7. Облік операцій з тарою

Тара — це предмети, що призначені для упаковки, зберіган­ня, транспортування, передпродажної підготовки і продажу про­дукції або товару. Рух тари, тобто надходження від постачаль­ників чи покупців (нової, з товаром або поворотної), з власного виробництва, відпуск тари на сторону або для пакування товару і тому подібні операції з тарою повинні бути оформлені відповід­ними первинними документами аналогічно оформленню руху товарів або продукції.

Основними завданнями обліку тари є:

• правильне і своєчасне документальне оформлення руху тари;

• забезпечення контролю за збереженням тари на всіх ета­пах її руху та зберігання;

• дотримання норм витрат тари і пакувальних матеріалів та порядку їх обліку з урахуванням особливостей упаковки та виду тари;

• своєчасне складання звітності про наявність та стан тари і подання її керівництву для прийняття відповідних управлінсь­ких рішень;

• контроль за витратами на ремонт тари, визначення ефек­тивності її використання та фінансових результатів від операцій з тарою.

У практичній діяльності використовують класифікації тари за різними ознаками:

а) за призначенням — виробнича, транспортна, споживча, спеціальна (консервуюча);

б) за матеріалами виготовлення — скляна, дерев’яна, мета­лева, полімерна, паперова, картонна, тканинна, комбінована;

в) за технологією виготовлення — видувна, литна, пресова­на, термоформована, зварна полімерна тощо;

г) за кратністю використання — одноразова, багаторазова (інвентарна, поворотна заставна і незаставна, неповоротна).

Для організації бухгалтерського обліку тари важливе зна­чення має саме її класифікація за кратністю використання.

Одноразова тара використовується лише один раз кінцевим споживачем, не підлягає поверненню і не приймається від по­купців (коробки для пакування цукерок, електротоварів, бля­шані банки для пива, консервів тощо). При придбанні та прода­жу товару в разовій тарі до його договірної вартості вже включе­но вартість тари й окремо її не виділяють і не обліковують.

Поворотна тара підлягає поверненню продавцю товару. До неї, як правило, відносять дерев’яну (ящики, бочки, діжки та ін.), картонну (ящики з гофрованого і плоского склеєного кар­тону та ін.), скляну (пляшки, банки, бутилі та ін.), металеву і пластмасову (бочки, фляги, ящики, бідони, кошики тощо), із тканих і нетканих матеріалів (мішки тканинні, пакувальні тка­нини, неткані пакувальні полотна та ін.) і спеціально виготовле­ну для затарювання певного виду товару. Головним критерієм при визначенні поворотності тари є положення відповідного договору купівлі-продажу.

Поворотна тара буває заставною і незаставною.

Синтетичний облік тари підприємства торгівлі ведуть на різних рахунках:

• 10 «Основні засоби»:

• субрахунок 109 «Інші основні засоби» — інвентарна тара з терміном використання понад один рік і первісною вартістю понад встановлену на підприємстві межу (зазвичай понад 1000 грн);

• 11 «Інші необоротні матеріальні активи»:

• субрахунок 115 «Інвентарна тара» — інвентарна тара зі строком використання більше одного року (крім багатооборот­ної тари-обладнання, що підлягає поверненню постачальникам) і первісною вартістю до 1000 грн за одиницю;

• 20 «Виробничі запаси»:

• субрахунок 204 «Тара і тарні матеріали» — тара з-під мате­ріалів та інших предметів матеріально-технічного оснащення;

• 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» — інвен­тарна тара з терміном використання до одного року;

• 28 «Товари»:

• субрахунок 281 «Товари на складі» — склотара під товара­ми на складі;

• субрахунок 282 «Товари в торгівлі» — склотара під товара­ми і порожня у пунктах продажу товарів;

• субрахунок 284 «Тара під товарами» — порожній посуд на тарних складах, інша тара під товарами і порожня.

Аналітичний облік тари ведуть у кількісних і грошовому вимірниках за окремими матеріально відповідальними особами, місцями її зберігання (використання), видами і призначенням.

Облік тари ведуть за такою оцінкою:

а) інвентарна тара, що обліковується у складі необоротних ак­тивів, — за первісною вартістю згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби»;

б) тара з тканини — за вартістю, зазначеною у документах постачальника;

в) дерев’яна і картонна тара — за цінами придбання згідно з П(С)БО 9 «Запаси»;

г) тара власного виготовлення — за фактичною собівартістю виготовлення згідно з П(С)БО 16 «Витрати»;

д) склотара — за заставною вартістю.

Торговельні підприємства можуть вести облік тари (крім інвентарної) за середніми обліковими цінами, встановленими керівництвом підприємства для окремих видів (груп) тари. У такому випадку різницю між вартістю придбаної тари та її середньою обліковою оцінкою відносять на субрахунок 285 «Тор­гова націнка».