1067 Р. Підступно схопили Всеслава з синами й звикнули у в'язниці в Києві. Землю

брати поділили так: Галичину, Волинь та Полоцьк узяв Ізяслав, а за це Новгород

передав він Святославові; Смоленськ узяв Всеволод. Разом ходили брати 1060 року

проти торків, або узів, які без бою повтікали, але за ними прийшли .вайміцніші з

усіх кочовиків — половці. 1062 року вони розгромили Всеволода й пограбували

Переяславщину, а коли три брати 1068 року виступили проти них з великими

силами — розбили їх над р. дельтою й сплюндрували Київщину та Переяславщину.

Коли Ізяслав утік до Києва, кияни скликали на Подолі на торгорищі, віче, на якому

ухвалили послати до Ізяслава людей просити коней та зброю для походу проти

половців. Ізяслав відмовив їм. Треба думати, що вже раніше були — невідомі

ближче — непорозуміння між ним та населенням, і він побоявся, що цю зброю

звернуть проти нього. Тоді учасники віча пішли «на гору», розгромили двір

тисяцького Коснячка, либонь вважаючи його за головного винуватця поразки.

Після того частина їх рушила розбивати в'язницю і визволяти «свою дружину» (це

стверджує, що вже раніше були якісь загострення відносин між Ізяславом і

населенням), а друга частина пішла до княжого палацу, де сперечалася з князем,

який сидів «на сінях» — на галерії. Переговори не заспокоїли народ, і він кинувся

до «поруба», звільнив Всеслава з синами й проголосив його Великим князем. Так

описує літописець перше народне повстання у Києві.

Ізяслав, почуваючи себе заслабим для боротьби, втік до Польщі і за сім місяців

повернувся з польським військом на чолі із королем Болеславом Сміливим.

Всеслав утік до Полоцька, і Ізяслав без бою ввійшов до Києва. Однак, напередодні

син його, Мстислав, жорстоко покарав повстанців: 70 чоловіка стратив, багато

осліпив. Віче з Подолу переведено на «гору», де легше було за ним стежити.

Назовні відносини братів встановилися. Року 1072 всі вони брали участь в

урочистому перенесенні мощів Бориса та Гліба до нової церкви у Випігороді, яку

спорудив Ізяслав.

Але незабаром стався конфлікт, і рівновага володінь була порушена. Полоцьком

володів Всеслав, але Новгород, що його колись Ізяслав дав Святославові, як

компенсацію за Полоцьк, залишився у нього. Отже Святослав мав найбільше

земель. Літопис каже, що Святослав «намовив Всеволода проти Ізяслава», і 1073

року вони йримусили Ізяслава знов тікати з родиною із Києва. Його землі поділили

брати так: Святослав приєднав до своїх володінь Київщину та Поволжя, а Всеволод

— Волинь і Турів. Святослав став значно сильніший, ніж Всеволод.

Ізяслав звернувся по допомогу до Болеслава II, давгш йому за це великі скарби.

Ситуація в Евроігі була надто тяжкою: вона була поділена між двома силами, які

боролися за інвеституру — цісарем Генріхом IV і папою Григорієм VII. Болеслав

не міг підтримати Ізяслава, бо в самій Польщі були прихильники цісарської партії,

тоді як сам він належав до папської. Вплинув на нього й син Всеволода, Володимир

Мономах, який вимагав зректися допомоги Ізяславові; за це князі дали допомогу

Болеславові проти Чехії та Угорщини.

Ізяслав рушив до цісаря Генріха IV з подарунками — посудом і одягом величезної

ціни. Той обіцяв підтримку, і вирядив до Святослава свого свояка Бургардта,

єпископа Штаденського, з вимогою Генріхові IV подарунки ще більшої вартости,

ніж Ізяславові дарунки, за те, щоб не допомагав Ізяславові. Хроніст Лямлерт пише,

що Бургардт привіз від Святослава Генріхові IV стільки золота, срібла й дорогого

одягу, що ніхто не пам'ятав, щоб коли в Німеччину привозили стільки. «Очевидно,

тодішня Русь мала чим заімпонувати бідній ще тоді і малокультурній Німеччині:

багатством, розкішшю, комфортом, своєю вирафінуваною грецько-орієнтальними

впливами штукою», — писав М. Грушевський.

Ізяслав, не дочекавшись повороту Бургардта, вирядив сина Ярополка до ворога

Генріха IV — папи Григорія VII. Папа, замість реальної допомоги, дав два листи —