4. Облік розрахунків за претензіями

Відносини підприємств торгівлі з постачальниками регулю­ються шляхом укладання різних угод, договорів, контрактів і т. ін., виконання яких є обов’язковим для всіх сторін, що задіяні в цих угодах. Але нерідко бувають випадки, коли одна із сторін повністю або частково не виконує умов договору, внаслідок чого інша сторо­на може нести матеріальні втрати, збитки. У таких випадках сторо­на, що зазнала втрат, змушена звертатися до винуватця (партнера за угодою) з претензією про відшкодування втрат. Спірні питання між партнерами за угодою можуть розв’язуватися шляхом досудо- вого регулювання або ж шляхом розгляду позову в суді.

Для того, щоб мати право на відшкодування збитків поста­чальником товару або транспортною організацією—перевізником купленого товару, треба правильно організувати приймання то­вару і своєчасно оформити приймальні документи. Це буде га­рантувати, що навіть у випадку ускладнення відносин з поста­чальником при псуванні, нестачі вантажу і т. ін., підприємство зможе відстояти, захистити свої інтереси, добитися компенсації понесених витрат.

5. Облік реалізації товарів і торгових націнок

Характерною особливістю підприємств роздрібної торгівлі є те, що вони, як правило, ведуть облік товарів за цінами прода­жу, за якими товари будуть продані безпосереднім споживачам, що зручно для організації обліку матеріальної відповідальності торгових працівників (продавців). Це зумовлює необхідність при оприбуткуванні товару від постачальника та передачі його під звіт продавцю (у торговий зал) визначати і відображати в обліку відповідну суму націнки на товар.

Торгова націнка — це різниця між продажною і купівельною (первісною) вартістю товару, тобто між вартістю товару за ціною продажу і його фактичною собівартістю. Сума торгової націнки повинна забезпечити покриття витрат торгового підприємства на реалізацію товару, сплату податкового зобов’язання з ПДВ та одержання певної суми прибутку.

При невеликому асортименті товарів підприємства роздріб­ної торгівлі визначають націнку індивідуально на кожен вид то­вару в конкретній сумі.

Для обліку торгової націнки призначено субрахунок 285 «Торгова націнка», який за своєю будовою і призначенням є ре­гулюючим, контрарним, контрактивним до основного рахунка 282 «Товари в торгівлі». Використання цих субрахунків дає мож­ливість одночасно мати інформацію про дві оцінки товарів: за цінами продажу (на субрах. 282) та за фактичною собівартістю (різниця показників субрах. 282 та 285).

Субрахунок 285 за відношенням до балансу є пасивним: нарахована сума торгової націнки відображається за кредитом субрахунка, а її списання — за дебетом. Сальдо на цьому субра­хунку може бути лише за кредитом. Воно характеризує суму тор­гової націнки на нереалізовані товари (дебетове сальдо субрахунка 282).

Суму торгової націнки на реалізовані товари визначають як добуток продажної вартості реалізованих товарів на середній відсо­ток торгової націнки. Останній розраховують діленням суми за­лишку торгових націнок на початок звітного місяця (ТНп — сальдо початкове за кредитом субрах. 285) і торгових націнок на одер­жані у звітному місяці товари (ТНзв — оборот за кредитом суб­рах. 285) на суму продажної вартості залишку товарів на початок місяця (Тп — сальдо початкове субрах. 282) та продажної вар­тості одержаних у звітному місяці товарів (Тзв — оборот за дебе­том субрах. 282)

Сума торгової націнки, що припадає на реалізовані товари, становить:

ТНреал. = Треал. • Втн,

де ТНреал. — сума націнки на реалізований товар, грн;

Треал. — продажна вартість реалізованого товару, грн;

Втн — середній відсоток торгової націнки, %.

Собівартість реалізованих товарів визначають як різницю між продажною вартістю реалізованого товару та сумою націнки, що на нього припадає:

Среал. = Треал. — ТНреал.,

де Среал. — собівартість реалізованого товару, грн.