи, яка обумовлена суттю самого навчально-дослідницького завдання.
Логіка дослідження
Етапи дослідження |
Зміст етапів |
|
|
|
|
|
|
Таким чином, працювати над курсовою роботою слід у такій послідовності:
Вибір теми, осмислення задуму.
Консультації з керівником.
Складання плану роботи.
Пошук і відбір опрацьованого фактичного матеріалу.
Поповнення теоретичних знань: перевірка на практиці прийомів навчання, рекомендованих педагогічною літературою. Порівняння ефективності різних занять, розробка зразкових прийомів роботи, конспектів уроків, системи вправ, засобів унаочнення тощо.
Систематизація зібраного матеріалу і написання тексту роботи.
Оформлення тексту.
Захист.
Виконання курсової роботи починається з вибору теми, від правильності якого значно мірою залежить успіх написання й захисту роботи. Студент повинен обрати таку тему, до якої має найбільший потяг, з якою обізнаний, вільно володіє теорією й методологією. При обранні теми слід враховувати:
а) наукову й практичну актуальність;
б) наявність необхідних матеріалів для виконання дослідження;
в) відповідність своїм можливостям;
г) можливість вивчення практичного досвіду .
Якщо студент працював над будь-якою темою самостійно ще до написання курсової роботи і хоче продовжувати її розробку, він повинен повідомити про своє бажання на кафедру, щоб одержати офіційний дозвіл.
Консультації з керівником - це систематичний творчий процес, напружена співпраця викладача й студента. Керівник спрямовує роботу автора у потрібному напрямі, допомагає осмислити матеріал, активно організовує роботу студента, встановлює терміни завершення етапів роботи, контролює їх виконання.
Перед пошуком літератури слід скласти попередній план, де визначити основні питання, що підлягають висвітленню. Згідно з планом слід здійснювати збір матеріалу.
Опрацювання літератури дозволяє виявити рівень обізнаності з обраною темою та більш конкретне визначення напряму свого дослідження.
Необхідно скласти бібліографічний список літератури, що забезпечить чіткий перегляд наукових праць і їх обсяг. Визначити, які з них мають безпосереднє відношення до обраної теми і з яких найдоцільніше розпочати опрацювання. Бібліографію можна скласти в окремому зошиті, але краще – на окремих картках із зазначенням усіх вихідних даних, у тому числі й кількості сторінок роботи.
Опрацювання літератури найкраще починати з праць, що за характером висвітлення у них питань найближчі до теми курсової роботи, дотримуючись хронологічного порядку: першими опрацьовуються давніші праці, останніми – найновіші. Починати вивчення літературних джерел доцільно з робіт загального характеру, щоб мати уявлення про основні питання теми.
Наукову літературу не використовують дослівно. А занотовують лише те, що має безпосереднє відношення до обраної теми. Усі відібрані матеріали повинні бути на окремих аркушах із записами на одному боці, що в подальшому буде дуже зручно при систематизації і класифікації матеріалу відповідно до плану роботи. Другий бік залишають для різник нотаток, доповнень і т. ін. Бажано записувати таким же чином і власні думки, які виникли у ході роботи з літературою.
Конспектуючи літературу, необхідно дослівно цитувати (з вказівкою автора, сторінки) найважливіші висловлювання. Це є обов’язковою умовою конспектування для виконавця.
Майже кожна курсова робота виконується на основі якогось фактичного матеріалу. На цьому етапі необхідно провести спостереження, вивчення досвіду роботи окремих вчителів або цілих педагогічних колективів, перевірити на практиці прийоми навчання, рекомендовані педагогічною літературою.
Після опрацювання літератури та фактичного матеріалу, розробляється програма експериментального дослідження (формувальна частина). На цьому етапі перевіряються на практиці висунуті положення, ефективність використання розроблених прийомів навчання, систем вправ, засобів унаочнення і т. ін.
Завершується робота формулюванням висновків щодо досягнутих результатів.