6. Список літератури.

Літ.: Демократизация аппарата управления. К., 1990; Цветков В. В. Держ. управління: основні фактори ефективності (політико-правовий аспект). Χ., 1996.

Бандитизм

1. Етимологія. Слово запозичене з французької мови " banditism" та від італ. " banda — загін, зграя".

2. Значення терміна. Бандитизм - організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у банді або у вчинюваному нею нападі. У кримінальному праві бандою визнається стійка озброєна група з двох і більше осіб, які попередньо організувалися для скоєння злочинних діянь. Група визначається стійкою за наявності тісного зв'язку між особами, які постійно входять до її складу. В деяких випадках бандою може бути визнана і група осіб, які організувалися для вчинення одного тяжкого злочину. Озброєність банди означає наявність зброї хоча б в одного з її учасників, при цьому інші члени групи знають про наявність зброї та її призначення.

Організація озброєної банди — це об'єднання зусиль двох і більше осіб у стійку озброєну групу чи керівництво її учасниками. Участю у банді вважається не тільки більш-менш тривалий злочинний зв'язок кількох осіб, а й сам факт вступу до неї та практ. діяння у ній. Участь в організованих бандою нападах передбачає причетність до них як самих її членів, так і інших осіб. Покарання за бандитизм передбачено ст. 69 КК України: позбавлення волі від 5 до 15 років з конфіскацією майна. Якщо при нападі вбито людину, то покарання призначається за сукупністю статей 69 і 93 КК України (навмисне вбивство за обтяжуючих обставин).

Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Ю70 Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: «Укр. енцикл.», 1998. ISBN 966-7492-00-1, Режим доступу: http://leksika.com.ua/13180202/legal/yuridichna_bibliografiya

3. Сфера застосування – загально юридичний термін, міжгалузевий.

4. Приклади уживання. Вживається співробітниками правоохоронних органів під час юридичного аналізу скоєного злочину та для правильної кваліфікації діяння (ст.257 ККУ).

5. Правописні норми. У правописі іменникових суфіксів до складних належать такі випадки: 1) після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р вживається и.

6. Список літератури. Нац. відносини в Україні у XX ст. 36. док-тів і мат-лів. К., 1994; Рябошапко Л. Прав, становище нац. меншин в Україні (1917-2000). Л., 2001.

Боржник

1.Етимологія. Запозичене з грецької мови ( χρέος, δάνειον, ὀφείλημα).

2. Значення терміна. Боржник - сторона в цив. зобов'язанні, яка повинна здійснити на користь ін. сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та ін.) або утриматися від такої дії. В односторонньому договорі Б. — одна сторона, у двосторонньому — обидві. У зобов'язанні може бути не один Б., а кілька. В такому разі, якщо інше не випливає із закону або договору, кожен з Б. повинен виконати зобов'язання у рівній частині з іншими Б. У солідарних зобов'язаннях за солідарним обов'язком Б. кредитор має право вимагати від усіх Б. разом або від кожного з них окремо борг як повністю, так і частково. Солідарні зобов'язання виникають, коли вони передбачені конкр. договором або встановлені законом, зокрема при неподільності предмета зобов'язання. Солідарні Б. залишаються зобов'язаними, доки зобов'язання не погашене повністю. Виконання солідар. зобов'язання повністю одним з Б. звільняє від цього інших Б.

Б., котрий виконав солідарне зобов'язання, має право зворотної вимоги (регресу) до кожного з решти Б. у рівній частині, якщо інше не передбачено законом або договором. За заг. правилом Б. виконує зобов'язання особисто. Цивільний кодекс України (ст. 164) передбачає покладення його виконання на третю особу. Стосовно організацій це може мати місце у випадках, встановлених правилами, або якщо третя особа пов'язана з однією із сторін адм. підлеглістю чи відповідним договором. У такому разі відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання несе сторона за договором, якщо законодавством не передбачена відповідальність безпосеред. виконавця М. М. Сибільов.

Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Ю70 Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: «Укр. енцикл.», 1998. ISBN 966-7492-00-1, Режим доступу: http://leksika.com.ua/13180202/legal/yuridichna_bibliografiya

3. Сфера застосування. Загально юридичний термін, галузевий.

4. Приклад уживання. Банкрутом є боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання встановлена господарським судом.

5. Правописні норми. З літерою и пишуться суфікси -ник, -чик, -щик, -івник, -ич, -иво.

6. Список літератури. Луць В. В. Строки в цив. правовідносинах. Л., 1992.