Бюджетний процес
1. Етимологія. Слово запозичене з французької " budget - бюджет " та англійської "process-процес".
2. Значення терміна. Бюджетний процес - передбачена законодавством діяльність відповідних державних органів та органів місцевого самоврядування по складанню, затвердженню і виконанню державних та місцевих бюджетів. В Україні бюджетний процес регулюється Конституцією України, Законом "Про бюджетну систему України" (1995) та іншими нормативними актами. Відповідну до Закону "Про бюджетну систему України" бюджетний процес поділяється на 5 стадій: а) складання проекту бюджету; б) його розгляд; в) затвердження бюджету; г) виконання бюджету; д) звітність про виконання бюджету.
Основні напрями бюджетної політики України визначаються ВР України. Організацію складання проектів державного бюджету України покладено на Кабінет Міністрів України, а місцевих бюджетів на Раду Міністрів АРК і виконавчі органи місцевого самоврядування. Відповідно до статті 96 Конституції України Кабінет Міністрів не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради проект Закону " Про Державний бюджет України" на наступний рік разом з доповіддю про хід виконання державного бюджету України поточного року.
Порядок розгляду проекту державного. бюджету України ВР України регулюється нормами гл. 9.1 Регламенту ВР України. При дотриманні всіх необхідих вимог ВР затверджує державний бюджет України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин — на ін. період. Відповідним чином розглядаються і затверджуються бюджет АР Крим та інші місцеві бюджети. Ці бюджети оприлюднюються у центрах та місцевих ЗМІ. Стадія виконання державного бюджету України та місцевих бюджетів пов'язана із забезпеченням їх доходної частини, а також з реальним фінансуванням бюджетніх видатків. Фінансування видатків за державним бюджетом України здійснюється на підставі розпису доходів і видатків з поквартальним розподілом, що складається Міністерством фінансів відповідно до показників цього бюджету.
Звіт КМ України про виконання Держ. бюджету подається до ВР України. Регулярні звіти про доходи і видатки державног бюджету мають бути оприлюднені (ст. 95 Конституції України). Місцеві виконавчі органи звітують про виконання місцевих бюджетів перед органами, які затвердили відповідний бюджет.
Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Ю70 Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: «Укр. енцикл.», 1998. ISBN 966-7492-00-1, Режим доступу: http://leksika.com.ua/13180202/legal/yuridichna_bibliografiya
3. Сфера застосування. Юридичний термін, галузевий.
4. Приклади уживання. Вживається, як економічна категорія, яка відображає фінансові відносини щодо формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів держави.
5. Правописні норми. Правило дев'ятки.
6. Список літератури. Воронова Л. К. Фінансове право України: Підручник. — К.: Прецедент; Моя книга, 2006. - 448 с.
Біблійне право
1.Етимологія слова. Слово походить з давньо-грецької мови "βιβλία" . В європейській мові запозичене з латинської мови "biblia".
"Pravo" від грецького dike («звичай», «право», «справедливість», «правосуддя», «судочинство»), походить одне з центральних понять не тільки античної філософії, але й всієї європейської традиції diskaiosyne («справедливість», «законність»).
2. Значення терміна. Біблійне право - система юридичних норм і морально-етичних засад Біблії. Згідно з нею Бог виявляє свою сутність через послані людям закони, суворе дотримання яких випливає з обов'язку богошанування. За Біблією, постати перед судом означало постати перед Богом. Божественний закон — єдиний акт, а юридичної процедури та принципи — то лише маніфестації волі Всевишнього. Перші юридичні норми та етичичні заповіді пов'язані у Біблії з іменем Мойсея. За його часу було частково запроваджено суд. Основним принципом біблійського права у покаранні злочинців була відплата — «око за око» і «зуб за зуб».
Біблійське право чимало уваги приділяло відносинам власності. Принцип відплати реалізовувався через розвинену систему відшкодувань. Максимальне відшкодування призначалося за невідшкодовні збитки. Також рабу, якому його власник вибив зуба, отримував волю. Зловмисні діяння (крадіжка, розбій з погрозами) каралися додатковою компенсацією. Обставинами, які обтяжували провину, було фальшиве свідчення або порушення домовленості (клятви) у стосунках кредитора і боржника. У цих випадках накладалися додаткові штрафи — від 20 до 100 % завданої шкоди. У давньо єврейському суспільстві існували жорсткі стандарти щодо чистоти родинних взаємин. Зокрема, зневага до батьків з боку дітей каралася смертю.
Вважалося, що їх кривдників карає сам Бог, який позбавляє свого захисту родини зловмисників. Біблійне право захищало людські свободи і життя як Божий дар. За насильницьке позбавлення волі та навмисне вбивство належала смертна кара. Принцип відплати ототожнювався із справедливим судом. Біблійне право закріплювало вимогу чесності суддів, встановлювало правила слідства та свідчень у суді, які захищали особисту гідність звинувачених. Також до засуджених застосовувалися прощення та амністія.
Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Ю70 Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: «Укр. енцикл.», 1998. ISBN 966-7492-00-1, Режим доступу: http://leksika.com.ua/13180202/legal/yuridichna_bibliografiya
3. Сфера застосування. Юридичний термін, звичаєве право.
4. Приклади уживання. Під біблійним правом розуміють ті норми, які містяться в Біблії і регулюють соціальні відносини та соціальний устрій.
5. Правописні норми. Правило дев'ятки.
6. Список літератури. Рабінович П. М. Основи заг. теорії права та д-ви. К., 1994; Алексеев С. С. Теория права. М., 1995; Теория гос-ва и права. М., 1995; Котюк В. О. Теорія права. К., 1996; Заг. теорія д-ви і права. К., 1997.