1.1.2. Сучасний стан ергономічної науки

На початку третього тисячоліття ергономіка посіла гідне місце в науковій теорії та практиці. Дослідження проблем трудової діяльності, які спрямовані на оздоровлення праці та підвищення її ефективності, охоплюють фактично всі аспекти життєдіяльності людини. Стрімке поширення ергономічних досліджень у різних галузях діяльності людини призвело до утворення нових напрямків, таких як авіаційна ергономіка, виробнича ергономіка, медична ергономіка, педагогічна ергономіка тощо.

На сучасному етапі розвитку ергономіки визначилися такі пріоритетні напрямки наукових досліджень:

– ергономіка робочого місця;

– психофізіологічне забезпечення діяльності;

– інтерфейс «користувач – комп’ютер»;

– офтальмоергономіка (галузь ергономіки, яка займається комплексним вивченням зорової системи людини в умовах трудової діяльності);

– екоергономіка (всебічне врахування факторів навколишнього середовища, що діють на людину як у процесі виробничої діяльності, так і в невиробничій сфері);

– ергодизайн (комплексні ергономічні дослідження «людського чинника» у зв’язку з дизайнерськими розробками).

У межах ергономіки визначилися три основні напрямки досліджень, які детальніше вивчають специфічні особливості людини та характеристики її взаємодії з оточуючим середовищем: фізична ергономіка, когнітивна ергономіка та організаційна ергономіка.

Фізична ергономіка розглядає антропометричні, анатомічні, фізіологічні, біомеханічні характеристики та їх вплив на фізичну діяльність людини. До питань цього напряму відносяться робочі пози, вантажні роботи, монотонні рухи, робота, яка викликає розлади опоно-рухової системи, організація робочого місця, безпека та здоров'я людини.

Когнітивна ергономіка вивчає розумові процесами – сприйняття, пам’ять, мислення, моторні реакції, оскільки вони найбільшою мірою впливають на взаємодію людини з іншими елементами системи діяльності. Предметами досліджень цієї галузі ергономіки є також розумова діяльність, процеси прийняття рішень, діяльність, яка вимагає високої кваліфікації, особливості взаємодії між людиною та комп’ютером, професійний стрес, надійність людського організму. При цьому наголошується на безперервному навчанні людини у зв’язку з постійним удосконаленням соціотехнічних систем.

Організаційна ергономіка спрямована на оптимізацію соціотехнічних систем, включаючи їх організаційну структуру, особливості внутрішньої та зовнішньої діяльності. Питаннями організаційної ергономіки є комунікація, управління трудовими ресурсами, проектування діяльності, проектування робочого часу, колективна робота, нові парадигми організації праці, віртуальні організації, дистанційна робота і управління якістю.

1.1.3. Предмет ергономіки та її завдання

Вище вже говорилося, що ергономіка займається комплексним вивченням та проектуванням трудової діяльності людини з метою оптимізації знарядь, умов та процесу праці, а також удосконалення професійної майстерності. Її предметом є трудова діяльність людини, а об’єктом досліджень – системи «людина – знаряддя праці – предмети праці – виробниче середовище». Ергономіка, як і будь-яка інша наука, має свою мету – вивчення властивостей та можливостей людини в процесі трудової діяльності в певному трудовому середовищі для створення таких умов, методів і форм праці, які б сприяли продуктивній, прогнозованій, безпечній для здоров'я людини праці і в той же час забезпечували всебічний розвиток особистості.

Однак треба зазначити, що серед фахівців у галузі ергономіки все ще продовжуються дискусії з приводу її змісту та предмета дослідження. Відмінності у поглядах на ергономіку пов’язані, передусім, з різними сферами використання ергономічних послуг. Сьогодні визначилися численні нові напрямки цієї науки – промислова ергономіка, авіаційна ергономіка, космічна ергономіка, медична ергономіка, когнітивна ергономіка, педагогічна ергономіка тощо. Звичайно, невдовзі в кожній з цих галузей ергономіки буде створено своє специфічне понятійне забезпечення, і суперечності зникнуть.

Визначальним завданням ергономіки є всебічне врахування людських факторів при модернізації діючої та створенні нової техніки і технології, а також відповідних умов діяльності. Це дозволяє визначити ергономіку як науково-проективну дисципліну з такими основними компонентами:

– людина або група людей;

– функціональні можливості людини або групи людей;

– засоби праці: знаряддя, предмети парці;

– умови діяльності людини або групи людей.

Основним принципом ергономіки є принцип системності, який полягає у визначенні сукупності всіх компонентів трудової діяльності як цілісної системи.

Нижче представлені специфічні принципи ергономіки:

1) принцип раціональної організації діяльності людей в людино-машинних системах управління та обробки інформації;

2) принцип доцільності, який передбачає правильний розподіл функцій між людиною і технічним засобом;.

3) принцип надійності забезпечує покращення функціонування системи через підвищення надійності, точності та оперативності людини;

4) принцип оптимізації полягає в інформаційному забезпеченні та прийнятті адекватного рішення в системах управління;

5) принцип цілісності передбачає, що вивчення виробничої системи повинно здійснюватися як вивчення єдиного функціонального цілого.

Для повноти характеристики ергономіки необхідно також визначити ергономічні показники трудового процесу, які забезпечують ефективність, безпеку та комфортність праці:

– антропометричні та біомеханічні (відповідність знарядь праці розмірам, формі тіла, силі робочих рухів);

– фізіологічні та психофізіологічні (відповідність трудових процесів швидкісним, енергетичним, зоровим і слуховим можливостям);

– психологічні (відповідність трудових процесів закріпленим і сформованим навичкам, можливостям сприйняття, пам’яті та мислення);

– гігієнічні (температура, фізико-хімічний склад повітря, освітлення, шуми та інші завади);

– естетичні (реалізуються в художньо-структурних рішеннях робочих місць, знарядь праці та виробничих середовищ).