2.1.2. Динаміка працездатності молодших школярів.

Людина працює завдяки двом своїм властивостям: здатності формувати цілеспрямовану діяльність і працездатності, яка дозволяє реалізувати цю діяльність.

Працездатність організму – це здатність до дії, тобто до перетворення одного виду енергії в інший (якої енергії в яку?). Працездатність базується на гомеостазі організму людини, а отже її можна регулювати. Працездатність – це характеристика наявних чи потенційних можливостей індивіда виконувати цілеспрямовану діяльність на заданому рівні ефективності на протязі конкретного часу.

В залежності від форм трудової діяльності розрізняють розумову і фізичну працездатність.

На відміну від фізичної, розумова діяльність характеризується значно меншим, часто незначним і нерегулярним застосуванням рухового апарату, що сприяє уповільненню обмінних процесів, застійним явищам, перш за все, у м'язах ніг, погіршенню постачання мозку киснем і т.п.. Складаючи всього 1,2-1,5% маси тіла, мозок потребує більше 20% його енергетичних ресурсів.

На працездатність учнів впливають особистісні та організаційні чинники. До особистісних чинників відноситься тип нервової діяльності, вік, стать, стан здоров’я, емоційний стан, тренованість, мотивація. З іншого боку, умови навчання, організація робочого місця і робочої пози, відповідність засобів навчання ергономічним вимогам, режим праці та відпочинку є організаційними чинниками.

Працездатність учнів протягом дня чи уроку не є величиною стабільною, для неї характерний фазовий розвиток. Основними фазами працездатності учнів є входження, оптимальна працездатність і стомлення. Динаміку працездатності учнів можна зобразити у вигляді кривої нормального розподілу (рис. 2.1). Цікаво, що при деяких видах діяльності крім названих фаз виявляється ще так званий кінцевий порив.

Рис. 2.1. Крива динаміки працездатності учнів

Психофізіологічні особливості дітей 6-10 років мають значний вплив на мінливість їх фізичної працездатності як протягом уроку, так і дня, тижня і навчального року. До того ж, чим молодші школярі, тим більш помітні коливання динаміки їх працездатності, що потрібно враховувати при планування навчально-виховної роботи.

Перша фаза динаміки працездатності (фаза входження) включає функціональну підготовку нервових і гуморальних механізмів управління майбутнім видом діяльності, поступове налаштування на потрібний динамічний стереотип, досягнення необхідного рівня вегетативних функцій організму.

Тривалість фази входження залежить від характеру діяльності. Вважається, що, чим енергетично напруженіша робота, тим коротшою є означена фаза. Так, при важкій фізичній роботі фаза входження триває 20-25 хвилин, а при розумовій роботі – 1,5-2,5 години. У дітей, порівняно із дорослими, ця фаза набагато коротша, що пояснюється більш високою збудливістю та функціональною рухливістю нервової системи.

Наступною є фаза оптимальної стійкої працездатності. За своєю фізіологічною характеристикою вона принципово відрізняється від фази входження, коли відбувається формування та нарощування працездатності. Цей період характеризується здійсненням необхідного робочого динамічного стереотипу, ефективною руховою або розумовою діяльністю, стійким достатнім рівнем вегетативних функцій та оптимальними результатами діяльності.

Тривалість цього періоду залежить також від віку, стану здоров’я, характеру роботи, її інтенсивності. За сприятливих умов період оптимальної стійкої працездатності може тривати 70-75% усього робочого часу.

По мірі виконання тієї чи іншої діяльності працездатність організму починає поступово спадати. Розвивається період зниження працездатності, який характеризується зменшенням показників ефективності виконуваної роботи, погіршенням функціонального стану організму і розвитком утоми. Тому останні 5-10 хвилин уроку у початковій школі є часом поступового зниження працездатності учнів.

Таким чином, крива динаміки працездатності учнів протягом уроку характеризується такими особливостями. Фаза входження триває 5-10 хвилин і потребує відносно невеликого напруження. У період оптимальної стійкої працездатності, який триває 20-30 хвилин, навантаження має бути максимальним (подача нового матеріалу, його закріплення, виконання самостійної роботи тощо). Останні 5-10 хвилин уроку складає фазу стомлювання і потребує зменшення навантаження. (Рис. 2.1).

Працездатність учнів змінюється також протягом дня. Так, у більшості молодших школярів у першій половині навчального дня працездатність зберігається на відносно високому рівні. Підйом працездатності спостерігається після першого уроку і триває до третього уроку. На кінець третього уроку показники працездатності зменшуються, а на 4 і 5 уроках стають зовсім низькими. Внаслідок цього на першому уроці повинні вивчатися порівняно легкі предмети, на другому-третьому – найбільш складні, а потім знову більш легкі предмети.

Регулювання навчального навантаження тісно пов'язано із питанням про ступінь складності того чи іншого предмета для сприймання його школярем. Звичайно, складність предмета – поняття досить суб'єктивне, оскільки цей показник залежить від змісту конкретного уроку, методики викладання, схильності, здібності та рівня знань учнів, від їх емоційного сприйняття даного предмета, віку, від майстерності та особистості учителя і т.п. На основі численних досліджень гігієністів все ж таки вдалося класифікувати предмети за їх складністю, причому в основу класифікації була покладена наявність об'єктивних ознак втоми, які з'являлися після того чи іншого уроку. Для практичного використання було запропоновано такий розподіл навчальних предметів за ступенем їх складності в порядку її зниження: математика, іноземна мова, фізика, хімія, історія, рідна мова, література, природознавство, географія, фізкультура, трудове навчання, креслення, малювання, співи.

Стомлюючими для дітей є навчальні предмети, з якими вони зустрічаються вперше (наприклад, для учнів 2 класу – природознавство).

У молодшому шкільному віці найбільш стомливим є також урок читання, оскільки процес формування навичок читання сам по собі є складним і стомливим. Як було зазначено вище, найбільш стомлюючі предмети бажано ставити у періоди найвищої працездатності учнів. Так, при проведенні читання на 2-му уроці (період оптимальних можливостей організму) денна динаміка працездатності була набагато кращою і результативнішою (54,1%), ніж за інших умов (18,3%).

За особливостями динаміки добової працездатності розрізняють так званих «голубів», «жайворонків» та «сов». «Голуби» характеризуються двовершинною кривою динаміки працездатності: перший пік настає приблизно о 10-11 годині, о 14-15 год. працездатність зменшується, а близько 17-18 год. – знову зростає, понижуючись увечері. «Сови» найбільш продуктивно працюють у вечірні години, а «жайворонки» – навпаки, у ранкові.

Працездатність учнів змінюється і протягом тижня. У понеділок вона дещо знижена за рахунок тижневої фази входження в навчальну діяльність. У молодших школярів протягом тижня відмічено два максимуми працездатності – у вівторок і четвер. У п'ятницю цей показник поступово знижується за рахунок втоми. Правда, у деяких дослідженнях показано, що у п’ятницю у молодших школярів спостерігається підвищення працездатності, що пояснюється емоційним очікуванням днів відпочинку.

Розглянута динаміка працездатності характерна для більшості здорових учнів, які є встигаючими у навчальній діяльності. Однак треба пам’ятати, що типологічні та вікові особливості організму дітей певною мірою можуть змінити характер динаміки працездатності. До того ж, чим молодший школяр, тим нижчий рівень його працездатності та коротший період оптимальної стійкої працездатності.

За такими ж принципами змінюється працездатність дітей і протягом навчального року.