1.1.4. Ергономіка та її місце в системі наук

Назву «ергономіка» було вибрано у зв’язку з тим, що нова галузь знань не належала повністю до жодної з відомих наук. Нова наукова дисципліна виникла в результаті двох одночасно діючих процесів – диференціації та інтеграції. Диференціація знайшла своє відображення у відокремленні ергономіки із наук про трудову діяльність людини, а інтеграція – у використанні областей знань, суміжних з трудовою діяльністю людини. Таким чином, виникнення ергономіки – це процес взаємопроникнення декількох наук, при якому і відбувається міждисциплінарний комплексний підхід до вивчення трудової діяльності людини. Основний перелік наукових галузей, із яких ергономіка запозичає знання, методи досліджень та практику проектування, відображено на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Зв’язок ергономіки з іншими науками

Інженерна психологія досліджує процеси та способи інформаційної взаємодії між людиною та технічними засобами її трудової діяльності.

Психологія праці є розділом прикладної психології, який вивчає психологічні особливості трудової діяльності людини та закономірності формування трудових умінь та навичок.

Когнітивна психологія досліджує пізнавальні процеси людської свідомості. Дослідження в цій галузі пов’язані з питаннями пам'яті, уваги, відчуттів, трактування інформації, логічного мислення, уяви, здатності приймати рішення.

Гігієна праці є складовою частиною профілактичної медицини. Вона вивчає вплив трудової діяльності та оточуючого середовища на організм людини і розробляє наукові основи та практичні заходи, спрямовані на забезпечення здорових умов праці.

Під охороною праці мається на увазі комплекс правових, організаційних, технічних, економічних і санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих|спрямованих| на забезпечення безпеки праці та збереження|зберігання| здоров'я працюючих;

Наукова організація праці (НОП) являє собою процес удосконалення організації трудового процесу на основі сучасних досягнень науки, техніки та технології. Завдання|задачі|, що вирішуються|рішають| НОП, умовно можна розділити на три основні групи: економічні, спрямовані|спрямовані| на досягнення високого рівня продуктивності праці за рахунок підвищення ефективності|покращання| використання робочої сили та засобів праці; психофізіологічні, які полягають у забезпеченні найбільш сприятливих умов для здійснення трудового процесу; соціальні, спрямовані на забезпечення всебічного і гармонійного розвитку людини, підвищення змістовності та привабливості праці.

Проектування являє собою процес створення проекту, прототипу, прообразу передбачуваного або можливого знаряддя праці, технологічного процесу чи умов трудового середовища..

Конструювання з позицій ергономіки передбачає створення|створіння| таких умов, процесів та знарядь праці, які максимально забезпечують збереження здоров’я людини та зростання продуктивності праці. У цій сфері ергономіка працює у тісному зв’язку з дизайном, чим вирішує практичні задачі естетичного оформлення знарядь праці, умов трудового середовища, а також виробів, що сприяє збереженню здоров’я працюючих та підвищенню продуктивності праці.

Щоб дати можливість людині найкраще застосовувати свої здібності, використовувати свої можливості, ергономіка спирається на знання будови та розмірів людського тіла, функціонування окремих систем і організму в цілому. Внаслідок цього анатомія та фізіологія є основою ергономіки. В межах анатомії розрізняють соматографію (описування тіла людини та його частин) і антропометрію (вимірювання тіла людини та його частин), на яких базується біомеханіка, що вивчає закономірності діяльності опорно-рухової системи людини.

Фізіологія дає можливість досліджувати енергетичне забезпечення функціонування опорно-рухової та нервової систем людини у процесі її трудової діяльності. Вона надає науковій організації праці фізіологічне обґрунтування, що забезпечує тривалу фізичну та розумову працездатність людини на необхідному рівні.

Медицина в межах ергономіки досліджує нормальні та патологічні процеси в організмі людини у процесі її трудової діяльності з метою профілактики професійних захворювань, збереження та зміцнення здоров’я працюючих.

Антропологія – наука про людину, її походження, расовий та етнічний склад, розповсюдження на Землі, а також властивості і характеристики тіла людини.

Ергономіка пов'язана з фізичною антропологією, що вивчає характеристики людського тіла, кількісні (вага, зріст і т.п.) та якісні (колір шкіри, тип волосся, група крові тощо) антропометричні показники – розміри та межі руху частин тіла, сила м'язів тощо. Це надзвичайно важливо для нормального функціонування системи «людина – машина», де розбіжності в кілька сантиметрів стають критичними. Розміри тіла людини мають важливе значення при проектуванні інструментів, обладнання, робочих місць, предметів широкого вжитку тощо.

Теорія групової діяльності досліджує характер та рівень ефективності функціонування груп, ступінь міжособистісних стосунків у групі, які б відповідали змісту та меті спільної трудової діяльності.

Теорія управління, або кібернетика вивчає загальні закономірності процесів управління та передачі інформації у різноманітних системах – машинах, живих організмах, виробничих системах, суспільстві тощо.

Ергономіка пов’язана з усіма науками, предметом дослідження яких є людина як суб’єкт праці. Але коло дисциплін, що входять в цей комплекс, остаточно не визначено, що створює на шляху розвитку ергономіки цілий ряд проблем методологічного характеру.

Ергономіка керується принципами філософії про цілісне розуміння людини, її всебічний розвиток, соціальну та предметно-діяльнісну сутність; про зміст процесу праці як людської предметної діяльності; про техніку як систему матеріальних, штучно створених засобів діяльності людини.

Сучасний статус ергономіки визначається тим, що вона, користаючись даними інших наук, трансформує їх, розробляє свої наукові поняття та методику досліджень, переслідує власні цілі та завдання, які пов’язані з організацією і проектуванням засобів, способів та умов трудової діяльності людини.